2 березня 2016 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Болотова Є.В.
ПоливачЛ.Д.
при секретарі Литвиненку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 4 грудня 2015 року, -
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 4 грудня 2015 року в задоволенні вказаної скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду у зв'язку з тим, що вона суперечить вимогам процесуального закону та про постановлення нової про задоволення скарги в повному обсязі.
Боржник ОСОБА_2, зокрема, посилається на ту обставину, що судом не встановлено, що державний виконавець та начальник відділу ВДВС зловживали процесуальними правами та обов'язками, покладеними Законом України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження. Зокрема, суд не надав належної оцінки діям (бездіяльності) державного виконавця, начальника ВДВС щодо здійснення виконавчих дій стосовно іпотечного майна всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, ОСОБА_2 та його представник подали клопотання про відкладення розгляду справи, однак повідомлені ними причини неявки неповажні, з боку ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю
Справа № 756/3296/15-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/17697/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Під час розгляду справи за зазначеною скаргою судом встановлені наступні обставини.
30 серпня 2010 року до державного виконавця на примусове виконання надійшов виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО ЩадногоО.І. № 142 від 26 лютого 2010 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації, задовольнити вимоги стягувача ВАТ Банк «Біг Енергія» в розмірі 758 156,86 грн. (а. с. 32).
Постановою державного виконавця від 30 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження № ВП 21080829 та встановлено строк для добровільного виконання виконавчого напису до 6 вересня 2010 року (а. с. 28-29).
12 жовтня 2010 року державним виконавцем здійснено акт опису й арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (а. с. 33-36).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача - ВАТ Банк «Біг Енергія» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні по примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса від 26 лютого 2010 року (а. с. 50).
Постановою державного виконавця від 29 серпня 2014 року замінено сторону стягувача з ВАТ Банк «Біг Енергія» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (а. с. 51).
13 лютого 2015 року державним виконавцем підготовлено пакет документів та передано заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна на електронних торгах (а. с. 40).
За наслідками проведення реалізації арештованого майна шляхом електронних торгів ДП «Інформаційний центр» державним виконавцем підготовлено акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого майно не реалізовано у зв'язку з відсутністю покупців та залишено стягувачеві (іпотекодержателю) (а. с. 44-45).
Згідно протоколу № 62005 проведення електронних торгів від 16 березня 2015 року прилюдні торги не відбулися.
23 березня 2015 року від ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надійшла заява про придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в порядку, передбаченому ст. 49 Закону України «Про іпотеку».
20 квітня 2015 року державним виконавцем, керуючись п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки нерухоме майно, а саме однокімнатна квартира, загальною площею 28,40 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, реалізувалось ДП «Інформаційний центр» МЮ України (а. с. 47).
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2, суд виходив з того, що в ході розгляду скарги не встановлено порушень посадовими особами ВДВС Оболонського ГУЮ у м. Києві законодавства та прав боржника під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованим та відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Так, 23 березня 2015 року від ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надійшла заява про придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в порядку, передбаченому ст. 49 Закону України «Про іпотеку».
20 квітня 2015 року державним виконавцем, керуючись п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки нерухоме майно, а саме однокімнатна квартира, загальною площею 28,40 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, реалізувалось ДП «Інформаційний центр» МЮ України (а. с. 47).
Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).
Згідно з пунктом 4 вказаного Закону, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати майно (відчужувати без згоди власника).
Також, вказаним Законом не забороняється проведення виконавчих дій, за виконавчими документами, зокрема, опис і арешт майна, які державний виконавець зобов'язаний вчинити у разі пред'явлення стягувачем до виконання виконавчого документа, що й правомірно та в межах повноважень було зроблено державним виконавцем.
Отже, враховуючи те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дію решти нормативно-правових актів та не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки, то дії державного виконавця при винесенні постанов про відкриття виконавчого та про арешт майна боржника є правомірними, оскільки такі дії не спрямовані на примусове стягнення майна, вчинення конкретних виконавчих дій, заходів, спрямованих на відчуження квартири, без згоди власника (проведення торгів, тощо), а лише забезпечують виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовані на забезпечення повного виконання виконавчого документу і схоронність іпотечного майна.
Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що згідно довідки форми № 3 від 5 січня 2015 року, виданої ЖЕК № 0512, у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не зареєстрований та не проживає (а. с. 37).
Згідно довідки форми № 3 від 6 січня 2015 року, виданої Центром обслуговування споживачів № 1 КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 38).
Зважаючи на викладене, враховуючи, що державним виконавцем не порушено норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки квартира, яку реалізовано, та яка перебувала в іпотеці, не використовувалась боржником як місце постійного проживання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій державного виконавця та необґрунтованість скарги ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець здійснював виконавчі дії стосовно іпотечного майна всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не підтвердилося під час апеляційного розгляду справи та є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення скарги, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті справи.
Постановлена судом ухвала відповідає вимогам процесуального закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому остання має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України.
Керуючись статтями 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 4 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.М. Вербова
Судді: Є.В. Болотов
Л.Д.Поливач