"10" березня 2016 р. Справа № 920/1432/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.
при секретарі Курченко В.А.
за участю представників:
Міністерства оборони України - Вельми (довіреність №220/817/д від 30.12.2015р.)
ВЧ НОМЕР_1 - Краська С.Ю. (довіреність №350/153/857/пс)
ДП «АВІАКОН» - Колесникова І.Г. (довіреність №5383 від 30.12.2015р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (вх. №188С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2015р. у справі № 920/1432/15
за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, м. Київ, 2. Військової частини НОМЕР_1 , м. Вінниця.
до Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», м. Конотоп Сумської області
про стягнення 66962,77 грн.,
Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.11.2015р. по справі (суддя Джепа Ю.А.) позов Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони, в особі військової частини НОМЕР_1 до Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» про стягнення 66962,77 грн. в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_1 , з рішенням суду не погодилась, звернулась до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.02.2016р.
01.02.2016р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1181).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. розгляд справи відкладено на 10.03.2016р.
29.02.2016р. від відповідача надійшли пояснення по справі (вх.№2323).
В судовому засіданні 10.03.2016р. сторони підтримали свої вимоги, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове яким позовні вимоги задовольнити, відповідач просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
10.07.2014р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовником) та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод “АВІАКОН" (виконавцем) укладений договір № 79/14 про закупівлю послуг за державні кошти, п.1.1 якого встановлено, що виконавець зобов'язується надати послуги, зазначені у специфікації послуг (додаток 1), а саме: капітальний ремонт вертольотів МІ-8МТПБ №95375 та МІ-8МТПІ№95142, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Додатковими угодами до вказаного договору від 04.12.2014р. №1, від 29.12.2014р. №2 сторони внесли зміни щодо виключення з договору посилання на приймально-здавальний акт літального апарату (форма - Додаток 3), та внесено зміни до пунктів договору.
Так, пунктом 1.4 цього договору встановлено, що виконавець здійснює надання послуг за цим договором, після отримання від замовника (командира військової частини НОМЕР_1 ), письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору (за поданням командира військового частини НОМЕР_2 -Т, письмово погодженого з командиром військової частини НОМЕР_3 ), яким замовник визначає обсяг закупівлі послуг, у відповідності до специфікації послуг (додаток 1), з урахуванням відносин, що виникли між сторонами в частині надання послуг до його укладення, на підставі частини 3 статті 631 ЦК України. Таке повідомлення надається не пізніше 5 днів з дати підписання даного договору.
Відповідно до п.2.1 цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику передбачені цим договором послуги, якість та обсяг яких відповідає умовам договору та діючій нормативно-технічній документації (Керівництво з капітального ремонту, державним стандартам, кресленням, технічним умовам та ін.) та вимогам документів, що діють у замовника та виконавця і затверджені встановленим чином.
Пунктом 2.7 договору передбачено, що виконавець повідомленням встановленої форми за три робочих дні інформує Військове представництво про готовність виробів до здійснення контролю.
Згідно із п.2.8 цього договору, на прийняті послуги військове представництво видає посвідчення, яким підтверджується відповідність наданих послуг вимогам, зазначеним у п.п.2.1,2.2 договору. Посвідчення надається за умови узгодження сторонами договірної ціни послуг з урахуванням умов розділу ІІІ договору.
У п.4.3 даного договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.12.2014р., зазначено що розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання, протягом поточного бюджетного 2014року, за умови проведення платежів Головним управлінням Державного казначейства України у Вінницькій області, згідно з чинним законодавством, після отримання замовником (представником замовника-командиром військової частими НОМЕР_3 ) документів на оплату: рахунку-фактури; акту приймання послуг, затвердженого виконавцем та замовником (на кожний виріб окремо) (форма - додаток 3).
Відповідно до п.5.1 цього договору строк надання послуг: згідно із специфікацією послуг (додаток 1) після відправлення письмового повідомлення замовником, передбаченого п.1.4 договору, в обсязі послуг зазначених у письмовому повідомленні, з урахуванням відносин, що виникли між сторонами до укладення цього договору, згідно з частиною 3 статті 631 ЦК України. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою виконавця.
Згідно до Специфікації послуг термін виконання послуг до 15.12.2014р.
У пункті 5.10. цього договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.12.2014р., зазначено, що датою виконання послуг виконавцем за даним договором є остання дата затвердження акту приймання послуг (форма - Додаток 3) замовником, і акту інвентаризації (форма - додаток 5) виконавцем (з відповідним засвідченням військового представництва), згідно з п. 5.8 Договору.
Згідно із п.5.8 даного договору після завершення надання послуг, виконавець за участю військового представника проводить інвентаризацію майна та інших матеріальних цінностей, переданих замовником виконавцю, а також складових частин, комплектуючих виробів, агрегатів, механізмів, приладів, деталей тощо, що демонтовані, замінені з виробів під час проведення послуг, за винятком деталей разового використання та обов'язкової заміни (заклепки, гумотехнічні вироби, контровочні шайби, прокладки, деталі кріплення, шланги тощо). Акт інвентаризації (форма - додаток 6) та інвентаризаційний опис (форма - додаток 6/1), засвідчені військовим представником, надаються замовнику після надання послуг.
Подальше використання зазначеного майна здійснюється за окремим рішенням замовника. Повернення зазначеного майна (його частин) до експлуатуючої військової частини здійснюється силами та засобами виконавця. Витрати на здійснення зазначених заходів враховуються у сумі договору.
Пунктом 5.9 цього договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.12.2014р., встановлено, що після надання послуг, представником замовника - командиром військової частини, що зазначена в наряді служби забезпечення замовника, та виконавцем оформлюється акт приймання послуг (форма - додаток 3), що затверджується виконавцем та замовником. Замовник затверджує акт приймання послуг (форма - додаток 3) при наявності висновку військового представництва щодо фактичних витрат на виконання послуг згідно з п.3.6, п.3.8 договору, та посвідчення Військового представництва, яким підтверджується відповідність надання послуг вимогам, зазначеним у договорі (щодо якості послуг).
3 моменту прийняття виробів відділом технічного контролю виконавця з відповідним засвідченням представником військового представництва, вироби вважаються прийнятими виконавцем на відповідальне зберігання без додаткової оплати та відшкодування витрат виконавця за зберігання. Подальший ремонт виробів, або повернення їх замовнику визначається за окремим рішенням замовника (п.5.12 договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.12.2014р.).
Пунктом 6.1.2 договору з урахуванням додаткової угоди від 04.12.2014р., замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актом приймання послуг (форма - додаток 3), з урахуванням п. 1.4 договору.
Відповідно до п.7.2 цього договору за порушення строку надання послуг виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до матеріалів справи, акти приймання послуг за Договором від 10.07.2014 №79/14 було затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 - 25.12.2014 (а.с. 73-76 т.1).
Підставою звернення до суду з даним позовом стало прострочення, на думку прокурора та позивачів, термінів надання послуг з 15.12.2014 по 25.12.2014, тобто на 11 днів, і тому прокурор звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за порушені умови щодо строків виконання договірних зобов'язань.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено факт допущення прострочення виконання зобов'язань за договором з боку відповідача, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З умов договору про закупівлю послуг за державні кошти від 24.10.2014р. №251/14 вбачається, що виконавець зобов'язується надати послуги з капітального ремонту автопілотів, кількісні характеристики послуг, що надаються за договором визначаються у специфікації.
З аналізу положень договору про закупівлю послуг за державні кошти від 24.10.2014р. №251/14 вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно із частиною 1 статті 845 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Так, відповідач вчасно виконав визначені п.1.2 Договору роботи з капітального ремонту вертольотів МІ-8МТПБ №95375, МІ-8МТШ №95142 та передав результати виконаних робіт другому позивачу у визначений Специфікацією послуг строк, який сплив 15.12.2014.
Колегія суддів зауважує, що факт складання другим позивачем Актів інвентаризації від 15.12.2014 №4 та від 15.12.2014 №6 та Інвентаризаційних описів до них, Актів приймання послуг є свідченням того, що на дату їх складання другий позивач (замовник) фізично сприйняв результати виконаних відповідачем робіт.
Таким чином, станом на дату складання зазначених Актів, а саме до 15.12.2014, другим позивачем у повній мірі були отримані результати виконаних відповідачем робіт.
Отже, з матеріалів справи вбачається вчасне виконання відповідачем (виконавцем) прийнятого на себе зобов'язання та безпідставне ототожнення прокурором та позивачами строку виконання зобов'язання із строком затвердження другим позивачем (Замовником) Акту приймання Послуг. Несвоєчасне затвердження Акту приймання Послуг сталося внаслідок уповільнених дій самого другого позивача та є наслідком невиконання ним обов'язків по прийманню наданих за Договором Послуг та по підписанню Акту приймання послуг, встановлених пунктом 6.1.2 Договору.
До того ж, умовами п.7.2 Договору встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання, а не за несвоєчасне затвердження актів.
Як зазначалось, пунктом п.5.9 Договору, встановлено, що оформлення Акту приймання Послуг (форма -Додаток4) після надання Послуг здійснюється представником Замовника - командиром військової частини, що зазначена в наряді служби забезпечення Замовника та Виконавцем і в подальшому затверджується Виконавцем та Замовником. Замовник затверджує Акт приймання Послуг при наявності висновку Військового представництва щодо фактичних витрат на виконання Послуг згідно з п.3.6, 3.8 Договору та посвідчення Військового представництва, яким підтверджується відповідність наданих Послуг вимогам зазначеним у Договорі (щодо якості Послуг).
При цьому Виконавець не має будь-яких важелів впливу на дії Замовника, що пов'язані із затвердженням ним такого акту.
Статтею 853 ЦК України передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником, відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення порушених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
До того ж, згідно з інформацією, наданою для врахування у розгляді справ та наведеною в Оглядовому листі Вищого господарського суду України 18.02.2013р. №01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)", відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Отже, складені сторонами Договору Акти приймання Послуг містять в собі дві складові: 1) фіксація факту отримання позивачем результату виконаних відповідачем робіт; 2) визначення ціни таких робіт з метою формування подальшої вимоги відповідача для отримання оплати.
Перша подія (факт прийняття результатів робіт) знайшла своє відображення в Актах приймання Послуг у вигляді підписів членів комісії військової частини НОМЕР_4 та відповідача, проставлених до 15.12.2014. Друга подія (визначення вартості робіт) була зафіксована 25.12.2014 Замовником після визначення нової ціни виконаних відповідачем робіт. Друга подія є похідною від першої. Дату настання другої події неможливо ототожнювати з датою виконання відповідачем зобов'язань, які фактично виконані до 15.12.2014.
Отже, дії сторін договору щодо підписання актів приймання послуг направлені виключно на документальне оформлення прийняття другим позивачем, як замовником, вже наданих йому фактичних послуг, і викликані необхідністю здійснення другим позивачем аналізу і затвердження вартості і якості наданих відповідачем послуг шляхом остаточного затвердження саме і виключно другим позивачем актів приймання Послуг.
Зазначена на актах приймання послуг дата 15.12.2014 є датою виникнення права відповідача на отримання оплати за виконані роботи.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як свідчать наявні в справі Акти інвентаризації від 15.12.2014 №4 та №6 і Інвентаризаційні описи до них, Акти приймання Послуг від 15.12.2014, Посвідчення Головного представництва замовника №621 від 12.01.2015 №29, від 12.01.2015 №30, відповідач вчасно виконав доручену йому роботу та у встановлений договором строк передав її результати.
Отже, колегія суддів вважає, що прокурором та позивачем не надано належних доказів прострочення виконання зобов'язань за договором, не доведено факту порушення зобов'язання відповідачем.
Оскільки за умовами договору відповідач здійснював капітальний ремонт вертольотів МІ-8МТПБ №95375 та МІ-8МТПІ №95142 та передав результати виконаних робіт другому позивачу у визначений Специфікацією послуг строк, який сплив 15.12.2014, колегія суддів, керуючись приписами ст. 235 ЦК України застосовує законодавство, яке регулює правовідносини підряду і надає оцінку умовам договору, враховуючи, що відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на умови договору вбачається, що договором передбачено складання декількох актів, зокрема, акт інвентаризації, акт приймання послуг, посвідчення Головного представництва замовника. Як вбачається із доданих сторонами доказів, зобов'язання відповідача, як підрядника, фактично виконано і капітальний ремонт завершено та його результат прийнято замовником у встановлений договором термін - 15.12.2014.
Про фактичне прийняття другим позивачем (замовник за договором) результатів виконаних відповідачем (виконавець за договором) робіт свідчать наступні документи:
- акт інвентаризації від 15.12.2014 №4 та Інвентаризаційний опис до нього підписаний з боку другого позивача (замовника) Військовим представництвом №621 і складання якого передбачено умовами п.5.8 Договору, з метою визначення складових частин, комплектуючих виробів, приладів, деталей тощо, що демонтовані, зняті з виробів (вертольоту) під час проведення послуг;
- акт інвентаризації від 15.12.2014 №6 та Інвентаризаційний опис до нього підписаний з боку другого позивача (замовника) Військовим представництвом №621 і складання якого передбачено умовами п.5.8 Договору, з метою визначення складових частин, комплектуючих виробів, приладів, деталей тощо, що демонтовані, зняті з виробів (вертольоту) під час проведення послуг;
- акт приймання послуг від 15.12.2014, який оформлений представником другого позивача (замовника) - командиром військової частини НОМЕР_4 , а саме 15.12.2014 і підписаний з боку відповідача також 15.12.2014. Відображений в Акті приймання послуг від 15.12.2014 висновок комісії свідчить про те, що станом на 15.12.2014 послуги з капітального ремонту вертольоту МІ-8МТПБ №95375 (1 етап) виконано в повному обсязі. Результати надання послуг відображено в номерній (іншій) документації;
- акт приймання послуг від 15.12.2014, який оформлений представником другого позивача (замовника) - командиром військової частини НОМЕР_4 , а саме 15.12.2014 і підписаний з боку відповідача також 15.12.2014. Відображений в Акті приймання послуг від 15.12.2014 висновок комісії свідчить про те, що станом на 15.12.2014 послуги з капітального ремонту вертольоту МІ-8МТШ №95142 (1 етап) виконано в повному обсязі. Результати надання послуг відображено в номерній (іншій) документації;
- посвідчення Головного представництва замовника №621 (Військового представництва) від 12.01.2015 №29, у якому зазначена дата пред'явлення результатів виконаних відповідачем робіт на вертольоті МІ-8МТПІ №95142 -13.12.2014 та дата прийняття виконаних робіт -13.12.2014;
- посвідчення Головного представництва замовника №621 (Військового представництва) від 12.01.2015 №30, у якому зазначена дата пред'явлення результатів виконаних відповідачем робіт на вертольоті Мі-8МТПБ №95375 -13.12.2014 та дата прийняття виконаних робіт -13.12.2014.
Прокурором в данні справі заявлено вимоги про стягнення 66962 грн. 77 коп. пені за прострочення постачання послуг.
Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого частиною 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: має місце факт порушення; інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Згідно з приписами законодавства, яке регулює правовідносини підряду, у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів (ст. 846 ЦК України). Статтею 854 цього Кодексу, яка регулює порядок оплати, передбачено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначалось, умовами пункту 7.2 цього договору передбачено, що за порушення строку виконання зобов'язання, зазначеного у п.2.4, 5.1 договору та специфікації послуг (додаток 1), з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсоток вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України факт прострочення Державним підприємством “Конотопський авіаремонтний завод “АВІАКОН” виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору про закупівлю послуг за державні кошти від 10.07.2014р. №79/14, а саме несвоєчасного надання послуг з капітального ремонту вертольотів МІ-8МТПБ №95375, МІ-8МТШ №95142, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача пені відсутні.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2015р. у справі № 920/1432/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2015р. по справі №920/1432/15 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 14.03.16
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Шевель О. В.