"10" березня 2016 р. Справа № 909/642/15
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про сплату боргу та штрафних санкцій за ліцензійним договором стосовно знаку для товарів і послуг
Головуючий суддя Скрипничук І.В.
судді: Миронюк С.О.
ОСОБА_3
Представники:
від позивача - ОСОБА_4, дов. б/н від 28.04.2015
від відповідача - ОСОБА_5, довіреність від 16.12.2015, ФОП ОСОБА_2
СУТЬ СПОРУ: Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2015 порушено провадження у справі № 909/642/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Івано-Франківськ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Івано-Франківськ про стягнення 147180,60 грн. боргу, 619328,90 грн. штрафу, відповідно до ліцензійного договору № 5 від 03.03.2013, та заборону відповідачці, а також пов'язаними та афілійованими з нею особам, до 15 вересня 2019 року продавати підприємницьку діяльність з організації закладу громадського харчування з використанням методів та умов торгового знаку, стандартів та системи здобутих під час виконання ліцензійного договору.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в процесі здійснення діяльності відповідачкою допущено ряд грубих порушень договірних зобов'язань, передбачених ліцензійним договором № 5 від 03.03.2013. Зокрема, нею не сплачено початковий платіж (порушено пп.10.2-10.3 ліцензійного договору), було розповсюджено конфіденційну інформацію (порушено п.6.2.8 ліцензійного договору), не дотримано обов'язків щодо зовнішнього вигляду персоналу (порушено п. 6.2.9 ліцензійного договору), не дотримано стандартів ведення бізнесу (порушено п. 6.2.11), несвоєчасно сплачувалось роялті (порушено п. 10.5).
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2015 провадження у справі в частині заборони відповідачці, а також пов'язаними та афілійованими з нею особам, до 15 вересня 2019 року продавати підприємницьку діяльність з організації закладу громадського харчування з використанням методів та умов торгового знаку, стандартів та системи здобутих під час виконання ліцензійного договору № 5 від 03.03.2013 припинено у зв'язку з відмовою від даної вимоги.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2015 дану справу направлено за підсудністю до господарського суду Чернівецької області.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.07.2015 визначено суддю Скрипничука І.В.
Ухвалою суду від 29.07.2015 справу призначено до розгляду на 06.08.2015.
Проте, у зв'язку з оскарженням позивачем ухвали Івано-Франківського господарського суду від 20.07.2015 про передачу справи за підсудністю, справу № 909/642/15 скеровано до Львівського апеляційного суду.
У зв'язку з поверненням справи до господарського суду Чернівецької області, ухвалою суду від 25.08.2015 розгляд справи призначено на 03.09.2015.
Ухвалою суду від 03.09.2015 за клопотанням позивача зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 909/359/15 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання права на розподіл прибутку за фактом дії договору простого товариства, яка поєднана зі справою № 909/642/15.
Позивач 10.11.2015 звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у даній справі, у зв'язку із завершенням розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи № 909/359/15.
Ухвалою суду від 10.11.2015 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.11.2015. Одночасно, суд зобов'язав позивача надати суду рішення, яке набрало законної сили, у справі № 909/359/15 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання права на розподіл прибутку за фактом дії договору простого товариства, а також повторно зобов'язав відповідача надати суду відзив на позов та докази його обґрунтування, участь представників сторін у засіданні суду визнано обов'язковою.
Однак, до суду надійшло клопотання від відповідачки про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибути особисто та забезпечити участь повноважного представника у судове засідання.
Ухвалою суду від 19.11.2015 розгляд справи відкладено на 02.12.2015.
Ухвалою суду від 02.12.2015 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та зобов'язано сторони надати додаткові докази. Одночасно розгляд справи відкладено на 16.12.2015.
У судовому засіданні 16.12.2015 за участі представників сторін оголошено перерву до 23.12.2015.
Ухвалою суду від 23.12.2015 у зв'язку зі складністю справи прийнято рішення про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.12.2015 визначено наступний склад колегії суддів: Скрипничук І.В. (головуючий), ОСОБА_6, ОСОБА_7
Ухвалою суду від 23.12.2015 розгляд справи відкладено на 12.01.2016.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.01.2015, у зв'язку з перебуванням члена колегії - судді Гончарука О.В. у щорічній відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: Скрипничук І.В. (головуючий), ОСОБА_7, ОСОБА_3
У судовому засіданні 12.01.2016 за участю представників сторін оголошено перерву до 27.01.2016.
У судовому засіданні 27.01.2016 оголошено перерву до 10.02.2016.
Ухвалою суду від 10.02.2016 розгляд справи відкладено на 17.02.2016.
У засіданні суду 17.02.2016 оголошено перерву до 23.02.2016.
У засіданні суду від 23.02.2016 оголошено перерву до 10.03.2016.
Представником відповідачки (ФОП ОСОБА_2Я.) поданий відзив на позов, у якому позовні вимоги про стягнення боргу та штрафних санкцій заперечуються в повному обсязі, з огляду на таке.
Так, між позивачем та відповідачкою була досягнута усна домовленість про сплату коштів початкового платежу в шість етапів, які були сплачені, що підтверджується відповідними платіжними документами на суму 57383,50 грн., що становить 7066,00 дол. США.
Щодо сплати штрафних санкцій, то позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем порушувались умови ліцензійного договору, яким передбачено штрафні санкції.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила.
Так, 03.03.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) було укладено ліцензійний договір. Згідно п. 3.1 договору позивач (ліцензіар) зобов'язався надати відповідачці (ліцензіат) для здійснення нею бізнесу в закладі та на визначених у цьому договорі умовах ліцензію, а ліцензіат - роялті за надану ліцензію.
Відповідно до пункту 10.1 загальна ціна даного договору складається з початкового платежу та роялті.
Пунктами 10.2 та 10.3 ліцензійного договору сторони передбачили, що початковий платіж сплачується в розмірі 7000 дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, встановленому на день проведення розрахунку, що становить 147180,60 грн.
Початковий платіж здійснюється ліцензіатом (відповідач) у формі 100 % попередньої оплати та сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання даного договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок ліцензіара (позивач). Моментом здійснення оплати вважається фактичне зарахування коштів на банківський рахунок ліцензіара (позивач).
Відповідно до ліцензійного договору та наданої ліцензії свою діяльність відповідачка здійснювала у ресторані швидкого обслуговування "Best Burger" за адресою м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 71 в Торгівельному центрі "Майдан".
Однак, в порушення зазначених умов ліцензійного договору відповідачкою (ліцензіат) не було здійснено сплати початкового платежу, як одноразової винагороди за право ведення бізнесу згідно вказаного договору.
Надані суду відповідачкою квитанції за червень 2013 року на суму 6775 грн., жовтень 2013 року на суму 10890,55 грн., листопад 2013 року на суму 6590 грн., грудень 2013 року на суму 10210 грн., січень 2014 року на суму 17023 грн., лютий 2014 року на суму 6148 грн. судом до уваги не беруться, оскільки вони не є беззаперечними доказами сплати ліцензіатом початкового платежу відповідно до п.п.10.2, 10.3 ліцензійного договору, а на думку суду відображають інші фінансові зобов'язання відповідача (ліцензіата).
За таких умов, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачки боргу в сумі 147180,60 грн. як початковий платіж підлягає задоволенню.
Також підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідачки штрафу в сумі 420516 грн. відповідно до п.17.8.11 ліцензійного договору, яким передбачено, що у випадку припинення дії договору згідно з п. 17.8.3 даного договору ліцензіат зобов'язаний сплатити ліцензіару штраф у розмірі суми в гривнях, що еквівалентні 20000 дол. США за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день виплати даної суми, протягом одного місяця з дати отримання ліцензіатом повідомлення від ліцензіара про розірвання договору.
Позивачем було прийнято рішення про розірвання в односторонньому порядку ліцензійного договору. Також повідомлення про розірвання ліцензійного договору було надіслано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 12.09.2014.
Підставою для розірвання ліцензійного договору, як зазначає позивач у позовній заяві та у листі від 12.09.2014 за № 14, було те, що відповідачем порушено право та охоронювані законом інтереси позивача (ліцензіар), який є виключним власником об'єкта інтелектуальної власності згідно свідоцтв на знак для товарів і послуг.
ЦК України, зокрема норма статті 598, дозволяє припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. В даному випадку позивач застосував своє право, передбачене частиною другою ст. 1110 ЦК України, яке дозволяє одній із сторін відмовитись від ліцензійного договору у разі порушення іншою стороною умов договору. Порядок застосування норми про односторонню відмову від ліцензійного договору роз'яснено Постановою Пленуму ВГСУ №12 від 17.10.2012, а саме пунктом 5.5: «У застосуванні положень частини другої статті 1110 ЦК України необхідно мати на увазі, що передбачена нею можливість відмови від ліцензійного договору не потребує для своєї реалізації звернення до суду. Відмова вважається такою, що відбулася, з моменту одержання ліцензіаром або ліцензіатом повідомлення про неї, якщо інше не передбачено договором». Пунктом 6.3.7. ліцензійного договору ліцензіару (позивачу) надано право «розірвати в односторонньому порядку договір згідно умов даного договору». Відповідно до пункту 17.8.3 ліцензіар може розірвати ліцензійний договір в односторонньому порядку без погодження з ліцензіатом, виходячи лише з виявлення таких фактів (обставин), зазначених у п.п. 17.7.1 - 17.7.20 ліцензійного договору, що підтверджено документально. Пунктом 17.8.4. цього ж договору визначено порядок реалізації права на одностороннє розірвання договору, а саме: «Розірвання даного договору проводиться в наступному порядку: ліцензіар направляє ліцензіату повідомлення про розірвання договору із визначенням дати розірвання даного договору».
Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 ГК України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин* несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинне гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Підписуючи ліцензійний договір сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору, також визначили свої права та обов'язки за даним договором.
У відповідності до ст. 99 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням. Відповідачка не виконала своїх зобов'язань за ліцензійним договором.
Оскільки ФОП ОСОБА_2 (ліцензіат) порушила умови ліцензійного договору, а саме п.п. 17.7.3, 17.7.10, 17.7.15 тощо, останній був правомірно розірваний в односторонньому порядку на вимогу позивача, тому суд вважає, що при даних обставинах є всі правові підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідачки 420516 грн. штрафу, передбаченого п.17.8.11 ліцензійного договору. При цьому, суд зауважує, що надані відповідачкою у якості доказів ксерокопія акту готовності закладу до відкриття від 08.03.2013 і ксерокопія розписки ОСОБА_1 про сплату ФОП ОСОБА_2 початкового платежу у повному обсязі судом до уваги не беруться, оскільки вказані документи не є належними та допустимими доказами, які б слугували аргументами (посилками) на встановлення об'єктивної істини та правильного вирішення спору. Крім того заперечуються представником позивача, який стверджує, що розписки ОСОБА_1 про сплату ОСОБА_2 початкового платежу не існує, а акт готовності закладу до відкриття відповідачка не підписала і на час розгляду даної справи у господарському суді. На вимогу суду про надання відповідачкою оригіналів вказаних документів для огляду, останньою заявлено що оригінали таких документів у неї відсутні. Таким чином, суд не може покласти зазначені ксерокопії наданих позивачкою документів в основу рішення.
Щодо інших вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 1300 грн. згідно п. 17.8.9 ліцензійного договору, 170000 грн. згідно з п. 17.8.15 ліцензійного договору, 17000 грн. згідно з п. 17.3 ліцензійного договору, 10512 грн. згідно з п. 17.8.9 ліцензійного договору, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Надані позивачем у якості доказів акти проведення перевірок, відповідно до яких нібито відповідачем порушувались умови ліцензійного договору, суд до уваги не бере, оскільки вони не є переконливими та такими засобами доказування, які мали б зв'язок із фактами, що підлягають встановленню.
Підсумовуючи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням вище зазначених обставин.
Керуючись ст.ст. 82, 84, 49 ГПК України, колегія суддів
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 34 а, кв. 4 (інд.н. НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (інд.н. НОМЕР_2) борг у сумі 147180,60 грн., 420516 грн. штрафу, 11344,35 грн. судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
Повний текст складено 14.03.2016
Головуючий суддя І.В. Скрипничук
суддя С.О.Миронюк
суддя М.І.Ніколаєв