9 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Ткачука О.С., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Черкаської міської ради про визнання членом сім'ї наймача та права користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт його проживання однією сім'єю із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1; визнати його членом сім'ї ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наймачів квартири за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за ним право користування вказаною квартирою.
Позов мотивовано тим, що позивач народився в Канівському районі Черкаської області. З 2003 року вступив до університету та переїхав на постійне місце проживання в м. Черкаси, де спочатку орендував кімнату у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (дочка ОСОБА_7.) за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що у нього із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 склалися дружні, сімейні стосунки, позивач з 2004 року проживав разом з ними не як квартирант, а як родич. Наймачі відмовилися брати у нього плату за кімнату, в якій він проживав, вони разом купували продукти, сплачували комунальні платежі. Після смерті ОСОБА_7 позивач залишився проживати з ОСОБА_8, допомагав їй в побутових справах (прибирання в квартирі, прання, приготування їжі, походи до магазину, аптеки і т.п.). Крім цього, за період його проживання у квартирі ним за власні кошти здійснювалися поточні, в тому числі і косметичний, ремонти житла. Родичів чи інших близьких людей, крім нього у них не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла у віці 68 років внаслідок атеросклеротичної хвороби серця. Всі витрати пов'язані з похованням поніс позивач, оскільки і після смерті ОСОБА_8, ніхто з її родичів не з'являвся. Позивач продовжує проживати у квартирі, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернутися не може, оскільки ніяких письмових доказів його родинних зв'язків з померлою він не має, офіційно він для неї стороння людина, але фактично вони підтримували сімейні стосунки з 2004 року.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року, позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1. Визнано ОСОБА_6 членом сім'ї ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Визнано за ОСОБА_6 право користування квартирою АДРЕСА_1 на умовах найму квартиронаймача.
Черкаська міська рада, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з наявності, передбачених ст. 64 ЖК України підстав для визнання позивача членом сім'ї наймачів квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_8, й відповідно наявності підстав для визнання за ним права користування спірною квартирою. Позивач, набув права користування спірною квартирою, і ці обставини підтверджуються не лише показами свідків, а й належними та достовірними письмовими доказами.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2003 році ОСОБА_6 вступив до університету та переїхав на постійне місце проживання в м. Черкаси, де почав орендувати кімнату у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (дочка ОСОБА_7.) за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до поквартиної картки в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10
24 травня 2006 року ОСОБА_7 знята з реєстрації в зв'язку зі смертю.
2 березня 2011 року ОСОБА_10 знятий з реєстрації в зв'язку зі смертю.
Після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_10, ОСОБА_6 залишився проживати в квартирі разом з ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла у віці 68 років внаслідок атеросклеротичної хвороби серця. Всі витрати пов'язані з похованням поніс ОСОБА_6, що підтверджується квитанцією № 289 від 3 липня 2014 року, накладною № 3714 від 3 липня 2014 року та договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 914.
Позивач продовжує постійно проживати у квартирі АДРЕСА_1, сплачувати квартплату та комунальні послуги, хоча на даний час там не перебуває на реєстраційному обліку, що підтверджується актом про фактичне проживання громадянина від 11 листопада 2014 року № 942.
Ще за життя ОСОБА_7 зверталася до начальника РЕУ-7 з заявою про реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 онука ОСОБА_6 В даній заяві вказувала, що це рідна людина і що всі члени сім'ї не проти реєстрації ОСОБА_6 Разом з тим, у задоволені даної заяви ОСОБА_7 було відмовлено, оскільки у неї існувала заборгованість по комунальним платежам.
Встановлюючи факт проживання позивача однією сім'єю з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у спірній квартирі та визнаючи його членом сім'ї наймачів суди попередніх інстанцій виходили із доведеності тих обставин, що з 2004 року між ними склалися дружні, сімейні стосунки, після чого ОСОБА_6 почав проживати в квартирі не як квартирант, а як родич. Протягом всього часу вони вели спільне господарство: купували продукти, сплачували комунальні платежі, а позивач за свої кошти здійснював поточні ремонти. Позивач доглядав ОСОБА_8, допомагав в побутових справах (прибирання в квартирі, прання, приготування їжі, походи до магазину, аптеки і т.п.).
Згідно із чч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Згідно із ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 (з наступними змінами) «Про деякі питання що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
За відсутності родинних відносин з наймачем квартири позивач міг стати членом його сім'ї лише у результаті постійного проживання та ведення із ним спільного господарства.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 України, наймач вправі здати жиле приміщення в піднайом або поселити в нього тимчасових жильців на умовах і в порядку, передбачених статтями 91-99 цього Кодексу.
Згідно зі ст. ст. 98, 99 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача. Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 у 2003 році вселився у спірну квартиру на умовах оренди кімнати у ній.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у спірний квартирі за час проживання зареєстрованим не був. Був постійно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, зберігав за собою право користування цим жилим приміщенням.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 213 ЦПК Українизазначених положень закону та обставин справи не врахували; не з'ясували належним чином питання, чому позивач не зареєструвався у спірній квартирі, а залишився зареєстрованим в іншому жилому приміщенні, чи була ця квартира його постійним місцем проживання, чи була і яка саме угода між позивачем та наймачем про порядок користування спірною квартирою; не звернули уваги на те, що особа, яка вселилась до наймача навіть як член його сім'ї, не набуває права користування займаним ним приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням або постійне місце проживання за місцем своєї реєстрації.
Суди не встановили та не перевірили на якій правовій підставі та умовах позивач вселився та користується спірним жилим приміщенням, не з'ясовували, чи дотримано встановленого порядку при його вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вів він з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Суди не визначилися з характером спірних правовідносин і правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них, не перевірили чи не є позивач піднаймачем спірної квартири або тимчасовим мешканцем, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про те, що позивач відповідно до ст. 64 ЖК України набуввсі права та обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
При оцінці наявних в матеріалах справи доказів судами не враховано приписів ч.2 ст.59 ЦПК України, згідно якої обставини справи, що за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Судами не надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до передчасних висновків у справі.
За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст.338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року скасувати.
Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
судді В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська