13 листопада 2015 р. Справа № 804/9799/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
при секретарі Пасічнику Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Кароліна» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Кароліна» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002082202, прийняте Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 21.07.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку ПП «НВФ «Кароліна». Висновки акту №481/2201/13469980 від 09.06.2015 року, податкове повідомлення-рішення №0002082202 від 21.07.2015 року вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ПП «НВФ «Кароліна» зареєстроване 24.04.1992 року Дніпропетровським міським управлінням юстиції та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
На підставі наказу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.05.2015 року №185 податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «НВФ «Кароліна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 року.
За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №481/2201/13469980 від 09.06.2015 року, яким зафіксовано порушення ПП «НВФ «Кароліна»: п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 049 230 грн.; п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1 056 914 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 847 219 грн.; пп.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПКУ встановлено несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 3 905,55 грн.; порушення вимог п.3.2 розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 21.01.2014 року №49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 року за №228/25005, із змінами та доповненнями, п.119.2 ст.119 ПКУ, в частині невідображення у розрахунках за формою №1-ДФ доходів, виплачених фізичним особам, а саме поворотної фінансової допомоги наданої ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
09.07.2015 року, не погодившись з висновками акту, позивач подав до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення.
У своїй відповіді №9426/10/22-01 від 16.07.2015 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська виклала висновки акту перевірки в наступній редакції: «в порушення п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 987 520 грн.; п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1 022 785 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 793 087 грн.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002082202 від 21.07.2015 року, яким ПП «НВФ «Кароліна» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 234 400,00 грн.
Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток),операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Порядок визначення доходів і їх склад встановлено статтею 135 Податкового кодексу України, відповідно якої, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статі 137, на підставі документів, визначених пунктом 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається, відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають вартість товарів (робіт/послуг) безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 а у статті 139 ПК України.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту придбання товарів у ТОВ «НВП «Істпайп», АТ «УГМК», ТОВ «Метал траст», ТОВ «Альянс», ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», ТОВ «ГК «Альтернатива», ТОВ «Кій-Інвестюг», ТОВ «Ран-Україна», ТОВ «Сілентра» (ТОВ «Арт-Крістал») та ТОВ «Труби і метал» з огляду на відсутність в них належним чином оформлених паперових носіїв та як наслідок непідтвердженість факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям ТОВ «МВПФ «Енергетик», ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ТОВ «Брилліон», ПЕВКП «Промтехсервіс», ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Уманьферммаш», ТОВ «ДВ «Нафтогазобудівна компанія», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», КПТМ «Криворіжтепломережа» та правомірність визначення сум податкових зобов'язань, витрат та доходу від такої реалізації.
Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій по купівлі ТМЦ у ТОВ «НВП «Істпайп», АТ «УГМК», ТОВ «Метал траст», ТОВ «Альянс», ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», ТОВ «ГК «Альтернатива», ТОВ «Кій-Інвестюг», ТОВ «Ран-Україна», ТОВ «Сілентра» (ТОВ «Арт-Крістал») та ТОВ «Труби і метал» з позивачем, у останнього відсутнє право на віднесення витрат з придбання товарів до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Зокрема, позивачем завищено податкові зобов'язання та завищено дохід внаслідок подальшої реалізації товару на адресу ТОВ «МВПФ «Енергетик», ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ТОВ «Брилліон», ПЕВКП «Промтехсервіс», ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Уманьферммаш», ТОВ «ДВ «Нафтогазобудівна компанія», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», КПТМ «Криворіжтепломережа».
Підставою для таких висновків податкового органу стали акти попередніх перевірок ПП «НВФ «Кароліна» та акти звірок контрагентів позивача, недостатність інформації в товарно-транспортних накладних, сумнівність сертифікатів якості на товар та відсутність належним чином оформлених паперових носіїв.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з постачальниками на підставі наступних договорів: договір поставки №018/201120 від 18.04.2011 року з ТОВ «НВП «Істпайп»; договір поставки №18/12 ПР-М від 01.02.2012 року з АТ «УГМК»; договір поставки №413 від 17.05.2013 року з ТОВ «Метал Траст»; договір поставки №61 від 18.03.2013 року з ТОВ «Альянс»; договір поставки №1308/12 від 02.02.2012 року з ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», договори купівлі-продажу з ТОВ «ГК «Альтернатива», договір поставки №КІ-130614 від 13.06.2014 року з ТОВ «Кій-Інвестюг», договір поставки №23-31 від 05.12.2011 року та договір поставки №26/Р від 19.03.2013 року з ТОВ «Ран-Україна», договір поставки №05062012 від 0606/2 з ТОВ «Сілентра» (ТОВ «Арт-Крістал») та договір поставки №0501 року від 05.01.2011 року.
В подальшому отриманий товар було реалізовано на адресу покупців ТОВ «МВПФ «Енергетик», ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ТОВ «Брилліон», ПЕВКП «Промтехсервіс», ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Уманьферммаш», ТОВ «ДВ «Нафтогазобудівна компанія», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», КПТМ «Криворіжтепломережа» №75.
В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення цих договорів та їх виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.
На виконання умов договорів між ПП «НВФ «Кароліна» та зазначеними контрагентами оформлено рахунки, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передавання, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні та банківські виписки, специфікації, сертифікати, які дають можливість встановити зміст і обсяг поставленого товару, характеристики кількісних показників та суму відповідних витрат позивача.
Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Посилання відповідача в акті перевірки як на підставу відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентами на акти попередніх перевірок ПП «НВФ «Кароліна» та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів не можуть вважатися безперечними доказами підтвердження нереальності спірних господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Як вбачається з акту перевірки, додатковою підставою для визнання нереальними господарських операцій, здійснених ПП «НВФ «Кароліна» з контрагентами, являється відсутність окремих реквізитів товарно-транспортних накладних на постачання товару.
Однак, згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того слід зазначити, що у разі підтвердження дійсного виконання вiдповiдних господарських операцій певні недоліки первинних документів є свідченням недобросовiсностi постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до вiдповiдальностi.
Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність власних транспортних ресурсів для перевезення металопродукцію як на підставу нереальності господарських операцій, суд зазначає, що позивачем були укладені договори про надання транспортних послуг з ТОВ «НВО «Завод сталевих труб», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Дарья і К», а отже ПП «НВФ «Кароліна» мало можливість перевозити товарно-матеріальні цінності.
Щодо відсутності довіреностей на отримання товару, суд зазначає, що такі довіреності були надані до перевірки податковому органу та до судового засідання по всім контрагентам покупцям. При цьому, довіреність на отримання товару передається покупцем при отриманні ТМЦ та залишається у постачальника (продавця). Отже, по операціям з постачання, за якими позивач був отримувачем товару, у останнього не може бути наявної довіреності, так як така довіреність залишається у постачальника.
Щодо відсутності ПІБ посадових осіб на деяких видаткових накладних, то суд зазначає, що недоліки та помилки в оформленні документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
З огляду на наведене, враховуючи, що основним видом діяльності ПП «НВФ «Кароліна» є оптова торгівля металами та металевими рудами, а предметом договорів між позивачем та контрагентами є металопродукція (труби), то на переконання суду, господарські операції ПП «НВФ «Кароліна» та ТОВ «НВП «Істпайп», АТ «УГМК», ТОВ «Метал траст», ТОВ «Альянс», ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», ТОВ «ГК «Альтернатива», ТОВ «Кій-Інвестюг», ТОВ «Ран-Україна», ТОВ «Сілентра» (ТОВ «Арт-Крістал») та ТОВ «Труби і метал», ТОВ «МВПФ «Енергетик», ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ТОВ «Брилліон», ПЕВКП «Промтехсервіс», ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Уманьферммаш», ТОВ «ДВ «Нафтогазобудівна компанія», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», КПТМ «Криворіжтепломережа» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ПП «НВФ «Кароліна» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку, зокрема при формуванні податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств.
Отже, приймаючи до уваги зазначене, суд вважає помилковими висновки податкового органу заниження податку на прибуток.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ПП «НВФ «Кароліна». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ПП «НВФ «Кароліна» підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Кароліна» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0002082202 від 21.07.2015 року
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська