Ухвала
18 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 листопада 2015 року,
У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «ПриатБанк») звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 2 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 19,20 % за користування кредитом на рік з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії карти.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору, станом на 30 квітня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 6 102,44 доларів США, що за курсом Національного банку України на час подачі позову становить 48 758,50 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 1 985,11 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 3 195,84 доларів США, заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 573,30 доларів США, 62,58 доларів США - штрафу (фіксована частина), 287,61 доларів США - штрафу (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 19 лютого 2014 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 23 354,12 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні інших позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року рішення апеляційного суду скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 листопада 2015 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 9 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року у загальному розмірі 2 662,21 доларів США, що в гривневому еквіваленті на момент винесення рішення, виходячи з офіційного курсу НБУ, становить 64 259,93 грн і 500,00 грн штрафу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуванк рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Судами встановлено, що, 11 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 2 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 19,20 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, станом на 30 квітня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 6 102,44 доларів США.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 9.12 Умов і правил надання банківських послуг встановлено, що кредитний договір від 11 жовтня 2007 року діє впродовж 12 місяців з моменту підписання. У заяві про надання кредиту сторони погодили, що термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної карти.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до п. 3.5. Умов та правил надання банківських послуг, порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карт, а також порядок отримання кредиту регулюється діючим законодавством України, нормами міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International, даним договором, Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку. Пам'ятка клієнта оформлюється та є невід'ємною частиною договору у випадку оформлення і видачі платіжної карти за кредитною схемою.
Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриатБанк» вбачається, що останній платіж ОСОБА_4 здійснив у жовтні 2008 року, строк дії платіжної картки - 31 жовтня 2010 року, а з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у червні 2013 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку, що на момент звернення банку з позовом до суду, строк позовної давності щодо місячних платежів за червень-жовтень 2010 року не сплив. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом, з урахуванням строку позовної давності, за період з 01 листопада 2010 року по 30 квітня 2013 року.
Доводи заявника про те, що банком не доведені позовні вимоги, у зв'язку з тим, що він не отримував Пам'ятки клієнта та Тарифів, якими визначено умови, порядок і строки виконання зобов'язань, є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 укладаючи кредитний договір у вигляді заяви, був ознайомлений як з Пам'яткою клієнта, так і з Тарифами, оскільки вони є невід'ємними частинами договору, про що свідчить його підпис на заяві.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки досліджених судом доказів у справі, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин, правові підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.О. Кузнєцов
Г.І. Мостова