09 березня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/48/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,
за участю представників: позивача - Верчука В.І., відповідача - Оперчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брівер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брівер" (далі - позивач, ТОВ "Брівер", Товариство) звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, Управління), в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015р. №0000082200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 287 110,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 191 407,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 95 703,00 грн.
Позовні вимоги Товариство мотивує тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі помилкових та протиправних висновків щодо порушення ним вимог ст.44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, які викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Брівер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП "Балатон" за січень 2015р. та ТОВ "Вейсес" за червень 2015р., подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності від 16.12.2015р. №4/21-22-22-05/38207273.
Як зазначає позивач, до перевірки було надано всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які в повному обсязі підтверджують реальність здійснення із вищезазначеними контрагентами господарських операцій, а також правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачену ним при здійсненні вказаних операцій.
Тому позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування грошових зобов'язань по податку на додану вартість, а відтак їх донарахування в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є протиправним.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідачем надано письмові заперечення, за змістом яких він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, оскільки за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Брівер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП "Балатон" за січень 2015р. та ТОВ "Вейсес" за червень 2015р., подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, оформленої актом від 16.12.2015р. №4/21-22-22-05/38207273, на підставі наданих позивачем документів та наявної у контролюючого органу інформації встановлено порушення позивачем вимог ст.44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 191407,00 грн., у тому числі за січень 2015 р. на суму 43333,00 грн. та за червень 2015р. на суму 148074,00 грн. та відповідно занижено на вказану суму податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважає прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у період з 08.12.2015р. по 09.12.2015 р. Управлінням проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Брівер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП "Балатон" за січень 2015р. та ТОВ "Вейсес" за червень 2015р., подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2015р. № 4/21-22-22-05/38207273.
У цьому акті викладені висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 191407,00 грн., у тому числі за січень 2015 р. на суму 43333,00 грн. та за червень 2015р. на суму 148074,00 грн. та відповідно занижено на вказану суму податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015р. №0000082200, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 287 110,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 191 407,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 95 703,00 грн.
Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідне заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету ґрунтуються на визнанні безтоварними операцій, здійснених позивачем з контрагентами-постачальниками ПП "Балатон" за січень 2015р. та ТОВ "Вейсес" за червень 2015р., внаслідок їх документування неналежним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що унеможливлює установлення обставин реального здійснення таких операцій, в тому числі факту постачання товару.
Зокрема, відповідач зазначає, що аналізом наявної у контролюючого органу інформації постачальник ПП "Балатон" протягом серпня 2014р. - січня 2015р. не декларував податкових зобов'язань з придбання товару "трийодметан" у кількості 130 кг., який однак реалізовувався згідно бухгалтерського обліку позивачу, при цьому до перевірки не надано документи щодо якості товару, які б підтверджували якість та походження товару і давали можливість встановити виробника, термін придатності, хімічний склад товару "трийодметан", а також документи, що підтверджують прийняття позивачем вказаного товару на власний склад.
Крім того, відповідач вказує, що інший постачальник ТОВ "Вейсес" також не декларував у червні 2015р. податкових зобов'язань з придбання товару "амоксицилін тригідрат" у кількості 1110 кг., який між тим реалізовувався згідно бухгалтерського обліку позивачу, при цьому до перевірки не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару, якість та походження товару і давали можливість встановити виробника, термін придатності, хімічний склад товару, а також документи, що підтверджують прийняття позивачем вказаного товару на власний склад. Разом із тим відповідач звертає увагу на те, що позивачем самостійно придбано та ввезено на митну територію України товар "амоксицилін тригідрат" у кількості 2725 кг. згідно митної декларації ІМ 40 АА від 15.06.2015р. №508050000/2015/023774 і залишки цього товару станом на 09.12.2015р. відсутні згідно даних бухгалтерського обліку.
На підставі вказаних висновків відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за переліченими вище господарськими операціями.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Аналіз цих правових норм дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд України, зокрема, у постанові 22 вересня 2015 року у справі №21-1359а15.
Із урахуванням наведеного суд приходить до наступних висновків щодо формування позивачем податкового кредиту за січень 2015р. по взаємовідносинам із постачальником ПП "Балатон".
Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та Приватним підприємством "Балатон" як продавцем укладено договір поставки №12/01 від 12.01.2015р., за умовами якого продавець зобов'язується постачати покупцю товар - трийодметан у кількості 130 кг. за ціною 2000,00 грн. з ПДВ за 1 кг., а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору. Товар постачається транспортом ПП "Балатон" на склад ТОВ "Брівер" за адресою: м. Херсон, вул. Декабристів, 49, розвантаження товару в пункті призначення здійснюється за рахунок покупця. Продавець зобов'язується за цим договором надати покупцю супровідні документи - накладну на товар, товарно-транспортну накладну, сертифікат відповідності. Якість товару повинна відповідати сертифікату якості заводу виробника, товар повинен бути запакований у заводську упаковку або герметично запакований продавцем, його якість та кількість перевіряється покупцем в момент отримання товару.
На виконання умов договору продавцем видано рахунок-фактуру №СФ-0000031 від 28.01.2015р. на товар - трийодметан у кількості 130 кг. за ціною 260000,00 грн., в тому числі ПДВ 43333,33 грн., а також видаткову накладну №РН-0000022 від 28.01.2015р. та податкову накладну №20 від 28.01.2015р. на суму 260000,00 грн., в тому числі ПДВ 43333,33 грн. Якість товару вагою 130 кг. підтверджувалась паспортом якості №77 від 25.11.2014р., виданим виробником ПАТ "НВО "Йодобром".
ПП "Балатон" у встановленому законодавством порядку зареєстровано вказану вище податкову накладну.
На підтвердження факту перевезення вказаного товару позивачем надано товарно-транспортну накладну №29/01 від 29.01.2015р., згідно якої транспортування вантажу вагою брутто 130 кг. за накладною №РН-0000022 від 28.01.2015р. здійснювалось автомобільним перевізником ПП "Балатон" автомобілем Камаз, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, з пункту навантаження м. Херсон, Бериславське шосе, 10 до пункту розвантаження м. Херсон, вул. Декабристів, 49, офіс 7.
Товар оплачено позивачем безготівковим способом відповідно до платіжних доручень №99 від 02.03.2015р. на суму 90000,00 грн., №106 від 10.03.2015р. на суму 90000,00 грн. та №115 від 13.03.2015р. на суму 80000,00 грн., а всього на суму 260000,00 грн.
У подальшому товар "трийодметан" реалізовано позивачем наступним контрагентам-покупцям:
ТОВ "Українсько-польське спільне підприємство "ЗВК", що підтверджується змістом договору купівлі-продажу №061015 від 06.10.2015р., видаткових накладних №1562 від 25.09.2015р. на товар у кількості 5 кг. на суму 11400,00 грн., в тому числі ПДВ 1900,00 грн.; №1486 від 11.09.2015р. на товар у кількості 5 кг. на суму 11400,00 грн., в тому числі ПДВ 1900,00 грн.; №960 від 18.06.2015р. на товар у кількості 4 кг. на суму 11800,00 грн., в тому числі ПДВ 1966,67 грн.; №751 від 27.05.2015р. на товар у кількості 2 кг. на суму 5900,00 грн., у тому числі ПДВ 983,33 грн.; податкових накладних від 25.09.2015р. №1283, від 11.09.2015р. №1211, від 18.06.2015р. №782, від 27.05.2015р. №637;
ПП "Біофарм", що підтверджується змістом видаткової накладної №1473 від 10.09.2015р. на товар у кількості 5 кг. на суму 10515,00 грн., в тому числі ПДВ 1752,50 грн.; податкової накладної від 10.09.2015р. №1282;
ТОВ "Коллен", що підтверджується змістом видаткової накладної №903 від 11.06.2015р. на товар у кількості 3 кг. на суму 6480,00 грн., в тому числі ПДВ 1080,00 грн.; податкової накладної від 11.06.2015р. №738;
ТОВ "Бровафарма", що підтверджується змістом видаткової накладної №876 від 09.06.2015р. на товар у кількості 12 кг. на суму 25920,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 4320,00 грн.; податкової накладної від 09.06.2015р. №715;
ТОВ "Основа", що підтверджується змістом видаткових накладних №782 від 27.05.2015р. на товар у кількості 1 кг. на суму 2924,00 грн., у тому числі ПДВ 487,33 грн.; №1341 від 26.08.2015р. на товар у кількості 1 кг. на суму 2240,00 грн., в тому числі ПДВ 373,33 грн.; податкових накладних від 26.08.2015р. №1135, від 27.05.2015р. №634;
ТОВ "Хавалко і компанія", що підтверджується змістом видаткової накладної №336 від 01.04.2015р. на товар у кількості 2 кг. на суму 6460,00 грн., у тому числі ПДВ 1076,67 грн.; податкової накладної від 01.04.2015р. №333;
ТОВ "Вітекс", що підтверджується змістом видаткової накладної №303 від 16.03.2015р. на товар у кількості 1 кг. на суму 3200,00 грн.. у тому числі ПДВ 533,33 грн.; податкової накладної від 16.03.2015р. №237;
ТОВ "Укрветпромпостач" згідно договору купівлі-продажу №010БЛ від 23.04.2013р., видаткової накладної №231 від 06.03.2015р. на товар у кількості 10 кг. на суму 33600,00 грн.; податкової накладної від 06.03.2015р. №201.
Транспортування товару покупцям здійснювалось перевізниками ТОВ "Ін-Тайм" та ТОВ "Нова Пошта" на підставі укладених договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів від 02.07.2012р.№СМФ-1186, від 07.04.2014р. №50175. Транспортування товару контрагентам-покупцям підтверджується наявними у справі актами надання послуг, деклараціями про прийняття вантажу, експрес-накладними (т.1 а.с. 176-198, т.2 а.с. 89-111).
Слід зазначити, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання договорів поставки №12/01 від 12.01.2015р., відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених сторонами договорів. Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.
Як встановлено судом, відповідач не спростовує відповідності вимогам законодавства договору поставки та складених при його виконанні первинних бухгалтерських документів, таких як рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні. Останні також належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено наданими сторонами доказами. Не викладено відповідачем у акті перевірки і зауважень щодо товарно-транспортної накладної, за якою здійснено перевезення товару трийодметан у кількості 130 кг. від постачальника ПП "Балатон" до позивача.
Суд відмічає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (оригіналів та завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.
У той же час відповідач заперечує реальність поставки товару, виходячи з дослідженої ним податкової інформації щодо ПП "Балатон", в результаті чого виявлено, що у період з серпня 2014р. по січень 2015р. ПП "Балатон" не декларувало податкових зобов'язань з отримання (придбання) від контрагентів-постачальників товару трийодметан, а також відсутності документів про якість товару та складських документів.
У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що позивачем 22.12.2015р. разом із запереченнями на акт перевірки було надано відповідачу виданий виробником товару ПАТ "НВО "Йодобром" паспорт якості №77 від 25.11.2014р. на партію трийодметану у кількості 130 кг. У вказаному паспорті якості одержувачем товару зазначено ПП "Балатон" (т.2 а.с. 47-51).
Показово, що вказані документи надані саме відповідачем на вимогу усної ухвали суду від 17.02.2016р. про витребування доказів, за якою на Управління було покладено обов'язок надати матеріали позапланової документальної виїзної перевірки позивача, які слугували підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Отже, на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення документи про якість та походження товару були у розпорядженні відповідача.
Стосовно посилань контролюючого органу про відсутність декларування ПП "Балатон" у період з серпня 2014р. по січень 2015р. податкових зобов'язань з отримання (придбання) від контрагентів-постачальників товару "трийодметан", яке покладено ним в основу висновку про відсутність факту постачання цього товару по ланцюгу від вказаного контрагента позивачу, слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що контролюючим органом не вживалось передбачених податковим законодавством належних заходів щодо з'ясування обставин постачання товару "трийодметан", окрім дослідження інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Жодного первинного документу на підтвердження свого висновку відповідач у ПП "Балатон" не запитував та, відповідно, не досліджував.
При цьому на підставі дослідження податкової інформації відповідач також дійшов висновку про те, що ПП "Балатон" знаходиться за податковою адресою та на час здійснення господарських операцій з позивачем кількість працюючих робітників становила 10 осіб, тобто цей контрагент-постачальник являвся реально діючим суб'єктом господарювання. Крім того, відповідачу було надано паспорт якості на трийодметан №77 від 25.11.2014р., у якому одержувачем товару зазначено саме ПП "Балатон".
Слід також зазначити, що ПП "Балатон" у взаємовідносинах із позивачем виконано вимоги податкового законодавства та виписано і зареєстровано податкову накладну №20 від 28.01.2015р. на суму 260000,00 грн., в тому числі ПДВ 43333,33 грн., а також задекларовано відповідні податкові зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд вважає таким, що ґрунтується на припущеннях, висновок відповідача про відсутність факту придбання контрагентом-постачальником товару, який в подальшому був придбаний позивачем.
Також згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).
Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Щодо ж до відсутності складських документів та викладених у відповіді Управління від 29.12.2015р. №2267/10/21-22-22-05-19 на заперечення позивача на акт перевірки висновків про недоліки товарно-транспортної накладної №29/01 від 29.01.2015р., а саме відсутність інформації про здійснення вантажно-розвантажувальних операцій, то суд у зв'язку з цим зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, а відтак судом не приймається до уваги посилання контролюючого органу на наявність помилок при оформленні первинної документації, як на підставу визнання відсутності реальності здійснення господарських операцій у перевіряємий період.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що отриманий від вищезазначеного контрагента товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності, в той час як останнім надані первинні документи, які підтверджують факт подальшої реалізації цього товару контрагентам-покупцям.
Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що позивачем на підтвердження факту реальності господарських операцій надані належним чином засвідчені копії первинних документів, і ці документи як в своїй сукупності, так і кожен окремо відповідають вимогам, що висуваються законодавством до первинних документів та належним чином фіксують факт здійснення господарських операцій по взаємовідносинам позивача із ПП "Балатон" як постачальником та суб'єктами господарювання - покупцями.
Отже, всі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідною податковою накладною, а також належним чином складеними первинними документами.
Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарських операцій та сплату податку на додану вартість, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Балатон" безпідставним, як і похідний від цього висновок щодо порушення позивачем ст.44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за січень 2015 року по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ПП "Балатон" на суму 43 333,33 грн.
Наведене означає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 30.12.2015р. №0000082200 про збільшення ТОВ "Брівер" грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 43 333 грн. - є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У той же час суд приходить до протилежних висновків щодо формування позивачем податкового кредиту за червень 2015р. по взаємовідносинам із постачальником ТОВ "Вейсес".
Судом встановлено, що між ТОВ "Вейсес" як продавцем та ТОВ "Брівер" як покупцем укладено договір купівлі-продажу №641 від 28.04.2015р.
За умовами цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар - ветеринарну, хімічну та харчову сировину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Вартість та кількість товару встановлюються на підставі даних, зазначених у видаткових накладних, які підписуються сторонами при отриманні товару. Поставка товару здійснюється на підставі усної заявки покупця транспортом та за рахунок продавця; датою поставки сторони визначили дату, указану у видатковій накладній.
30.06.2015р. ТОВ "Вейсес" на адресу позивача виписано рахунок на оплату №330, видаткову накладну №330 на товар - "амоксициліну тригідрат" у кількості 1110 кг загальною вартістю 888 444,00 грн. та податкову накладну №330 від 30.06.2015р. на загальну суму 888 444,00 грн., в тому числі ПДВ 148 074,00 грн.
Вказана податкова накладна зареєстрована в установленому законодавством порядку.
Позивачем оплачено виставлений рахунок в сумі 888 444,00 грн. платіжним дорученням №321 від 06.07.2015р.
Також судом встановлено, що товар "амоксициліну тригідрат" у загальній кількості 1300 кг реалізовано позивачем Приватному акціонерному товариству "Бахмутський аграрний союз" на підставі договору поставки №0032 від 02.01.2015р., специфікацій до цього договору №7 від 01.07.2015р. на товар у кількості 275 кг. загальною вартістю 255 062,50 грн., в тому числі ПДВ 42 510,42 грн.; №8 від 01.08.2015р. на товар у кількості 275 кг. загальною вартістю 256 800,00 грн., в тому числі ПДВ 42 800,00 грн.; №9 від 02.09.2015р. на товар у кількості 275 кг. загальною вартістю 265 200,00 грн., в тому числі ПДВ 44 200,00 грн.; №9/1 від 01.10.2015р. на товар у кількості 225 кг. загальною вартістю 217 575,00 грн., в тому числі ПДВ 36 262,50 грн.; №10 від 03.11.2015р. на товар у кількості 250 кг. загальною вартістю 230 500,00 грн., в тому числі ПДВ 38 416,67 грн., а також видаткових накладних від 03.07.2015р. №1003, від 06.08.2015р. №1261, від 09.09.2015р. №1426, від 15.10.2015р. №1589, від 06.11.2015р. №1786.
Товар оплачено покупцем ПрАТ "Бахмутський аграрний союз" платіжними дорученнями від 03.07.2015р. №12193, від 06.08.2015р. №12645, від 09.09.2015р. №13121, від 15.10.2015р. №13560, від 06.11.2015р. №194.
Транспортування товару покупцям здійснювалось перевізниками ТОВ "Ін-Тайм" та ТОВ "Нова Пошта" на підставі укладених договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів від 02.07.2012р.№СМФ-1186, від 07.04.2014р. №50175. Транспортування товару контрагентам-покупцям підтверджується наявними у справі актами надання послуг, деклараціями про прийняття вантажу, експрес-накладними (т.1 а.с. 176-198, т.2 а.с. 89-111).
Заперечуючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вейсес" відповідач виходив з того, що до перевірки не надано документів, які б підтверджували факт перевезення та безпосереднього отримання позивачем товару "амоксициліну тригідрат", в тому числі товарно-транспортних накладних, документів про якість та походження товару, складських документів.
У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про те, що позивачем здійснювалось документування господарських операцій з придбання у ТОВ "Вейсес" товару без фактичного здійснення таких операцій.
Суд з урахуванням проаналізованих вище положень ст.44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону №996-XIV, п.п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, викладених Верховним Судом України у постанові 22 вересня 2015 року у справі №21-1359а15 правових позицій, погоджується із наведеним висновком відповідача та зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи, контрагент-постачальник ТОВ "Вейсес" знаходиться у м. Києві, де перебуває на податковому обліку.
За умовами договору купівлі-продажу №641 від 28.04.2015р. поставка товару здійснюється на підставі усної заявки покупця транспортом та за рахунок продавця.
У виписаній ТОВ "Вейсес" видатковій накладній №330 від 30.06.2015р. вказано місце її складання - м. Київ.
Таким чином, виконання цього договору фактично передбачає транспортування 1110 кг. товару з м. Києва до складу позивача, який розташований у м. Херсоні за адресою вул. Декабристів, 49.
Суд враховує, що з 14 січня 2014 року набрав чинності наказ Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013р. №983 "Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 р. за №2197/24729, яким внесено зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, а також затверджено нову форму товарно-транспортної накладної (форма №1-ТН) (далі - ТТН).
Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363), визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів.
Згідно з розділом 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Вказана форма товарно-транспортної накладної є обов'язковою до використання всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та сфери управління.
Згідно з п. 11.4 Правил №363 ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Відповідно до Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Таким чином, з 14.01.2014р. ТТН відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення і фіксує не лише надання транспортних послуг і їх вартість, але й факт постачання товарно-матеріальних цінностей.
Судом на виконання установленого ст.11 КАС України обов'язку щодо офіційного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 18.01.2016р. та протокольною ухвалою від 17.02.2016р., було зобов'язано сторін надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, у тому числі на підтвердження чи спростування обставин реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вейсес" з придбання товарів, в тому числі і транспортування придбаних товарів.
Однак сторонами не надано жодного документу, який би підтверджував факт транспортування (доставки) товару від ТОВ "Вейсес" позивачу.
Також суд враховує, що сторонами на підтвердження обставин реального характеру господарських операцій не надано жодних доказів придбання ТОВ "Вейсес" "амоксициліну тригідрату", його зберігання тощо, з огляду на те, що постачальник ТОВ "Вейсес" не є виробником цього товару.
У зв'язку з цим суд повторює, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не спростовано належними і допустимими доказами доводи відповідача, викладені у його запереченнях, хоча це є обов'язком позивача згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові 22 вересня 2015 року у справі №21-1359а15.
Враховуючи викладене, суд погоджується із висновками Управління про не підтвердження факту реального постачання ТОВ "Вейсес" позивачу товару "амоксициліну тригідрат", про неможливість підтвердження наявними первинними документами сум податку на додану вартість для віднесення його до податкового кредиту за червень 2015р., а відтак і про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 148 074,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Вейсес".
Отже, оскаржене податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015р. №0000082200 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за основним платежем на суму 148 074,00 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги про його скасування у відповідній частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 95 703,00 грн. суд приходить до висновків про часткову протиправність нарахування таких санкцій, виходячи з наступного.
Як видно зі змісту податкового повідомлення-рішення, штрафну санкцію застосовано до позивача на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, яка передбачає, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як установлено судом з пояснень представника відповідача, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання у зв'язку з тим, що раніше за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 20 квітня 2015 року №88/21-03-22-04/38207273, Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області 12 травня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0001322200, яким ТОВ "Брівер" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27475,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 21980,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5495,00 грн.,
№0001312200, яким ТОВ "Брівер" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 62087,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 49670,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12417,50 грн.
Однак судом встановлено, і це визнано представниками сторін, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі №821/1608/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, адміністративний позов ТОВ "Брівер" задоволено та скасовано вказані вище податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 12 травня 2015 року №0001322200 та №0001312200 (номери рішень у ЄДРСР 45548581, 53115174).
Таким чином, у зв'язку з тим, що зазначені судові рішення, якими визнано протиправним нарахування позивачу грошового зобов'язання набули законної сили на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, то у відповідача була відсутня виключна та обов'язкова підстава для застосування штрафної санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, як повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку.
Крім того, слід врахувати, що в межах даної справи судом визнано протиправним нарахування позивачу оскарженим податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 43 333,33 грн., а відтак на цю суму штрафні (фінансові) санкції в сумі 21 666,50 грн. нараховані безпідставно.
Щодо іншої частини нарахованого відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 148 074,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Вейсес" за червень 2015р., яка визнана судом правомірною, то з урахуванням вищенаведених висновків стосовно відсутності повторності застосуванню в даному випадку підлягала штрафна (фінансова) санкція в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, тобто 37 018,50 грн., а не 74 037,00 грн.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 58 684,50 грн.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та у взаємозв'язку із проаналізованими нормами законодавства, суд приходить до висновку про протиправність визначення відповідачем у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2015р. №0000082200 грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на загальну суму 102 017,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 43 333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58 684,50 грн.
Таким чином, у вказаній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат слід здійснити за правилами ст.94 КАС України, відповідно до якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 30 грудня 2015 року №0000082200 на загальну суму 102 017 (сто дві тисячі сімнадцять) грн. 50 (п'ятдесят) коп., в тому числі за основним платежем на суму 43 333 (сорок три тисячі триста тридцять три) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58 684 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 50 (п'ятдесят) коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер» (ідентифікаційний код 38207273) судові витрати в сумі 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394259) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 березня 2016 р.
Суддя Пекний А.С.
кат. 8.3.3