м. Вінниця
04 березня 2016 р. Справа № 802/137/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича
позивача 1: не прибув (заява без участі)
позивача 2: ОСОБА_1
відповідача: Бойко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
09.02.2016 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначили, що 28.09.2015 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4,0 гектара, за рахунок земель резерву сільськогосподарського призначення на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Листами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-8897/19-15 та від 13.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-9210/19-15, відповідач повідомив позивачів про те, що відповідно до представлених ним графічних матеріалів та доданих до них документів розміщення земельної ділянки порушує стабільність і компактність землекористування сільськогосподарських земель як єдиного масиву. Таким чином, місце розташування об'єкта не відповідає вимогам техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України).
Не погодившись із відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом, у якому просять:
- визнати незаконною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-8897/19-15;
- визнати незаконною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-9210/19-15;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняти рішення щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара, за рахунок земель резерву сільськогосподарського призначення на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняти рішення щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара, за рахунок земель резерву сільськогосподарського призначення на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.
Позивач - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. 24.02.2016 через відділ прийому суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує повністю.
Представник позивача - ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позову та просив суд відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
28.09.2015 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовими заявами про надання нам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2,00 гектара, за рахунок земель резерву сільськогосподарського призначення на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, за межами населеного пункту.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-8897/19-15, відповідач повідомив ОСОБА_4 про те, що земельна ділянка, яку вона бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства порушує стабільність і компактність землекористування сільськогосподарських земель як єдиного масиву, а тому місце розташування об'єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (пункт 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-9210/19-15, відповідач повідомив ОСОБА_3 про те, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства порушує стабільність і компактність землекористування сільськогосподарських земель як єдиного масиву, а тому місце розташування об'єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (пункт 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Надаючи правову оцінку вказаним відмовам, суд зважає на наступне.
Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.
Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
При цьому п. "а" частини 3 ст. 22 ЗК України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Таким чином, частина 3 ст. 22 ЗК України надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.
В статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Окрім того, частиною 1 статті 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" зазначено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
Отже, законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм визначених ст. 121 ЗК України за рахунок земель сільськогосподарського призначення до яких в тому числі відносяться і несільськогосподарські угіддя.
Як вбачається зі змісту Закону України "Про особисте селянське господарство" земельні ділянки надані громадянам для ведення особистого селянського господарства можуть використовуватись не лише для вирощування на них сільськогосподарської продукції, а також можуть використовуватись ними для розміщення та вирощування сільськогосподарських та тварин і птиці, розміщення бджолосім'ї, багаторічних насаджень, надання послуг у сфері сільського зеленого туризму.
Статтею 33 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Пунктом "в" частини 3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
В частині 1 статті 121 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
У відповідності до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Отже, як вбачається із вище викладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Натомість, відповідач, до компетенції якого належить розгляд питання та прийняття рішення щодо надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, необґрунтовано відмовив позивачеві у наданні такого дозволу, вказуючи на те, що розміщення земельної ділянки порушує стабільність і компактність землекористування сільськогосподарських земель як єдиного масиву, не посилаючись на норми діючого законодавства України.
Відтак, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що законодавцем передбачено лише єдину підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка полягає у невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, посилання відповідача у своїх листах-відмовах від 12.11.2015 та 13.11.2015, як на підставу для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на невідповідність місця розташування об'єкта техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель, є також безпідставним, оскільки доказів виготовлення техніко-економічного обґрунтування на вказані земельні ділянки суду надано не було.
На вказані земельні ділянки техніко-економічне обґрунтування не виготовлялось.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмови відповідача у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка викладена у листах від 12.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-8897/19-15 та від 13.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-9210/19-15, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відтак, заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування відмов Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні дозволу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 4,0 га для особистого селянського господарства є аргументованими та підлягають задоволенню.
Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування відмов, суд виходив лише з мотивів наведених в листах відповідача від 12.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-8897/19-15 та від 13.11.2015 за № ДС-31-2-7777.3-9210/19-15, а саме невідповідність вимогам техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України), інші ж підстави наявності права чи його відсутність у позивача на отримання земельної ділянки у право власності судом не досліджувались, оскільки дане питання виходить за межі з'ясування спірних правовідносин цієї адміністративної справи.
Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З метою повного захисту порушених прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 28.09.2015 про надання дозволу на розробку документації щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4,0 гектара, за рахунок земель резерву сільськогосподарського призначення на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі від 12.11.2015 року №ДС-31-2-7777.3-8897/19-15 у наданні ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
3. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі від 13.11.2015 року №ДС-31-2-7777.3-9210/19-15 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 28.09.2015 року №53-03.10688 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
5. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 28.09.2015 року №53-03.10692 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
6. В решті позовних вимог відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 38394457) у сумі 551,21 (п'ятсот пятдесят одну) грн.
8. Стягнути на користь ОСОБА_3 (23400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 38394457) у сумі 551,21 (п'ятсот пятдесят одну) грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна