"09" березня 2016 р.Справа № 916/76/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ";
До відповідача: Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості"
про стягнення 10831,89 грн.
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю
Від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю
У судових засіданнях, що відбулись 08.02.2016р. та 29.02.2016р. оголошувалась перерва до 29.02.2016р. 10:45 та до 09.03.2016р. 09:30, в порядку ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою у якій, з урахуванням уточнень від 29.02.2016р. просить суд стягнути з Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості" на користь позивача 334,06 грн. 3% річних, 6681,19 грн. пені, 5813,83 грн. інфляційного збільшення.
Відповідач - Державний навчальний заклад "Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості" заявлені позовні вимоги у справі визнає частково, у розмірі 1845,79 грн. пені та 184,56 грн. 3% річних, решта заявленої до стягнення заборгованості відповідачем не визнається з причин неправильного її нарахування позивачем. Крім того, представником відповідача звертається увага суду на те, що причиною проведення несвоєчасних платежів за спожитий газ було несвоєчасне отримання навчальним закладом коштів з держаного бюджету, що, на думку представника відповідача, виключає наявність вини у допущеному простроченні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
28 лютого 2014 року та 20 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (Постачальник) та Державним навчальним закладом "Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості" (Споживач) укладено договори на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів №008696-БТ(14) та №008696-БТ(15). Відповідно до п.п. 2.1 - 2.2 вказаних договорів Постачальник зобов'язався надати Споживачу послуги з постачання та розподілу природного газу до мережі балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін; газ, що передається за договором, використовується виключно для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів; Споживач зобов'язався сплатити Постачальнику вартість послуг з постачання та розподілу природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 2.3 договорів газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку з коректором та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. І. Рабіна, 18-а.
З урахуванням п. 11.1 договорів дія договору №008696-БТ(14) від 28 лютого 2014 року поширювалась до 31.12.2014р., а з урахуванням договору № 008696-БТ(15) від 20 березня 2015 року дія даного договору поширювалась до 31.12.2015р.
З урахуванням п. 5.1. договорів передбачено, що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює регулювання в сфері енергетики (НКРЕ).
Згідно з умовами п.6.1. договорів оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до складеного між сторонами актами приймання передачі природного газу, що датовані 28.02.2015р., 31.03.2015р. та 30.04.2015р. на виконання договору у лютому, березні, квітні 2015 року позивачем було передано відповідачу 50807 куб м газу.
Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, оплата отриманого газу проводилась відповідачем з порушенням строків, що були визначені у п. 6.1. договорів, у зв'язку з чим за відповідачем у період з 11.03.2015р. по 24.03.2015р. рахувалась прострочена заборгованість у розмірі 144383,03 грн. за поставлений газ у лютому 2015р., у період з 11.04.2015р. по 21.05.2015р. рахувалась прострочена заборгованість у розмірі 35218,28 грн. за поставлений газ у березні 2015р., у період з 11.05.2015р. по 21.05.2015р. рахувалась прострочена заборгованість у розмірі 50740,42 грн. за поставлений газ у квітні 2015р. та у період з 21.05.2015р. по 05.06.2015р. рахувалась прострочена заборгованість у розмірі 18085,02 грн. за поставлений газ у квітні 2015 р.
Відповідно до положень п. 7.2.1 договорів у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого газу, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується 334,06 грн. сума 3% річних (розраховані за фактичний період прострочення за кожним з періодичних платежів), 6681,19 грн. пеня (розрахована за фактичний період прострочення за кожним з періодичних платежів), 5813,83 грн. інфляційне збільшення (розраховані за квітень-травень 2015р. на заборгованість у розмірі 35218,28 грн. за поставлений газ у березні 2015р.).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов укладених договорів відповідачем щодо строків сплати вартості фактично отриманого газу та направлені на стягнення з відповідача 334,06 грн. 3% річних, 6681,19 грн. пені, 5813,83 грн. інфляційного збільшення.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним навчальним закладом "Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договорів №008696-БТ(14) від 28 лютого 2014 року та № 008696-БТ(15) від 20 березня 2015 щодо своєчасної та повної сплати отриманого газу.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Відповідно до положень п. 7.2.1 договорів у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 334,06 грн. 3% річних, 6681,19 грн. пені, 5813,83 грн. інфляційного збільшення, вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.
При цьому, дослідивши усі обставини спору, суд вважає за необхідне врахувати обставини справи, що вказують на те, що причиною проведення несвоєчасних платежів за спожитий газ було несвоєчасне отримання відповідачем коштів з держаного бюджету, у зв'язку з чим суд вважає вказані обставини достатніми для зменшення розміру належної до стягнення пені у два рази.
Положеннями ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положення ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України визначають, у випадку коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В свою чергу, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Так, при вирішенні питання про зменшення заявленої до стягнення пені у справі судом враховуються наступні обставини:
1) Державним навчальним закладом "Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості" вжито заходи задля повного погашення основної заборгованості, а допущені відповідачем прострочення сплат пов'язані несвоєчасним надходження коштів з державного бюджету.
2) доказів, які б вказували на імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем матеріали справи не містять.
З урахуванням вищевикладених обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 3340,60 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 334,06 грн. 3% річних, 6681,19 грн. пені, 5813,83 грн. інфляційного збільшення.
При цьому, судом відхиляються посилання представника відповідача на невірність проведених розрахунків Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ", оскільки відповідачем у власному контррозрахунку було невірно визначено момент виникнення прострочення за кожним з періодів отримання газу від позивача.
Так, згідно п.6.1. договорів остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Тобто, за прийнятий газ у лютому відповідач повинен був розрахуватись не пізніше 10 березня, за прийнятий газ у березні - не пізніше 10 квітня, за прийнятий газ у квітні - не пізніше 10 травня.
Крім того, з урахуванням того, що прострочення платежу у розмірі 35218,28 грн. за поставлений газ у березні 2015р. тривало з 11.04.2015р. по 21.05.2015р., нарахування інфляційних за квітень-травень 2015р. було правомірним, що узгоджується з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1378грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості" (650076, м. Одеса, вул. І. Рабіна, 18-А; код 33311890; р/р 37174001004992 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код 03351208; Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код 03351208; р/р 26001121611 у ПАТ „Марфін Банк”, МФО 328168) 3340 (три тисячі триста сорок) грн. 60 коп. пені, 5813 (п'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 83 коп. суми інфляційного збільшення, 334 (триста тридцять чотири) грн. 06 коп. 3% річних та 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено 14 березня 2016 року.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко