"10" березня 2016 р.Справа № 915/1969/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Ярош А.І.,
Суддів: Гладишевої Т.Я., Ліпчанської Н.В.,
при секретарі судового засідання: Кіртоки Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17 грудня 2015 року
по справі № 915/1969/15
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення кредитних коштів, відсотків, комісії та пені за користування кредитними коштами за кредитним договором, всього 15278,05 грн.,
Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 15278,05 грн., з яких із яких: 5143 грн. 09 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 4528 грн. 92 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 840 грн. 93 коп. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 4765 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17 грудня 2015 року по справі № 915/1969/15 (суддя Коваль Ю.М.) позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати відсотків та комісії за користування кредитом за укладеним між ними договором банківського обслуговування від 25.02.2013 р. залишено без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що у позовній заяві відсутній розрахунок позовних вимог у частині стягнення пені за прострочення сплати відсотків і комісійних за користування кредитом, а у доданому до неї розрахунку нарахування такої пені здійснено за кожний день прострочення, при цьому сплати відсотків у період 03.02.2014 р.-04.11.2015 р., а сплати комісії у період 03.06.2014 р.-04.11.2015 р., без дотримання порядку нарахування пені, передбаченого Умовами, а також ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.
Банком не усунено недоліків позовної заяви та не виконано вимог, викладених в ухвалі суду від 26.11.2015 р. про надання матеріалів, необхідних для вирішення спору в частині стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань зі сплати відсотків та комісії за користування кредитом, періоди нарахування пені за прострочення сплати відсотків і комісійних не узгоджуються з відомостями, вказаними у доданому до позовної заяви розрахунку.
Не погодившись з ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області та направити справу до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не зазначив, які саме підстави слугували залишенню заяви без розгляду та перешкоджали розгляду справи за наявними у матеріалах доказами, у чому саме полягає неможливість розгляду спору у даній справі по суті та не встановив причин невиконання вимог суду, не звернув уваги на подані представником позивача письмові пояснення та розрахунки.
В оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на наявність обставин неподання позивачем певних витребуваних судом доказів, за відсутності яких суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити спір по суті.
Також апелянт зазначає, що нарахування пені понад строки, передбачені ст.232 ГК України, сторони передбачили в Умовах та правилах надання банківських послуг.
Отже, скаржник вважає, що суд повинен був розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України, оскільки протягом розгляду даної справи позивачем були надані суду документи, які він вважав належними та достатніми доказами на підтвердження своїх вимог.
Представники сторін в судове засідання 10.03.2016 року не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.
Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).
Пунктом 3.9.1 Постанови визначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Отже, враховуючи викладене, оскільки всю судову кореспонденцію було направлено ФОП ОСОБА_2 за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і повернуто підприємством зв'язку відправнику, а з поштових повідомлень вбачається, що кореспонденцію не отримано, судова колегія вважає, що адресат несе персональну відповідальність за отримання поштової кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, та його повідомлено належним чином про проведення судового засідання.
За таких обставин, зважаючи на обмежений 15-денний строк розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» без участі представників сторін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали господарського суду Миколаївської області, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулося з позовною заявою від 09.11.2015 р., зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 25.11.2015 р. за № 21796/15, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 15278 грн. 05 коп., із яких: 5143 грн. 09 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 4528 грн. 92 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 840 грн. 93 коп. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 4765 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифами Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http:/privatbank.ua, котрі разом із заявою підприємця від 25.02.2013 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та відкриття рахунку складають договір банківського обслуговування від 25.02.2013 р., а саме, зобов'язань щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними та комісійної винагороди, у зв'язку з чим на підставі Умов на суми заборгованості нараховано пеню, а також про стягнення грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2015 р. порушено провадження в даній справі та зобов'язано Банк усунути недоліки позову, зокрема зазначено, що у позовній заяві відсутнє викладення обставин щодо обґрунтованості тверджень про порушення підприємцем зобов'язань, а саме, порушення конкретних строків повернення кредиту, сплати процентів та їх розміру, сплати винагороди за послуги Банку; щодо обґрунтованості нарахування за порушення відповідачем зобов'язань пені, при цьому початку та закінчення періодів її нарахування по кожному із порушень окремо, і не подано доказів на підтвердження цих обставин, зокрема щодо надання кредитних коштів, виконання підприємцем грошових зобов'язань.
До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, котрий неможливо визнати обґрунтованим розрахунком у розумінні ст. 54 ГПК України. По-перше, в ньому відсутні зазначення початку та кінця періодів, у котрі відповідачу належало повернути кредит, у зв'язку з порушенням яких Банком нараховані відсотки та пеня, а також періоди нарахування цих відсотків і пені, останньої ще й розмір. По-друге, в ньому відсутні зазначення початку та кінця періодів, у котрі відповідачу належало сплатити винагороду Банку, у зв'язку з чим Банком нараховано за прострочення сплати такої винагороди пеню, при цьому розмір пені, який використано при розрахунку, не вказано.
Також суд зазначив, що у заяві відсутнє зазначення доказів на підтвердження здійснення операцій по рахунку підприємця в період з моменту отримання кредиту - 25.02.2013 р. і таких доказів до заяви не додано, а додано виписку із банківського рахунку підприємця ОСОБА_2 за період з 17.07.2014 р. по 04.11.2015 р., яка відображає рух по рахунку відповідача лише з моменту винесення кредиту на прострочку і є неповною.
На виконання викладених вимог суду Банком подано додаткові пояснення до позовної заяви від 08.12.2015 р., зареєстровані в господарському суді Миколаївської області 08.12.2015 р. за № 22605/15.
Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що Банком у вказаних вище додаткових поясненнях від 08.12.2015 р. не усунено недоліків позовної заяви та не виконано вимог, викладених в ухвалі суду від 26.11.2015 р. про надання матеріалів, необхідних для вирішення спору в частині стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань зі сплати відсотків та комісії за користування кредитом.
У цих поясненнях Банк зазначає періоди нарахування пені за прострочення сплати відсотків і комісійних, але ці періоди не узгоджуються з відомостями, вказаними у доданому до позовної заяви розрахунку. Більше того, у поясненнях відсутні суми такої пені та її обґрунтований розрахунок, у тому числі з урахуванням порядку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.
Доданий до додаткових пояснень розрахунок позовних вимог є копією розрахунку, доданого до позовної заяви.
Визначення сум пені за несвоєчасне виконання підприємцем зобов'язань зі сплати відсотків та комісії за користування кредитом пов'язано зі здійсненням складних арифметичних розрахунків, котрі виконати судом не представляється можливим.
За таких обставин, суд першої інстанції залишив без розгляду позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати відсотків та комісії за користування кредитом за укладеним між ними договором банківського обслуговування від 25.02.2013 р.
Відповідно до ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п.4.8, 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Обов'язковою умовою для залишення позову без розгляду є за відсутності витребуваних судом документів неможливість вирішення спору по суті.
Виходячи з наведених норм, перш ніж залишити позов без розгляду або продовжити розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами у разі неподання стороною витребуваних судом документів, суд має з'ясувати наявність поважних причин, що унеможливили виконання вимог суду.
Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (п. 2.3 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України).
Також відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення без розгляду вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату відсотків та комісії за користування кредитом, виходячи з такого.
Залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того , що відповідачем не виконано вимог, викладених в ухвалі суду від 26.11.2015 р. про надання матеріалів, необхідних для вирішення спору в частині стягнення пені, та не надано письмового розрахунку заявленої до стягнення пені, виконаного відповідно до чинного законодавства.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 26.11.2015 р. Банком подано додаткові пояснення до позовної заяви від 08.12.2015 р., зареєстровані в Господарському суді Миколаївської області 08.12.2015 р. за № 22605/15.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд мав право і був зобов'язаний надати оцінку цим доказам і при їх недостатності, розглянувши справу по суті, відмовити у задоволенні позову за його недоведеністю, а не залишати позов без розгляду, оскільки залишення позову без розгляду, у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних судом документів, можливо тільки, якщо матеріали вкрай необхідні для розгляду спору і без них спір вирішити неможливо.
Також, господарський суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, не врахував при цьому приписи ст. 75 ГПК України, згідно з якими якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів також зазначає, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування сум штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.
Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Беручи до уваги наведене та враховуючи наявні у матеріалах справи додаткові пояснення до позовної заяви від 08.12.2015 р., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був надати правову оцінку спірним правовідносинам, застосувати норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішити даний спір по суті заявлених вимог в частині стягнення пені та не мав правових підстав для залишення позову без розгляду в цій частині.
Крім того, відповідно до приписів ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 4-7, 43, 84 ГПК України звернення до суду і здійснення судочинства з ухваленням судового рішення гарантується, отже, господарський суд в процесі розгляду прийнятої до провадження справи і вирішення спору оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а свої висновки щодо обґрунтованості позову чи висунутих проти нього заперечень має зробити за наслідками розгляду спору по суті та викласти їх у прийнятому рішенні.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд не був позбавлений можливості розглянути позов за наявними у справі матеріалами, а в разі необґрунтованості поданого позивачем розрахунку пені, - зобов'язаний був зробити висновок щодо законності і обґрунтованості його позовних вимог в частині стягнення пені..
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 28 квітня 2014 року у справі № 5016/2580/2011(13/173).
За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 17 грудня 2015 року по справі № 915/1969/15 - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, п.2 ст.103,105, 106 ГПК України,
Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17 грудня 2015 року по справі № 915/1969/15 скасувати.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 14.03.16 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Т.Я. Гладишева
Суддя Н.В. Ліпчанська