Ухвала
іменем україни
02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Коротуна В.М., Нагорняка В.А.,
Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 174 «Спорт», про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання недійсними свідоцтва про право власності на майно, довіреності, договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року,
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковська І.Ю., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова О.І., ОК «Житлово-будівельний кооператив № 174 «Спорт», про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання недійсними свідоцтва про право власності на майно, довіреності, договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позивач посилався на те, що його матері та його батьку на праві власності належала кооперативна квартира АДРЕСА_1, за яку ними у повному обсязі було сплачено пайовий внесок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_10, після смерті якого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняли спадщину його мати, оскільки вступили у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір, після смерті якої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР він прийняв спадщину, оскільки вступив у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1.
Оскільки за життя його батьки не зареєстрували своє право власності на спірну квартиру, постановою Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 05 червня 2015 року йому було відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом.
Також вказував, що у свідоцтві про смерть матері помилково було вказано прізвище ОСОБА_11 замість ОСОБА_11, а тому просив встановити факт родинних відносин.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що у нотаріальній конторі йому стало відомо, що 06 листопада 2014 року було незаконно виготовлено свідоцтво про право власності на його ім'я відносно спірної квартири, 15 листопада 2014 року від його імені укладено договір дарування спірної квартири на ім'я ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального окрузі Шатковською І.Ю. за № 2060, 24 грудня 2014 року укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. за № А377 та 07 квітня 2015 року укладено договір купівлі-продажу тієї ж квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою О.І. за № 397, він був вимушений звернутись з даним позовом до суду.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_3 06 листопада 2014 року Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області за індексним № 291347756 на квартиру АДРЕСА_1.
Визнано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ШатковськоюІ.Ю. 14 листопада 2014 року та зареєстровану в реєстрі за № 1256, недійсною в частині уповноваження ОСОБА_3 ОСОБА_4 подарувати вказану квартиру.
Визнано недійсним договір дарування спірної квартири, укладений 15 листопада 2014 року між ОСОБА_4, діючим за довіреністю від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1260.
Витребувано з володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 спірну квартиру.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_11, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, який є її сином.
У решті вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.
Судами встановлено, що 21 грудня 1972 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_10 видано ордер на заселення квартири АДРЕСА_1 сім'єю з трьох осіб (дружина - ОСОБА_11, та син - ОСОБА_3).
Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що підтверджується копією свідоцтва про його народження.
ОСОБА_11 та ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 1957 року, що вбачається з копії актового запису про їх шлюб.
Згідно з довідкою ОК «Житлово-будівельний кооператив № 174 «Спорт» пайовий внесок за квартиру був внесений подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у сумі 4 844,07 крб.
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як такі, що в період шлюбу сплатили пайовий внесок на квартиру, на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 і квартира згідно з ч. 1 ст. КпШС була їхньою спільною сумісною власністю.
ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняли спадщину ОСОБА_3 та ОСОБА_11, оскільки вступили у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1.
ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняв спадщину ОСОБА_3, оскільки вступив у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1.
Також встановлено, що 01 жовтня 2014 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. за реєстром № 1-1109 посвідчена довіреність, за якою позивач ОСОБА_3 уповноважив відповідачку ОСОБА_5 представляти його інтереси у всіх державних, громадських, приватних організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Державному земельному агентстві м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Державній реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, усіх правоохоронних та судових органах та установах, а також в місцевих, апеляційних судах та Верховному Суді України з питань оформлення в відповідних органах свідоцтва про право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1, отримання зареєстрованого на його ім'я свідоцтва про право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1, подачі свідоцтва про право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 на реєстрацію в відповідні органи та отримання зареєстрованого на його ім'я вищезазначеного свідоцтва.
На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_5 09 жовтня 2014 року звернулася до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції з заявою про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1. До заяви була додана довідка, видана ОК «Житлово-будівельний кооператив № 147 «Спорт» на ім'я ОСОБА_3, згідно з якою вартість зазначеної квартири сплачена у сумі 4 392 крб.
06 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Олещенко О.В. було прийняте рішення № 17020942 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та видано на ім'я позивача свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
14 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. посвідчена довіреність, за якою позивач ОСОБА_3 уповноважив відповідача ОСОБА_4 розпоряджатися (продати за ціну та на умовах на свій розсуд без будь-яких обмежень, обміняти, укладати та підписувати попередні договори), подарувати на ім'я ОСОБА_5 та/або ОСОБА_18 квартиру АДРЕСА_1, з правом укладання та підписання договорів про внесення змін, додаткових договорів, договорів купівлі-продажу, міни, попередніх договорів.
15 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. посвідчено договір дарування квартири, за яким ОСОБА_4, діючий за довіреністю, посвідченою 14 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю., від імені ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.
24 грудня 2014 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. за реєстром № 1379, продала зазначену квартиру за 304 735 грн ОСОБА_6
07 квітня 2015 року за договором купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою О.І., ОСОБА_6 продала зазначену квартиру ОСОБА_19 за 149 983 грн.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачка ОСОБА_7 залишається зареєстрованим власником квартири на час розгляду справи в суді.
Визнаючи недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 листопада 2014 року на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім'я позивача, суд першої інстанції виходить з того, що позивач не був особою, яка сплатила пайовий внесок на квартиру, який був сплачений його батьками; у державного реєстратора були відсутні підстави для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру. ОСОБА_5 як представник ОСОБА_3 за довіреністю при зверненні із відповідною заявою до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про реєстрацію за позивачем права власності, вийшла за межі наданих їй повноважень. Реєстрація за позивачем права власності на квартиру всупереч його волевиявленню з підстав, не передбачених законом, обмежила право позивача на реалізацію його спадкових прав на набуття права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.
Визнаючи недійсною довіреність від 14 листопада 2014 року, видану позивачем на ім'я ОСОБА_4, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю., та договір дарування, суд першої інстанції виходить з відсутності волевиявлення позивача під час надання повноважень на укладення договору дарування квартири, яка є його єдиним житлом, позивач помилявся щодо обставин, які мають значення, а саме щодо прав, які були надані повіреному за довіреністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.
Проте з такими висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до п. 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону України «Про власність» від 26 березня 1991 року, положення статті 15 Закону України «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Як вбачається з матеріалів справи, пайовий внесок за квартиру був внесений подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у сумі 4 844,07 крб., отже на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 і квартира згідно з ч. 1 ст. КпШС була їхньою спільною сумісною власністю.
ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняли спадщину ОСОБА_3 та ОСОБА_11, оскільки вступили у володіння спадковим майном - спірною квартирою . ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняв спадщину ОСОБА_3, оскільки вступив у володіння спадковим майном.
За таких обставин на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР ОСОБА_3 вступив у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що державним реєстратором за відсутності у відповідній довідці ОК «Житлово-будівельний кооператив № 147 «Спорт» відомостей щодо особи, яка сплатила пайовий внесок, безпідставно був зроблений висновок про наявність визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2014 року № 868, підстав для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно із ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Частиною 1 статті 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
З роз'яснень, які викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції не звернув належним чином уваги на те, що ОСОБА_3 мав намір продати свою квартиру та придбати інше дешевше житло, позивач іншого житла, крім спірної квартири, не мав, і після подальшого безоплатного відчуження його квартири особам, які не були йому ні родичами, ні членами його сімї, позивач залишився без житла
Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_3, надаючи довіреність ОСОБА_4, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між ним та відповідачем.
Апеляційний суд, не зважаючи на вищевказані обставини та вимоги закону, у своєму рішенні не навів переконливих висновків про відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочинів, не вказав обставин, які ним були досліджені та якими спростовано встановлені місцевим судом обставини, тому дійшов до передчасного висновку про безпідставність позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.В. Юровська
Судді: В.М. Коротун
Л.М. Мазур
В.А.Нагорняк
Т.О. Писана