іменем україни
17 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2015 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що 28 квітня 2007 року між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», був підписаний договір про надання споживчого кредиту, згідно умов якого банк зобов'язався надати йому кредит у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 27 квітня 2017 року. Цього ж дня між ним і банком укладено договір банківського рахунку, відповідно до якого був відкритий поточний рахунок для зарахування кредитних коштів. Після підписання договору про надання споживчого кредиту він повідомив посадову особу банку, що відпала необхідність в отриманні кредиту. Посилаючись на викладене, а також те, що він не писав заяву про видачу траншу, просив задовольнити позов.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту від 28 квітня 2007 року № 11149342000, укладений між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк».
Додатковим рішенням цього ж суду від 22 вересня 2015 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції, додаткове рішення цього ж суду скасовані, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 1056 цього Кодексу визначено, що позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивач пов'язував визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту з тим, що йому не були передані кредитні кошти (а. с. 3-4).
Як установлено судами та вбачається із матеріалів справи, 28 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», був укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно умов якого позичальник мав отримати кредит у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 27 квітня 2017 року.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання споживчого кредиту позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не має перевищувати розміру суми кредиту - 150 000 доларів США, для чого надає до банку письмову заяву, в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання. Така заява позичальника є підставою для видачі банком траншу позичальнику.
Сторони домовилися, що банк надає позичальнику кредит у вигляді одного траншу в розмірі 150 000 доларів США.
Згідно п. 1.5 цього договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника у банку.
28 квітня 2007 року між банком і відповідачем укладено договір банківського рахунку, відповідно до якого останньому був відкритий поточний рахунок для зарахування кредитних коштів.
За умовами договору про надання споживчого кредиту кошти банком були перераховані на відкритий позичальником у банку поточний рахунок 28 квітня 2007 року, отже банк виконав зобов'язання за цим договором.
Та обставина, що кошти з поточного рахунку були зняті не позичальником, а іншою особою, на законність договору про надання споживчого кредиту не впливає, оскільки ці обставини не стосуються укладення самого договору, який оспорюється, а, відповідно, вони, при умові їх існування, виникли пізніше укладення договору і його виконання кредитором, відтак не можуть впливати на дійсність цього договору.
Отримання коштів із поточного рахунку, який був відкритий позичальнику, знаходиться поза межами правовідносин сторін з приводу укладення і виконання банком умов договору про надання споживчого кредиту.
Неналежне обслуговування банком поточного рахунку, на що вказує позивач, не стосується прав і обов'язків сторін договору про надання споживчого кредиту.
За таких обставин висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову обґрунтовані, вони відповідають положенням чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваному рішенні апеляційного суду висновків.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Наумчук
Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова