2 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Жмеринської міської ради Вінницької області до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року,
У березні 2015 року Жмеринська міська рада Вінницької області звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила зобов'язати ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0145 га, що розташована у АДРЕСА_1, та повернути її Жмеринській міській раді.
Позов мотивовано тим, що актом робочої групи від 16 травня 2014 року на місці було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка відноситься до комунальної власності, площа та профіль якої в подальшому визначено по ситуаційному плану та схемах, що додані до позову, які надані земельним відділом виконкому Жмеринської міської ради. Після направлення письмових вимог про звільнення вказаної земельної ділянки, відповідач не демонтував паркан, яким вона загороджена, земельну ділянку не звільнив.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року рішення міськрайонного суду скасовано з ухваленням нового рішення, яким позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0145 га, що розташована у АДРЕСА_1 та повернути її Жмеринській міській раді Вінницької області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не доведено факту самовільного зайняття ОСОБА_5 спірної земельної ділянки. Суд не прийняв до уваги надані позивачем акти від 16 травня 2014 року та від 16 березня 2015 року, лист виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 20 травня 2014 року, з посиланням на те, що вони не містять жодних відомостей щодо площі, форми та достеменного розташування на місцевості певної земельної ділянки, яку слід вважати самостійно зайнятою ОСОБА_5
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної власності підтверджується його ж заявою до Жмеринского міського голови щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення договору особистого сервітуту на землю площею 0,0256 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для ведення садівництва та іншими письмовими доказами: актами від 16 травня 2014 року, 16 березня 2015 року, листами виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 20 травня 2014 року, 30 вересня 2014 року та від 11 листопада 2014 року, які містять безпосередні відомості з питання самовільного зайняття позивачем земельної ділянки та безпідставно не прийняті місцевим судом до уваги.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 травня 2014 року робочою групою посадових осіб виконкому Жмеринської міської ради з виходом на місце були складені комісійні акти огляду земельної ділянки в АДРЕСА_1. Візуальним оглядом установлено, що обстежувана земельна ділянка належить ОСОБА_5 згідно державного акту на праві власності на землю, а частина відноситься до земель комунальної власності міста Жмеринка. Земельна ділянка комунальної власності на час обстеження огороджена парканом та зруйнований розташований на ній сміттєвий майданчик, на якому раніше були металеві контейнери для збору сміття.
Листом від 20 травня 2014 року Жмеринською міською радою запропоновано ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку в строк до 1 червня 2014 року, яка належить до комунальної власності, шляхом перенесення паркану в межі ділянки, яка перебуває у власності останнього згідно державного акту, виданого 10 лютого 1999 року, площею 0,0785 га.
1 вересня 2014 року ОСОБА_5 звернувся з заявою до Жмеринського міського голови щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення договору особистого сервітуту на землю площею 0,0256 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.
30 вересня 2014 року листом Жмеринської міської ради за результатами розгляду вищезазначеного звернення повідомлено ОСОБА_5 стосовно самовільного зайняття ним та використання без відповідних правовстановлюючих документів земельної ділянки, яку останній планував оформити та використовувати для ведення садівництва. Запропоновано повторно усунути порушення шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 0,0256 га та перенесення паркану до меж земельної ділянки, визначених державним актом для обслуговування житлового будинку.
Листом від 11 листопада 2014 року ОСОБА_5 повідомлений щодо перевірки 16 травня 2014 року робочою групою на місцевості обставин самозахвату ним земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0256 га, і застережено про необхідність її звільнення.
Згідно акту обміру зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_5 від 30 липня 2015 року, підписаного інженером-землевпорядником ПП Земельно-кадастрове бюро та головним спеціалістом відділу земельних ресурсів Жмеринської міської ради, обміром встановлено, що фактична площа земельної ділянки збільшилась на 0,0145 га від площі вказаної в державному акті на право власності на земельну ділянку.Станом на 30 липня 2015 року загальна площа земельної ділянки становить 0,0920 га.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державного акта), та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Також Земельний кодекс України містить заборону щодо використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації (ч. 3 ст. 125 Кодексу).
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
В ході апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, як кожного окремо, так і у їх сукупності, та дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної власності площею 0,0920 га, яка розташована по АДРЕСА_1.
Вказаний факт відповідач не спростував, доказів на підтвердження правомірності користування спірною земельною ділянкою не надав.
Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд апеляційної інстанції правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
судді В.С. Висоцька
О.В. Кафідова
О.В. Умнова
І.М. Фаловська