26 січня 2016 р. Справа № 804/16547/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКононенко О. В.
при секретаріДмитрієнко О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -
28.12.2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 року № 0003861702, № 0003891702 та № 0003901702.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки, зроблені у акті перевірки, є поверхневими, та такими що не ґрунтуються на доказах, які підтверджені первинними документами, що призвело до помилкових висновків про заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 65068,92 грн. заниження ПДВ на суму 130735,00 грн. та застосовано штрафну санкцію за не надання в повному обсязі податкового розрахунку за формою №1-ДФ за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, доводи викладені в позовні заяві підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позов, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77 Податкового кодексу України та наказу від 04.04.2013 року № 260 Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт №69/17.2-2606912931 від 18.05.2013 року, у висновку якого зазначено, що встановлені порушення:
- вимог пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - неналежне ведення обліку доходів і витрат;
- пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання документів та не надано на перевірку, пов'язаних із виконанням вимог законодавства за період 2011-2012роки;
- статті 13 Декрету 13-92, статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 65068,92грн.;
- вимог підпунктів 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону 168, пункту 201.11 статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 130735,00грн.;
- вимог підпункту 19.2.б пункту 19.2 статті 19 Закону 889, пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2 „б" статті 176 Податкового кодексу України, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку, за формою №1-ДФ до інспекції надано не в повному обсязі, за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.;
За результатами перевірки 03.06.2013 року були прийняті такі повідомлення-рішення:
- № 0003861702 - застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн., за ненадання податкових розрахунків за формою № 1 - ДФ;
- № 0003891702 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) у розмірі 81145,53 грн. (в тому числі основний платіж 65068,92 грн., фінансова санкція 16076,61 грн.);
- № 0003901702 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 158815,25 грн. (в тому числі сновного платежу 130735,00 грн., штрафна санкція28080,25 грн.).
Оцінюючи правомірність спірних рішень суд зазначає наступне.
Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 року № 0003891702 та № 0003901702, стало те, що позивач завищив витрати у загальній сумі 392055,02 грн. та податковий кредит у загальній сумі 91470,00 грн. за операціями з придбання товарів від ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран», ПП «Агростальпром».
В обгрунтування такого висновку відповідачем зазначено, що позивачем з ПП «Агростальпром» були укладені договори купівлі-продажу (запчастин) № 18/10-01 від 18.01.2011 року, № 2810 від 28.10.2011 року та договори про надання послуг (ремонту компресора) №28/02 від 28.02.2011 року та №3009 від 30.09.2011 року - поточного ремонту та профілактиці автомобілю.
Також між позивачем та ТОВ «Лігран» були укладені договори поставки (дизпалива) № 1 від 30.03.2012 року, №25/06 від 25.06.2012 року, № 30/07 від 30.07.2012 року, №31/08 від 31.08.2012 року, та ТОВ «Шоковіта» договори поставки (дизпалива) №27/09 від 27.09.2012 року, №25/10 від 25.10.2012 року, №27/11 від 27.11.2012 року, №26/12 від 25.12.2012 року.
В обґрунтування висновку про нереальність виконання зазначених господарських операцій податковим органом зазначено, що:
- у ПП «Агростальпром», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів, оскільки це не спростовують обставин постачання мені товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів);
- ТОВ «Лігран» за юридичною адресою та неможливістю проведення зустрічної звірки, оскільки відсутність за юридичною адресою підприємства повинна підтверджуватися доказами визначеними законодавством України, про наявність яких в акті перевірки ні чого не зазначено. При цьому вказані обставини не свідчать про неможливість виконання цим контрагентом своїх зобов'язань, за переліченими договорами, в 2012 році.
Суд звертає увагу на те, що порушення контрагентом позивача законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю у контрагента платника податку основних засобів та нематеріальних активів, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.
Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій, суд зазначає, що наданими позивачем документами спростовуються висновки щодо нереальності цих господарських операцій.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 року № 0003891702 та № 0003901702.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.06.2013 року № 0003861702 став висновок про те, що позивачем подавалися до податкової інспекції не у повному обсязі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).
Суд зазначає, що пунктом 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. № 395 передбачено, що в разі встановлення перевіркою порушень, за кожним таким фактом необхідно зазначити, період діяльності (місць рік квартал), що не було зроблено перевіряючими, про що свідчить описова частина порушення де не зазначено за який саме квартал я не надав звітності за формою № 1-ДФ, оскільки вказана звітність квартальна.
Як вбачається в акті перевірки, не зазначено за які періоди не у повному обсязі були нараховані суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено порушення підпункту 19.2.б пункту 19.2 статті 19 Закону 889, пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2 „б" статті 176 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 року № 0003861702 є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.06.2013 року № 0003861702, № 0003891702 та № 0003901702.
Стягнути з Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2405,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 29 січня 2016 року
Суддя О.В. Кононенко