Ухвала
іменем україни
02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Коротуна В.М., Нагорняка В.А.,
Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна гвардія - українське козацтво» про визнання договору оренди землі недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області 17 листопада 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна гвардія - українське козацтво» (далі - ТОВ «Національна гвардія - українське козацтво») про визнання договору оренди землі недійсним.
Позивач посилався на те, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 травня 2014 року він є власником земельної ділянки, розташованої на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, площею 3,7957 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
Вказував на те, що у березні 2015 року він звернувся до СФГ «Гвіса» з претензією про сплату заборгованості з орендної плати з 2004 року по 2015 рік, оскільки між його батьком ОСОБА_5 та СФГ «Гвіса» було укладено договір оренди. З цього моменту він дізнався, що від його імені 20 березня 2014 року було укладено договір оренди з ТОВ «Національна гвардія-українське козацтво».
Зазначав, що ним не укладалось жодних договорів з відповідачем, а тому вважав, що земельною ділянкою продовжує користуватись СФГ «Гвіса».
14 липня 2015 року позивач уточнив позовні вимоги, вказував на те, що договір оренди датований 20 березня 2014 року, а право власності на вказаний земельний пай він отримав 06 травня 2014 року, а тому вказана земельна ділянка не була його власністю та він не мав права розпоряджатись спірною земельною ділянкою та укладати будь-які договори.
Посилаючись на порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 20 березня 2014 року між ним та ТОВ «Національна гвардія-українське козацтво», скасувати речове право оренди земельної ділянки, яке виникло у ТОВ «Національна гвардія-українське козацтво» на підставі договору оренди, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 травня 2014 року Реєстраційної служби Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області 17 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина. ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_5
06 травня 2014 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, на земельну ділянку, розташовану на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, площею 3,7957 га, в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить спадкодавцю на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_2, виданого Захарівською сільською радою Світловоського району Кіровоградської області від 29 січня 2002 року на підставі рішення сесії Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області від 10 січня 2002 року № 82 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 209.
Відповідно до довідки від 15 квітня 2014 року № 2208/-3/0112, виданої відділом Держкомзему у Світловодському районі Кіровоградської області, земельна ділянка має обмеження (обтяження): 01.06.05 - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки.
Згідно з договором оренди землі від 20 березня 2014 року та акта про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду від 20 березня 2014 року ОСОБА_3 передав ТОВ «Національна гвардія - українське козацтво» у строкове платне користування земельну ділянку НОМЕР_4, загальною площею 3,7957 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.
20 травня 2014 року було проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факт того, що він не підписував договір оренди, клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи не заявляв. Також суд виходив з того, що на час укладення договору оренди позивач був власником спірної земельної ділянки.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час укладення договору оренди позивач мав право розпоряджатись земельною ділянкою.
Такі висновки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених судом, на доказах, поданих сторонами, які судом належним чином оцінені, і відповідають вимогам закону, який правильно застосовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом з тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
У ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі, зокрема, припинення юридичної особи чи смерті власника.
Таким чином, право власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку припинилося ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Отже, в розумінні ст. ст. 1218, 1220 ЦК України на момент відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5 до складу спадщини входило й право власності на земельну ділянку.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після померлого батька ОСОБА_5
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує що він підписав договір оренди, отже погодився з його умовами, отримував орендну плату за вказаним договором.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивач не довів, що вказаним договором оренди було порушено його права, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Національна гвардія - українське козацтво» про визнання договору оренди землі недійсним.
Посилання позивача на те, що він не отримав свідоцтво про право власності не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про те, що вказаним договором оренди не було порушено прав ОСОБА_3
З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області 17 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.В. Юровська
Судді: В.М. Коротун
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О.Писана