03 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Юровської Г.В., Коротуна В.М., Писаної Т.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 листопада 2015 року,
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що банк у порядку, передбаченому ст. 634 ЦК України, за угодою користувача запропонував необмеженому колу фізичних осіб можливість отримання послуг щодо переказу грошових коштів з використанням web-інтерфейсу LIQPAY.
ОСОБА_4 приєдналася до запропонованої угоди шляхом реєстрації в web-інтерфейсі LIQPAY та повністю погодилася з усіма умовами угоди користувача (договору приєднання) про використання web-інтерфейсу LIQPAY.
При проведенні операцій за період з 09 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року без наявної на те правової підстави відповідачка набула грошові кошти ПАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 45 121 грн 25 коп.
На підставі наведеного вище ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_4 суму безпідставно набутих коштів у розмірі
45 121 грн 25 коп., відсотків - 10 019 грн 01 коп. та судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 жовтня
2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 листопада 2015 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму безпідставно набутих коштів в розмірі 45 121 грн 25 коп.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено зобов'язання повернути потерпілому майно, яке особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За ч. 2, 3 цієї статті, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дослідивши зібрані у їх сукупності докази у справі, обґрунтовано виходив з того, що у період з 09 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року відповідачем ОСОБА_4 було здійснено операції в старому та новому web-інтерфейс LIQPAY, які дали змогу здійснити перекази коштів на 45 121 грн 25 коп. більше за суму наявних коштів на рахунку, а тому дійшов правильного висновку, що вказані кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненням відповідно до положень ст. ст. 1212-1214 ЦК України.
Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про недоведеність позовних вимог належним та допустимими доказами у справі, спростовуються матеріалами справи та висновків суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, не спростовують.
Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що судом не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 536, ч. 2 ст. 1214 ЦК України, є не обґрунтованими, оскільки за обставин, на які посилається позивач на обґрунтування позовних вимог договором, законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування грошима не передбачено.
Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подані касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 жовтня
2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г.В. Юровська
В.М. Коротун
Т.О. Писана