2 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійним положень кредитного договору та договору в цілому, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним кредитний договір, укладений 22 листопада 2013 року, між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі ТОВ Порше Мобіліті»), який складається з графіку погашення кредиту та п. 1.3.1. Загальних умов кредитування (Додаток); визнати недійсним договір застави транспортного засобу від 28 листопада 2013 року, укладений між ним та ТОВ «Порше Мобіліті».
Позов мотивовано тим, що 22 листопада 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та позивачем укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 124 520 грн на придбання автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 на строк 60 місяців з процентною ставкою 9,9%. Вказана сума кредиту станом на момент його видачі становила 15 141,05 доларів США. 28 листопада 2013 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого позивач передав в заставу вищевказаний автомобіль з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань. Кредитний договір між сторонами складається з кредитного договору, Графіка погашення кредиту, додаткової угоди, загальних умов кредитування. Позивач вважає, що кредитний договір було надано в іноземній валюті, що заборонено законом та передбачає валютні операції на проведення яких у відповідача відсутня відповідна ліцензія, що передбачена законом. Крім того, укладаючи договір ТОВ «Порше Мобіліті» не попередив позивача про зміни курсу долара США по відношенню до гривні, всі ризики під час виконання зобов'язань несе тільки споживач. Посилаючись на вказані обставини позивач просив визнати недійсними п. 1.3.1. Загальних умов кредитування, Графік погашення кредиту, визнати недійсним кредитний договір та договір застави транспортного засобу.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року рішення районного суду скасовано з ухваленням ново рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 22 листопада 2013 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та позивачем, який складається з графіку погашення кредиту та п.1.3.1. загальних умов кредитування (додаток). Визнано недійсним договір застави транспортного засобу №50011196 від 28 листопада 2013 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_5 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що положення ЦК України не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті і саме з такими умовами кредитування погодився позивач, а тому його доводи щодо порушення його прав є безпідставними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову виходив з того, що позивачем в силу статусу слабкої сторони, було укладено з ТОВ «Порше Мобіліті» договір споживчого кредитування, до якого, всупереч принципу добросовісності, було включено умови про визначення грошового еквіваленту суми кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, зазначеному в договорі, відповідно до ст. 1.3 Загальних умов кредитування, які є несправедливими, оскільки мають своїм наслідком істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача. Положеннями ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливі положення договору, згідно з якими передбачаються зміни у будь-яких витратах за договором, можуть бути визнані недійсними, а якщо визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, договір може бути визнано недійсним у цілому.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання кредитного договору та договору застави транспортного засобу недійсними.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 листопада 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 124 520 грн, що еквівалентно 15 141,05 доларів США з відсотковою ставкою 9,9% строком на 60 місяців на придбання автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1.
В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 28 листопада 2013 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав у заставу ТОВ «Порше Мобіліті» автомобіль Volkswagen, державний номер НОМЕР_2, 2013 року випуску.
Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування (Додаток до кредитного договору) передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених вище особливостей. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих компанією в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору. Сторони погоджуються, що розрахункова сума процентів за відповідний період, після врахування позитивного або від'ємного значення курсової різниці, як зазначено вище, а також сума процентів, що підлягає сплаті за такий період, не можуть мати від'ємне значення. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником (а.с.16-19).
Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.
Відповідно до п. 2.5. Загальних умов кредитування, термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.
Виходячи з наведених розрахунків, які зазначені у Графіку погашення кредиту, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов кредитування, із зазначенням у графіку еквіваленту щомісячного платежу в доларах США.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За правилами ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (чч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 від 2 липня 2014 року, згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Отже визначення в договорі еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті відповідає вимогам ст. 533 ЦК України. При цьому сплата за таким зобов'язанням має здійснюватися в гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату оплати.
Виходячи із загальних умов укладеного між сторонами спору кредитного договору, ними досягнуто домовленості щодо істотних умов договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту.
Крім того, відповідно до п. 9.5 Загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною кредитного договору, позивач своїм підписом підтвердив, що відповідач належним чином ознайомив його, зокрема, з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, а згідно з п. 9.6 цих умов, позивач підтвердив, що йому надано вичерпну інформації про умовами надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та зростання суми боргу, яку необхідно сплачувати, не є підставою для скасування оспорюваних умов кредитного договору. Крім того, положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.
Такі висновки суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України зазначені положення закону та обставини справи не врахував і помилково скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши про наявність правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст.339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року скасувати, рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 липня 2015 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
судді В.С. Висоцька
О.В. Кафідова
О.В. Умнова
І.М. Фаловська