09 грудня 2015 р. Справа № 804/9873/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОзерянської С.І.
при секретарі за участю представника: позивачаДерев'янко К.П. ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 року №0001901703 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 26 879,75 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов повністю.
Представник відповідача в судове засідання 09.12.2015 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заперечення в яких зазначив, що висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1) з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.
18 лютого 2014 року за результатами перевірки податковим органом було складено акт №355/173/НОМЕР_1, яким встановлено порушення: пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.276.3 ст.276 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району за 2011 рік - на 7 414,83 грн.; за 2012 рік - на 7 414,83 грн.; за 2013 рік - на 7 414,83 грн.
24 лютого 2014 року ФОП ОСОБА_4 надіслала до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт №355/173/НОМЕР_1.
03.03.2014 року Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомила ФОП ОСОБА_4 про залишення висновків акту №355/173/НОМЕР_1 від 18.02.2014 року без змін.
06.03.2014 року на підставі акту перевірки №355/173/НОМЕР_1 від 18.02.2014 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0001901703, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 22 244, 48 грн. за основним платежем та 4 635,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2008р. між Дніпропетровською міською радою та ФОП ОСОБА_4 був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном на 15 років, зареєстрований в реєстрі за № 5416 (державна реєстрація 09.12.08 за №040810400512. Відповідно до п. 1.1 Договору ФОП ОСОБА_4 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0015га, площа частки, за яку справляється орендна плата становить 33,48% або 0,0005 га, зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером НОМЕР_2.
15.08.2008р. між Дніпропетровською міською радою та ФОП ОСОБА_4 був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном на 15 років зареєстрований в реєстрі за № 5417 (державна реєстрація 09.12.08 за № 040810400511. Відповідно до п.1.1 Договору ФОП ОСОБА_4 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0005га, площа частки, за яку справляється орендна плата становить 50,0% або 0,00025 га, зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером НОМЕР_3.
15.08.2008р. між Дніпропетровською міською радою та ФОП ОСОБА_4 був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном на 15 років, зареєстрованого в реєстрі за № 5415 (державна реєстрація 09.12.08 за №040810400513. Відповідно до п. 1.1 Договору ФОП ОСОБА_4 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0348га, площа частки, за яку справляється орендна плата становить 33,48% або 0,0117 га., зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером НОМЕР_4.
Відповідно до п. 5.2 вищезазначених договорів цільове призначення земельної ділянки - землі історико-культурного призначення.
ФОП ОСОБА_4 задекларувала орендну плату за землю за 2011 рік в розмірі 14 829,65 грн. (податкова декларація орендної плати за землю від 25.01.2011 року), за 2012 рік - 14 829,65 грн. (податкова декларація орендної плати за землю від 24.01.2012 року) та за 2013 рік - 14 829,65 грн. (податкова декларація орендної плати за землю від 11.02.2013 року).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення-розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель-трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Статтею 7 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що ставки земельного податку з земель , грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі 1% від їх грошової оцінки. При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті: місцевого значення - 1,5.
Зазначені норми втратили чинність з 01.01.2011 року згідно з Законом України «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України».
З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ), який відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом пп. 9.1.10 п.9.1 ст.9 ПКУ (тут і далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ є податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.269.1 ст.269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Землекористувачі за змістом пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПКУ - це особи, яким надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Таким чином, податковим кодексом визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Відповідно до пп. 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Положеннями статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Порядок оподаткування землі в Україні визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПКУ.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.п. 288.1, 288.4 ст.288 ПКУ).
Згідно пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПКУ законодавцем визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Так, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратному розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
У відповідності до вимог статті 20 Земельного кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Відповідно до підпункту 14.1.261. п. 14.1 ст. 14 ПК України цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Так, відповідно вимог статті 274 та пункту 276.3 статті 276 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: міжнародного значення - 7,5; загальнодержавного значення - 3,75; місцевого значення - 1,5.
З огляду на наведені норми чинного законодавства, розрахунок орендної плати щодо земельних ділянок, наданих позивачу в орендне користування згідно договорів оренди від 15.08.2008 року складає трикратний розмір земельного податку, який в свою чергу становить 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, збільшений на коефіцієнт 1,5 у зв'язку з тим, що згідно пункту 5.2 вищезазначених договорів визначене цільове призначення земельних ділянок - землі історико-культурного призначення.
При цьому суд зазначає, що з моменту укладання позивачем договорів оренди землі від 15.08.2008 року до часу виникнення спірних правовідносин алгоритм розрахунку орендної плати земельних ділянок, наданих позивачу в орендне користування, не змінювався і складає трикратний розмір земельного податку, який в свою чергу становить 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, збільшений на коефіцієнт 1,5 у зв'язку з тим, що згідно пункту 5.2 вищезазначених договорів визначене цільове призначення земельних ділянок - землі історико-культурного призначення.
У відповідності до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим Кодексом.
Враховуючи, що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають в оренді позивача, за цільовим призначенням відносяться до земель історико-культурного призначення, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року позивачем сплачувалась орендна плата за землю без урахування коефіцієнтів, визначених п. 276.3 ст. 276 Податковим кодексом України, тому податковим органом правомірно донараховано грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням
Проте, суд звертає увагу, що статтею 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи, що податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік була подана до податкового органу 25.01.2011 року, граничним строком подання 20.02.2011 року, а визначення суми грошового зобов'язання податковим органом було здійснено 06.03.2014 року, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було самостійно визначено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_4 з орендної плати за земельні ділянки за 2011 рік, та застосовано штрафні санкції за зазначений період в порушення вимог статті 102 Податкового кодексу України, що відповідно до наданого розрахунку до податкового повідомлення-рішення становить 7 414,83 грн. основного грошового зобов'язання та 926,82 грн. штрафної санкції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0001901703 від 06.03.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання в розмірі 7 414,83 грн. та застосування штрафної санкції в частині 926,82 грн.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 року №0001901703 в частині збільшення грошового зобов'язання в розмірі 7 414,83 грн. та застосування штрафної санкції в частині 926,82 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 39,45 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2015 року.
Суддя С.І. Озерянська