18 грудня 2015 р. Справа № 804/15180/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
при секретарі Пасічнику Т.В.
за участю представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача Краєвського І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0016391702 від 31.08.2015 року.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. При цьому, відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та списані за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, котрий підлягає оподаткуванню в порядку п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов повністю.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 27.02.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №4 та кредитний договір №29.3/4-7, відповідно до умов яких Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 70 000 доларів США та встановив порядок погашення суми заборгованості.
Судом встановлено, що 08.07.2013 року ОСОБА_3 звернулася до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом щодо можливості добровільного погашення заборгованості за Договором кредиту №29.3/4-7 від 27.02.2007 року.
У своїй відповіді на зазначений лист ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило позивача про необхідність погасити заборгованість за Кредитним договором в сумі 58 137,02 доларів США до 02.11.2013 року. В разі виконання зазначених дій, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами ОСОБА_3 буде анульовано.
16.06.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило ОСОБА_3 про те, що Банком здійснено анулювання заборгованості за Договором кредиту №29.3/4-7 від 27.02.2007 року, в тому числі заборгованість по нарахованим процентам у розмірі 380 749,38 грн. та заборгованість за тілом кредиту в сумі 0,00 грн.
У період з 06.07.2015 року по 08.07.2015 року, відповідно до наказу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.07.2015 року №318 старшим державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.
За наслідками зазначеної перевірки Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт №176/172/НОМЕР_1 від 15.07.2015 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, висновками якого встановлено порушення позивачем пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.4.5 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 61 804,20 грн.
На підставі складеного акта перевірки №176/172/НОМЕР_1 від 15.07.2015 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області 31.08.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №0016391702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 77 255,25грн.
Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Так, відповідно до п.п."д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з п.п. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Таким чином, згідно з нормами Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Отже, суд зазначає, що анульована (прощена) позивачу банком заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 380 749,38 грн., не є доходом, отриманим як додаткове благо, оскільки в розумінні ст. 164 ПК України до поняття додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) відноситься сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором. А від так, відповідач помилково відносить до додаткових благ і прощені банком позичальнику проценти за користування коштами за кредитним договором. Суд звертає увагу, що в даному випадку законодавець має на увазі оподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, яке повинно бути реальним, тобто, таким, яке можливо використати при реалізації прав, свобод та обов'язків.
Так, відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Таким чином, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому нарахування відсотків є лише засобом забезпечення виконання зобов'язання перед банком, яке позивачу анульовано не було.
Прощені позивачу відсотки не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то проценти ним не отримуються, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.
Отже, прощення процентів, нарахованих за користування кредитом регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.
На підставі наведеного, вбачається, що проценти, нараховані за користування кредитом нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків, який виступає боржником у даних правовідносинах, в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
А відтак, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015 року №0016391702, винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0016391702 від 31.08.2015 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Новомосковської об'єднаної державої податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 772,55 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2015 року
Суддя С.І. Озерянська