іменем україни
17 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1, третя особа - об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита», про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка діє від імені об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита», на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року,
У травні 2015 року комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа» (далі - ККП «Маріупольтепломережа») звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 1 серпня 2014 року між підприємством та ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг із теплопостачання, за умовами якого відповідач, як споживач, зобов'язалась прийняти та сплатити теплову енергію, що надає позивач, як постачальник, до приміщення АДРЕСА_1 за тарифами для нежилих приміщень. Підставою укладення договору були заява ОСОБА_1 та витяг від 14 вересня 2009 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення за вказаною адресою, договір дарування цього приміщення від 14 липня 2009 року. У листопаді 2014 року об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита» (далі - ОСЖБ «Орбита»), між яким та позивачем 1 жовтня 2005 року укладено договір від № 54 на відпуск теплової енергії для жилого фонду на будинок АДРЕСА_1, в тому числі і на площу спірного приміщення, як на жилу квартиру, звернулось із вимогами про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору, мотивуючи тим, що належне відповідачу приміщення є жилою квартирою, оскільки рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 20 січня 2010 року № 20 було скасовано рішення цього виконавчого комітету від 20 лютого 2008 року № 291/1 «Про переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення». Позивач не нараховував відповідачу плату за відпущену теплову енергію за договором від 1 серпня 2014 року, однак ОСЖБ «Орбита» нараховував плату за послуги з теплопостачання на площу спірного приміщення. Відповідач не сплачує за надані послуги, не надає документи, які б підтверджували тип належного їй приміщення як нежилого станом на час укладення оспорюваного договору, від розірвання цього договору відмовляється. Посилаючись на те, що при укладені договору підприємство помилилося щодо фактичних обставин, просило задовольнити позов.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, яка діє від імені ОСЖБ «Орбита», просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Судами встановлено, що колишній власник квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 звертався в суд з позовом до виконавчого комітету Маріупольської міської ради про спонукання виконати дії.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 червня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області прийняти рішення щодо переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення.
На виконання зазначеної постанови суду Маріупольською міською радою Донецької області прийнято рішення від 20 серпня 2008 року № 291/1 «Про переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення».
14 вересня 2009 року вказане нежиле приміщення було відчужене ОСОБА_3 ОСОБА_1 за договором дарування.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 червня 2008 року скасовано.
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20 січня 2010 року № 20 скасовано рішення вказаного виконавчого комітету від 20 лютого 2008 року № 291/1 «Про переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення» та зобов'язано міське комунальне підприємство «Маріупольське міське бюро технічної інвентаризації Донецької області» внести відповідні зміни в технічну документацію.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року зобов'язано міське комунальне підприємство «Маріупольське міське бюро технічної інвентаризації Донецької області» внести відповідні зміни в технічну документацію.
Судами також встановлено, що відповідні зміни у правовстановлюючому документі на ім'я ОСОБА_1, зокрема, щодо типу приміщення, внесені не були, договір дарування в цій частині не оспорений і є чинним.
Встановивши, що на час укладення договору спірне приміщення мало статус нежилого, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним як такого, що укладений підприємством під впливом помилки.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних судових рішеннях висновків.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита», відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Наумчук
Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова