15 березня 2016 р. Справа № 876/14620/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
участю секретаря Гользбергер А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 10.06.2013 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, якою просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року за №№1767641742, 1767661742 та 0000013200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті в супереч нормам чинного законодавства. Зокрема, підставою для донарахування спірних сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, є те, що позивач, в порушення статті 1 Указу Президента України № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727 , як платник єдиного податку за результатами діяльності 2010 року перевищив обсяг оподатковуваних операцій понад 500000 грн., а тому з І кварталу 2011 року позивач зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником ПДВ. При цьому позивач зазначає, що податковим органом під час проведення перевірки не встановлено факту отримання позивачем виручки (отримання коштів від реалізації товару) та не визначено її обсяг на підставі первинних документів. Наголошено, що визначення виручки "розрахунковим шляхом" (виходячи із розміру дебіторської заборгованості станом на початок року та додаванням до неї розміру наданих послуг за такий рік) не передбачено нормами податкового законодавства. Також позивач вказав на протиправність висновків відповідача щодо застосування штрафу за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки у періоді, що перевірявся позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, обов'язок переходу на загальну систему оподаткування у позивача не виник.
Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 року - задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що позивач в порушення статті 1 Указу Президента України № 727 за результатами діяльності 2010 року перевищив обсяг оподатковуваних операцій понад 500000 грн., його дохід за 2010 рік склав 530794,00 грн., а тому з I кварталу 2011 року позивач зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування з відповідною сплатою всіх податків. Зазначив, що виручку визначено розрахунковим шляхом, а саме: перевіркою встановлено, що СГД ОСОБА_1, будучи платником єдиного податку, проводив господарські операції з організації вантажних перевезень та експедиторських послуг, а безпосередньо перевезення здійснював СГД ОСОБА_1, який надав таких послуг за 2010 рік на суму 745188 грн. Виходячи з того, що СГД ОСОБА_1 здійснював господарські операції з організації вантажних перевезень та експедиторських послуг з метою отримання доходу, сума отриманих послуг не може бути нижчою від суми наданих послуг. Отже сума наданих ним послуг складає не менше 745188 грн. Розрахунок суми отриманих коштів за надані послуги у 2010 році проведено таким чином: 65606 грн. дебіторська заборгованість покупців послуг станом на 01 січня 2010 року + 745188 грн. сума наданих послуг у 2010 році - 280000 грн. дебіторської заборгованості покупців станом на 01 січня 2011 рік = 530794 грн..
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 291 пунктом 291.4 підпунктом 2 ПК України суб'єкти оподаткування, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та населенню, виробництво або/та продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує десять осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 грн..
Отже реалізація права суб'єкта господарювання на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом усіх установлених податковим законом вимог, зокрема, у період з 2008 року по 31 грудня 2011 року (період діяльності платника) обсяг виручки від реалізації товарів не повинен перевищувати 500000 грн., а у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року для платників другої групи обсяг доходу не повинен перевищувати 1000000 грн. Відповідно, порушення зазначених вимог застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності має наслідком позбавлення суб'єкта господарювання статусу платника єдиного податку та оподаткування його доходів за загальною системою оподаткування.
Відповідно до статті 1 абзацу 5 Указу Президента № 727 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно зі статтею 292 пунктом 292.6. ПК України, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Тобто виручка (дохід) у платника єдиного податку виникає виключно за фактом отримання коштів від реалізації товарів (робіт, послуг).
Підсумовуючи зміст наведених норм матеріального права суд приходить до висновку, що для перевірки дотримання позивачем гранично допустимого обсягу виручки у період перебування на спрощеній системі оподаткування, службові особи контролюючого органу на підставі первинних документів повинні були встановити факт реалізації послуг та обсяг саме отриманої платником виручки від такої реалізації. Зокрема, відповідачем не було враховано той факт, що позивач 30 січня 2008 року зареєструвався в Мукачівський ОДПІ, як суб'єкт підприємницької діяльності, здійснював підприємницьку діяльність та застосовував спрощену систему оподаткування, обліку і звітності. Із звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку поданих позивачем у відповідні податкові періоди до Мукачівської ОДПІ, наявних у матеріалах справи витягів з книги обліку доходів і витрат та банківських виписок вбачається, що позивач не перевищував обсяги виручки (доходу) встановлені статтею 1 абзацом 1 Указу Президента України № 727 та статтею 291 пунктом 291.4 підпунктом 2 ПК України. А відтак обов'язок перейти на загальну систему оподаткування у позивача не виникав. Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року за №№1767641742, 1767661742 підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Щодо застосування Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то відповідно до статті 9 пункту 6 цього Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
В судовому засіданні встановлено, що працівниками Мукачівської ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи СГД ОСОБА_1, дотримання вимог валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби: за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.
За результатами вказаної перевірки 29 листопада 2012 року був складений відповідний акт за № 4658/17-02/НОМЕР_3 . Відповідно до вказаного акту перевірки, такою було встановлено наступні порушення, що допущені позивачем:
1. статті 177 пункту 177.2 розділу ІV "Податок на доходи фізичних осіб" ПК України із змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за 2011 рік на суму 248856,10 грн., чим занижено до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 40047 грн., Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV із змінами і доповненнями,статті 13 та 14 розділу 4 Декрету КМ "Про прибутковий податок з громадян №13-92 із змінами і доповненнями, чим занижено оподатковуваний дохід у 2010 році на 6794 грн., чим занижено до сплати в бюджет податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на 1019 грн.; 2. Статтю 180 пункт 180.1, статтю 186 пункт 186.3 підпункт "ж", статтю 187 пункт 187.1 розділу V "Податок на додану вартість" ПК України, із змінами і доповненнями, внаслідок чого не сплачено в бюджет податок на додану вартість у 2011 році в сумі 160591 грн.; 3. Статтю 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР, із змінами і доповненнями, отримував готівкові надходження протягом 2011 року в сумі 154880 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.
На підставі вказаного акту перевірки 23 січня 2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 1767641742, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб (що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) у розмірі 41066 грн. за основним платежем та 10011,75 грн. за штрафними санкціями; № 1767661742, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 160591 грн. за основним платежем та 22114,75 грн. за штрафними санкціями; № 0000013200, яким за порушення статті 3 пунктів 1 та 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штрафну розміром 1 грн..
Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторних скарг від 07 травня 2013 року за № 983/3/99-99-10-01-03 у задоволенні скарг позивача відмовлено .
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з частиною 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений конституційно принцип законності також міститься і у статті 21 пункті 21.1 ПК України, а саме посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Порядок перебування фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року (період спірних правовідносин) регулювався Указом Президента України № 727 (діяв до 31 грудня 2011 року) та главою 1. "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу "Спеціальні податкові режими" ПК України.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач у період з 2008 року по 31 грудня 2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку .
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ від 29 листопада 2012 року № 4658/17-02/НОМЕР_3 , підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та з ПДВ є те, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, в порушення статті 1 Указу Президента України № 727 у 2010 році перевищив обсяг оподатковуваних операцій понад 500000 грн., а саме дохід за 2010 рік склав 530794 грн., а тому з I кварталу 2011 року позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, зареєструватися платником ПДВ, застосовувати РРО.
Статтею 1 абзацами 1 та 2 Указу Президента України № 727 визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 грн..
Згідно зі статтею 291 пунктом 291.4 підпунктом 2 ПК України суб'єкти оподаткування, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та населенню, виробництво та продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує десять осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 грн..
Отже реалізація права суб'єкта господарювання на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом усіх установлених податковим законом вимог, зокрема, у період з 2008 року по 31 грудня 2011 року (період діяльності платника) обсяг виручки від реалізації товарів не повинен перевищувати 500000 грн., а у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року для платників другої групи обсяг доходу не повинен перевищувати 1000000 грн. Відповідно, порушення зазначених вимог застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності має наслідком позбавлення суб'єкта господарювання статусу платника єдиного податку та оподаткування його доходів за загальною системою оподаткування.
Відповідно до статті 1 абзацу 5 Указу Президента № 727 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно зі статтею 292 пунктом 292.6. ПК України, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Тобто виручка (дохід) у платника єдиного податку виникає виключно за фактом отримання коштів від реалізації товарів (робіт, послуг).
Підсумовуючи зміст наведених норм матеріального права суд приходить до висновку, що для перевірки дотримання позивачем гранично допустимого обсягу виручки у період перебування на спрощеній системі оподаткування, службові особи контролюючого органу на підставі первинних документів повинні були встановити факт реалізації послуг та обсяг саме отриманої платником виручки від такої реалізації.
Однак суд констатує, що у акті перевірки від 29 листопада 2012 року №4658/17-02/НОМЕР_3 відповідачем на підставі первинних документів обліку платника податків, інших належних та допустимих доказів в розумінні статті 70 КАС України факту отримання виручки від такого надання послуг у відповідному обсязі не встановлено. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якому лежить обов'язок доказування згідно зі статтею 71 частиною 2 КАС України, відповідні докази суду не надав, у матеріалах справи такі докази відсутні.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, встановлений наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1003 (далі по тексту - Порядок № 1003).
Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку № 1003, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а відповідно до пункту 7 вказаного розділу факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Акт перевірки від 29 листопада 2012 року зазначеним вимогам не відповідає, оскільки факт отримання позивачем виручки в обсязі, що перевищує гранично допустимі межі для платника єдиного податку, відповідачем не встановлено.
Суд констатує, що відповідач визначив обсяг виручки (доходу) позивача розрахунковим шляхом: без встановлення факту отримання виручки на розрахунковий рахунок або в касу. На підставі припущення відповідач дійшов висновку, що СГД ОСОБА_1, будучи платником єдиного податку, проводив господарські операції з організації вантажних перевезень та експедиторських послуг, а безпосередньо перевезення здійснював СГД ОСОБА_1, який надав таких послуг за 2010 рік на суму 745188 грн.. Виходячи з того, що СГД ОСОБА_1 здійснював господарські операції з організації вантажних перевезень та експедиторських послуг з метою отримання доходу, сума отриманих послуг не може бути нижчою від суми наданих послуг. Отже сума наданих ним послуг складає не менше 745188 грн.. Розрахунок суми отриманих коштів за надані послуги у 2010 році проведено таким чином: 65606 грн. дебіторська заборгованість покупців послуг станом на 01 січня 2010 року + 745188 грн. сума наданих послуг у 2010 році - 280000 грн. дебіторської заборгованості покупців станом на 01 січня 2011 рік = 530794 грн..
Даний розрахунок суд оцінює критично, оскільки такий метод визначення виручки (коштів від реалізації товару) імперативними нормами податкового законодавства не передбачений, недостовірний, оскільки ґрунтується на припущеннях та показниках, визначених відповідачем помилково.
Зокрема, відповідачем не було враховано той факт, що позивач 30 січня 2008 року зареєструвався в Мукачівський ОДПІ, як суб'єкт підприємницької діяльності, здійснював підприємницьку діяльність та застосовував спрощену систему оподаткування, обліку і звітності. Із звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку поданих позивачем у відповідні податкові періоди до Мукачівської ОДПІ, наявних у матеріалах справи витягів з книги обліку доходів і витрат та банківських виписок вбачається, що позивач не перевищував обсяги виручки (доходу) встановлені статтею 1 абзацом 1 Указу Президента України № 727 та статтею 291 пунктом 291.4 підпунктом 2 ПК України. А відтак обов'язок перейти на загальну систему оподаткування у позивача не виникав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року за №№1767641742, 1767661742 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Щодо застосування Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то відповідно до статті 9 пункту 6 цього Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.
Таким чином суд (з урахуванням вищенаведених висновків суду щодо недоведеності відповідачем факту отримання виручки у обсязі, який зумовлює виникнення у платника податків обов'язку переходу на загальну систему оподаткування та правомірного перебування позивача на спрощеній системі оподаткування) погоджується з доводами позивача, що дія вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не поширюється на позивача, як платника єдиного податку, тому податкове повідомлення-рішення від 23 січня2013 року за № 0000013200 також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до статті 54 пункту 54.3 підпункту 54.3.2. ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Такі дані встановлюються на підставі наявних первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій і фіксують факти здійснення господарських операцій (стаття 9 частина 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ).
В акті перевірки фактів порушення платником податків вимог податкового законодавства саме з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані (чи складені але на зафіксовані) в бухгалтерському та податковому обліку, не було встановлено, також такі первинні документи відповідачем не були надані суду.
За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення.
постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 року у справі № 807/2102/13-а - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
В.Я. Качмар