10 березня 2016 р. Справа № 876/9046/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"БАНОШ" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
08.07.2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю"БАНОШ" (далі - ТОВ "Банош") звернулось до суду із позовом до відповідача - Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Коломийська ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222200 та №0000232200 від 15.04.2015 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви ТОВ "Банош" зокрема покликається на те, що оскаржувані рішення податкового органу винесені з порушенням закону, базуються на безпідставних висновках акту перевірки про факт безтоварності господарських операцій по правочинах укладених з контрагентами позивача ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "БКФ "Аркада", внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та податок на прибуток. Позивач вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими оскільки правовідносини ТОВ "Банош" з його контрагентами підтверджені належними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарських операцій.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0000222200, №0000232200 від 15.04.2015.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що прямими доказами в підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, є надані ТОВ "Банош" первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.
За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано нереальності господарських операцій, як наслідок і протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "БКФ "Аркада", а тому висновки про його завищення є необґрунтованими.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Коломийська ОДПІ покликається на те, що ДПІ в Шевченківському районі ГУ ДФС України надіслано інформацію "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Брокбудкепітал" за період з 01.03.2011 р. по 28.02.2015 р., в якому зазначено, що ТОВ "Брокбудкепітал" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам. Така ж інформація була отримана від ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області щодо ТОВ "БКФ "Аркада". З врахуванням вказаної інформації за результатами позапланової перевірки ТОВ "Банош" податковим органом було складено акт та на його підставі винесено податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються позивачем. А тому, апелянт просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "БК Геос", з 17 березня 2015 року перейменоване у ТОВ "Банош", зареєстроване як юридична особа з 23.09.2004 року, з 08.07.2011 року перебуває на обліку як платник податків у Коломийській ОДПІ.
З 16 березня 2015 року по 27 березня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівельна компанія "Геос" (ТОВ "Банош") з документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "БКФ "Аркада" за листопад 2014 року та із платником податків ТОВ "Брокбудкепітал" за вересень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт за №726/09-07-22-00-12/33156172 від 03.04.2015 року, у відповідності до висновків якого податковим органом встановлено обставини та порушення позивачем вимог законодавства, а саме:
-відсутність придбання робіт/послуг у контрагента-постачальника ТОВ "Брокбудкепітал" у вересні 2014 року на загальну суму 245000,00 грн.;
-відсутність придбання робіт/послуг у контрагента-постачальника ТОВ "БКФ "Аркада" у листопаді 2014 року на загальну суму 157634,57 грн.;
-порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме позивачем зайво віднесено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати за 2014 рік в загальній сумі 335530,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 60395,00 грн.;
-порушено пункти 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 67105,00 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 40833,00 грн., за листопад 2014 року на суму 26272,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 67105,00 грн.
За результатами проведеної перевірки в зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000232200 від 15.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 100657,50 грн., в тому числі 67105,00 грн. за основним платежем та 33552,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення №0000222200 від 15.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок прибуток в розмірі 90592,50 грн., в тому числі 60395,00 грн. за основним платежем та 30197,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ "Банош" оскаржило їх в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 12.06.2015 року за № 12231/6/99-99-10-01-01-25 такі залишені без змін, тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи юридичну оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
В силу п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
В силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо господарських операцій ТОВ "Банош" із контрагентом ТОВ "БКФ Аркада", слід зазначити наступне.
Так, із матеріалів справи слідує, що ТОВ "БКФ "Аркада" 08.10.2013 року зареєстроване як юридична особа. Станом на момент здійснення правовідносин із позивачем ТОВ "БКФ "Аркада", був зареєстрований, як платник податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника податку від 01.12.2013 року №200149764.
Згідно укладених між ТОВ "Банош" та ТОВ "БКФ "Аркада" договорів №21/10 від 21.10.2014 року, №02/10 від 02.10.2014 року, №18032014 від 18.03.2014 року останнім виконано будівельні роботи на об'єктах ТОВ "БК "Геос" (ТОВ "Банош").
Слід зазначити, що факт виконання робіт підтверджується наявною у матеріалах справи первинною документацією, зокрема, довідками по формі КБ-3 за листопад 2014 року, актами приймання виконаних робіт по формі КБ-2в за листопад 2014 року на загальну суму 157634,57 грн., належним чином оформленими податковими накладними (а.с. 87-100). Крім цього, за виконані роботи здійснено оплату, що не заперечується податковим органом та також висвітлено в акті перевірки та підтверджується платіжним дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
За наслідками зазначеної господарської операції позивачем сформовано податковий кредит на суму сплаченого податку на додану вартість на підставі виданих податкових накладних №210, 211, 212 від 26.11.2014 року на загальну суму 157634,57 грн., в тому числі ПДВ - 26272,43 грн.
Судами встановлено, що згідно інформації отриманої від ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва від 30.04.2015 року податковий орган дійшов до висновку, що при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача встановлено обставини, які на думку податкового органу свідчать про надання податкової вигоди юридичним особам та встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг).
Однак, в ході судового розгляду справи встановлено, що у вищевказаній інформації зазначено, що підприємство знаходиться в стані припинення, а особою, яка здійснює процедуру ліквідації не надано усіх документів, які могли б підтвердити вчинені господарські операції. На момент проведення звірки за результатами вжитих заходів документи до перевірки не надано, тобто підтвердити правомірність формування податкового кредиту не є можливим. Крім цього, податковий орган послався на недостатню кількість працівників, оформлених у відповідності до вимог трудового законодавства, необхідних для здійснення робіт на об'єктах позивача. Крім цього, в акті перевірки Коломийською ОДПІ зазначено, що ліцензія на право здійснення діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури №АЕ 279972 призупинена. На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "БКФ "Аркада" не мало можливості здійснювати операції з реалізації послуг контрагенту - покупцю.
В даному випадку суд першої інстанції вірно зазначив, що неможливість надати податковому органу первинну документацію особою, яка здійснює ліквідаційну процедуру ТОВ "БКФ "Аркада" станом на дату запиту не свідчить про відсутність таких документів.
Крім цього, податковим органом не доведено, що послуги, які надавались контрагентом у відповідності до зазначених вище договорів, підлягають ліцензуванню, а призупинення дії ліцензії ТОВ "БКФ "Аркада" на право здійснення діяльності пов'язаної із створення об'єктів архітектури, унеможливило надання послуг.
Колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що порушення, на які покликається податковий орган за умови їх доведення в порядку встановленому законодавством, є підставою для притягнення до відповідальності юридичної особи, яка їх допустила і не можуть тягти негативні наслідки для позивача, оскільки такі дії контрагента перебувають поза межами впливу позивача.
Стосовно невідповідності актів виконаних робіт вимогам Державних національних стандартів із ціноутворення в будівництві, які введені в дію 01.01.2014 року, посилання на які зазначені у акті перевірки, слід вказати, що згідно п. 1.2, п. 1.3 Правил визначення вартості будівництва, вказані стандарти носять обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів державних та комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Застосування даного стандарту обумовлюється договором.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторонами при укладенні договору не передбачалось застосування вказаного вище стандарту, будівництво об'єктів не здійснювалось за рахунок бюджетних коштів державних та комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.
Таким чином, висновок податкового органу про обов'язок застосування вказаного стандарту у спірних правовідносинах не ґрунтується на вимогах закону.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно виходив з того, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки Коломийської ОДПІ, викладені в акті перевірки за №726/09-07-22-00-12/33156172 від 03.04.2015 року щодо порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із ТОВ "БК "Аркада".
Щодо господарських операцій ТОВ "Банош" із контрагентом ТОВ "Брокбудкепітал" суд зазначає наступне.
Так, із матеріалів справи слідує, що ТОВ "Брокбудкепітал" 23.12.2010 року зареєстроване як юридична особа та станом на момент існування правовідносин із позивачем Товариство було зареєстроване як платник податку на додану вартість в ДПІ в Шевченківському районі м. Києва з 18.02.2011 по 26.01.2015 року (свідоцтво платника ПДВ №200177156, яке анульоване 26.01.2015 - в зв'язку з перереєстрацією), що підтверджується податковою інформацією №381/26-59-22-04/37450906 від 20.03.2015 року.
Згідно укладеного між позивачем та ТОВ "Брокбудкепітал" договору підряду № 150714 від 15.07.2014 року та у відповідності до кошторису на виконання будівельних робіт останнім виконано ремонтні та будівельні роботи для ТОВ "БК "Геос" (ТОВ "Банош"), а саме влаштування павільйону: підготовка ділянки, монтаж, улаштування внутрішніх інженерних систем, опорядження, благоустрій, внутрішнє оздоблення приміщення в житловому комплексі по вул.. Щорса, 26-а у Печерському районі м. Києва.
Факт виконання робіт підтверджується наявною у матеріалах справи первинною документацією, зокрема, довідкою про вартість будівельних робіт за вересень 2014 року по формі №КБ-3, актом приймання виконаних будівельних робіт № 141 від 12 вересня 2014 року, видатковими накладними (у переробку) № 29 від 27 серпня 2014 року та №30 від 23 липня 2014 року.
Позивач здійснив розрахунок за виконані роботи, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №715 від 12 вересня 2014 року.
Також здійснення операцій з виконання робіт підтверджено наявними в матеріалах справи податковими накладними на підставі, яких позивачем сформовано податковий кредит.
Судом встановлено, що в акті перевірки, як на підставу визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій до позивача Коломийська ОДПІ посилається на інформацію ДПІ у Шевченківському районі від 20.03.2015 року №381/26-59-22-04/37450960 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Брокбудкепітал" за період з 01.03.2011 року по 28.02.2015 року. Вказаною інформацією встановлено ненадання ТОВ "Брокбудкепітал" первинних документів, які б підтверджували здійснення господарської діяльності останнім за період з 01.03.2011 року по 28.02.2015 року та встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Як наслідок податковий орган дійшов до висновку про відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами та здійснення ТОВ "Брокбудкепітал" діяльності спрямованої на здійснення операцій спрямованих на надання податкової вигоди третім особам.
В контексті доводів апелянта, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вищенаведена Інформація як доказ у справі судом не може братися до уваги, так як вона не спростовує реальність господарських операцій, оскільки нею зафіксовано неможливість проведення зустрічної перевірки (звірки), а проведений аналіз господарської діяльності ТОВ "Банош" та його контрагентів не узгоджується з повноваженнями податкового органу по факту неможливості проведення зустрічної перевірки. Висновки безтоварності можуть бути зроблені лише на підставі аналізу первинних документів, що не дотримано.
Слід зауважити, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки. Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданої господарської операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.
Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону.
Така позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.
Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Тому, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам).
Беручи до уваги вищевикладені обставини справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ "Банош" на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "БКФ "Аркада" було долучено до матеріалів справи копії всіх вищенаведених первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках. Слід зазначити, що первинні документи, якими ТОВ "Банош" доводить реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.
Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до вірного переконання, що факт реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується первинними документами встановленої форми. Долучені ТОВ "Банош" документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні також оформлені належним чином. Отже, реальність господарських операцій ТОВ "Банош" з його контрагентами підтверджується долученими до справи письмовими доказами.
Тому, в даному випадку, встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Коломийської ОДПІ, констатовані в Акті перевірки № 726/09-07-22-00-12/33156172 від 03.04.2015 року, а тому податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000222200 та №0000232200 від 15.04.2015 року, винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р. по справі № 809/2655/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О.Большакова
В.Я. Макарик
Ухвала складена в повному обсязі 15.03.2016 року.