61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
12 березня 2016 року Справа № 913/142/16
Провадження №15/913/142/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський завод “Полімер”, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство “Перший Український міжнародний банк”, м.Київ
про стягнення 3756625 грн 22 коп.
Суддя Смола С.В.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганський завод “Полімер” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” про стягнення заборгованості за договором поставки №1674-СА від 06.04.2015 в сумі 3441984 грн 00 коп., інфляційних втрат у сумі 89819 грн 09 коп., 3% річних у сумі 37914 грн 62 коп., пені в сумі 186907 грн 51 коп.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.02.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 22.02.2016. До участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство “Перший Український міжнародний банк”, м.Київ.
Позивач письмовими поясненнями б/н від 22.02.2016 зазначив, що 25.09.2015 між позивачем та третьою особою підписано додаток №2 до договору факторингу з регресом №Ф-КНА-109, відповідно до умов якого позивач передав третій особі право вимоги за видатковою накладною №9 від 28.07.2015 в розмірі 300000 грн 00 коп. та зобов'язався сплатити проценти за користування грошовими коштами в розмірі 89%; що 25.09.2015 позивач отримав від 3-ої особи грошові кошти в розмірі 300000 грн 00 коп. в рамках факторингового фінансування; що 11.12.2015 відповідач перерахував третій особі грошові кошти в розмірі 300000 грн 00 коп. Також позивач зазначив, що в позовній заяві помилково зазначено розмір інфляційних втрат 89819 грн 09 коп., в той час як їх розмір становить 89819 грн 90 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.02.2016 розгляд справи відкладено на 09.03.2016.
Заявою про зменшення розміру позовних вимог б/н від 04.03.2016 позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 3267648 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 86856 грн 19 коп., 3% річних у сумі 36310 грн 63 коп., пеню в сумі 163382 грн 40 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.03.2016 розгляд справи відкладено на 21.03.2016.
12.03.2016 на адресу господарського суду Луганської області надійшла заява б/н від 04.03.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський завод “Полімер” про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на р/р Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” (вул.Гоголя, б.24-а, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37596090), який відкритий в ПАТ “Укрексімбанк”, МФО 322313, №26006010031059; в АТ “Райффайзен банк Аваль” м.Києва, МФО 380805, №26006712799312, а також на інших поточних рахунках у розмірі суми боргу та судового збору, а саме 3607519 грн 81 коп.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що відповідач впродовж тривалого часу неналежним чином виконує зобов'язання по сплаті позивачу грошових коштів по договору поставки; що подання відповідачем позову до господарського суду м.Києва про внесення змін до договору поставки має на меті зупинення провадження у справі №913/142/16 та зробити неможливим виконання рішення господарського суду Луганської області; що після подання позову за інформацією з мережі Інтернет відповідач почав підготовку до звільнення всього персоналу з подальшим прийманням на роботу працівників на зареєстроване підприємство на окупованій території
Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Абзацами 1-3 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” передбачено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем документально не доведено, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.
Судом критично оцінюються доводи позивача стосовно наявної інформації з мережі Інтернет відносно того, що відповідач почав підготовку до звільнення всього персоналу з подальшим прийманням на роботу працівників на зареєстроване підприємство на окупованій території, оскільки вона є неофіційною.
Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” станом на 12.03.2016 не перебуває в процесі припинення, а його місцезнаходженням є: вул.Гоголя, б.24А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, тобто це територія, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Посилання позивача на судові рішення у інших справах, в яких за заявою позивачів вживалися заходи забезпечення позову суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини зазначених справ є відмінними від обставин даної справи №913/142/16.
Враховуючи, що вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду, і, при цьому, закон не містить точного переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи по забезпеченню позову та те, що позивачем не обґрунтовані обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем грошові кошти можуть бути зняті, переведені чи в інший спосіб списані з рахунків, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову з віднесенням витрат по сплаті судового збору з цього клопотання в сумі 689 грн 00 коп. на Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганський завод “Полімер” у відповідності до абз.4 п.п.2.22 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.
Керуючись ст.ст.44, 49, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський завод “Полімер” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на р/р Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” (вул.Гоголя, б.24-а, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37596090), який відкритий в ПАТ “Укрексімбанк”, МФО 322313, №26006010031059; в АТ “Райффайзен банк Аваль” м.Києва, МФО 380805, №26006712799312, а також на інших поточних рахунках у розмірі суми боргу та судового збору, а саме 3607519 грн 81 коп. відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд заяви віднеси на позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.
Суддя С.В. Смола