Справа № 683/2595/15-ц
Провадження № 22-ц/792/427/16
09 березня 2016 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді П'єнти І.В.,
суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар Лапко Ю.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 , адвоката Гіппіуса О.Б., представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 м. Старокостянтинів, Міністерства оборони України про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 м. Старокостянтинів, Міністерства оборони України про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. В обґрунтування якого зазначав, що наказом заступника Мiнiстра оборони України командувача Вiйськово-Повiтряними силами України вiд 08.11.2000 року ОСОБА_1 було звiльнено з вiйськової служби в запас за станом здоров'я i з 09 грудня 2000 року вiн був виключений зi спискiв особового складу вiйськової частини А-2502. Згiдно рiшення Вiйськового суду Хмельницького гарнiзону від 26.03.2001 року стягнуто з вiйськової частини НОМЕР_2 на користь позивача 2729,11 грн. грошової компенсацiї за невикористане позивачем пiд час вiйськової служби речове майно та 06 квiтня 2001 року виданий виконавчий лист, який був пред'явлений до вiддiлу ДВС Старокостянтинiвського районного управлiння юстицiї Хмельницької областi для примусового виконання рішення суду. Проте, стягнути даний борг з 2001 року по даний час виявилося неможливим. Позивач вважає, що сума боргу за виконавчим листом має бути збільшена з 2729,11 грн. до 7556,9 грн., оскільки відповідно до офiцiйної статистики iнфляцiя з 2001 року по даний час сягнула +176,9%. З огляду на викладене, позивач просив вiдновити становище з визнаного судом 26 березня 2001 року боргу вiйськової частини НОМЕР_2 перед ним за виконавчим листом шляхом збiльшення розмiру неповернутого боргу з 2729,11 грн. до 7556,9 грн. з причин + 176,9 % iнфляцiї у 2001-2015 роках.
В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення боргу та просив стягнути на його користь суму інфляційних втрат в розмірі 4827 грн. 79 к., оскільки сума основного боргу за рішенням суду була сплачена відповідачами в добровільному порядку в листопаді 2015 року.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача процентів за невиконання рішення суду про стягнення боргу в розмірі 4827 грн. 79 к. При цьому посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
В судовому засіданні позивач та адвокат апеляційну скаргу підтримали.
Представники відповідачів в судовому засіданні просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення суми інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що, виходячи зі змісту ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та судової практики компенсація не нараховується на доходи, які не були нараховані у зв'язку з тим, що відносно підстав для їх нарахування виник спір, який розглядався в судовому порядку.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності», Закону України «Про оплату праці», постанови КМУ №159 від 21.02.2001 року.
Встановлено, що наказом заступника Міністра оборони України - Командувача Військово-Повітряними Силами України №0195 від 08.11.2000 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я і з 9 грудня 2000 року наказом командира в/ч НОМЕР_2 №115 від 08.12.2000 року на цій підставі був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Рішенням Військового суду Хмельницького гарнізону від 26.03.2001 року стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 в тому числі і грошову компенсацію за невикористане речове майно в сумі 2729 грн. 11 к. (а.с. 3-4).
Постановою державного виконавця ДВС Старокостянтинівського РУЮ від 21.11.2014 року виконавчий лист №2-50/01, виданий Військовим судом Хмельницького гарнізону 06.04.2001 року, про стягнення з військової частини на користь ОСОБА_1 2729 грн. 11 к. компенсації за невикористане речове майно повернуто стягувачеві (а.с. 6).
Звертаючись до суду, позивач вказував на тривале невиконання рішення суду про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно в сумі 2729 грн. 11 к. і посилався на те, що вказана сума боргу за рішенням суду знецінилась в зв'язку з інфляцією. А тому, з врахуванням виплати позивачу на виконання рішення суду коштів в сумі 2729 грн. 11 к., просив стягнути суму інфляційних втрат в розмірі 4827 грн. 79 к.
Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, зокрема положення статті 625 ЦК України, відповідно до якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15.
За таких умов, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
За розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України 29.03.2014 року військова частина НОМЕР_2 перейшла на нове умовне найменування - військова частина - польова пошта НОМЕР_1 (а.с. 63).
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що до стягнення підлягають відсотки за несвоєчасну сплату боргу по рішенню суду, оскільки під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, а з цього приводу позивачем позовних вимог не заявлялось.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 січня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 м. Старокостянтинів, Міністерства оборони України про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 4827 грн. 79 к. відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча/підпис/ І.В.П'єнта
Судді:/підписи/ О.І.Талалай
А.П.Корніюк
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта
Головуючий у першій інстанції - Цимбалюк О.В. Провадження № 22-ц/792/427/16
Доповідач -П'єнта І.В. Категорія № 59