Справа № 676/3688/15-ц
Провадження № 22-ц/792/459/16
03 березня 2016 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,
суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.,
при секретарі - Бондарі О.В.,
з участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Рудика В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
3 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що він працював у відділі культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області за контрактом на посаді кіномеханіка с. Залісся-1 та на посаді майстра кіновідеомережі за сумісництвом.
26 листопада 2014 року він звернувся до відділу культури Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області з заявою про продовження контракту на 2015 рік.
Наказом відділу культури Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області № 33/ос від 1 грудня 2014 року з ним було продовжено контракт на два місяці з 1 січня по 28 лютого 2015 року.
12 березня 2015 року його було звільнено з посади кіновідеомеханіка с. Залісся-1 за закінченням строку дії контракту.
24 березня 2015 року наказом відділу культури Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області № 15/ос його було звільнено з посади майстра кіновідеомережі за здійснені 13, 17, 20, 24 березня 2015 року прогули без поважних причин.
Звільнення вважає незаконними. Через таку ситуацію у нього підвищився артеріальний тиск, погіршився сон, з'явилась тривога за майбутнє та порушилась душевна рівновага.
Доповідач у першій інстанції Швець О.Д. Провадження № 22-ц/792/459/16
Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 53, 54
В результаті зазначених дій відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 949 грн.
А тому, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати незаконними його звільнення з посади кіномеханіка с. Залісся-1 і посади майстра кіновідеомережі та поновити на вказаних посадах; стягнути на його користь з відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області 1345 грн. 05 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 949 грн. моральної шкоди.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2015 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра кінематографії районного відділу культури Кам'янець-Подільської райдержадміністрації. Стягнуто з районного відділу культури Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсацію за вимушений прогул в сумі 2509 грн. 20 коп., 500 грн. моральної шкоди, а всього 3009 грн. 20 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Додатковим рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2016 року виправлено арифметичну помилку у резолютивній частині рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2015 року та зазначено: стягнути з районного відділу культури Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсацію за вимушений прогул в сумі 2 559 грн. 60 коп. Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2015 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра кінематографії районного відділу культури Кам'янець-Подільської райдержадміністрації та стягнення компенсації в межах за один місяць в розмірі 275 грн. 40 коп. допущено до негайного виконання.
Непогоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його в частині відмови у поновленні на посаді кіномеханіка с. Залісся-1 відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області та ухвалити нове, яким позов задовольнити в цій частині.
Непогоджуючись з даним рішенням, представник відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра кінематографії районного відділу культури Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, стягнення 2509 грн. 20 коп. компенсації за вимушений прогул і 500 грн. моральної шкоди та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Рішення вважає незаконним. Суд не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам. Не згідний із висновком суду про те, що при звільненні ОСОБА_1 з посади майстра кіновідеомережі було допущено порушення процедури звільнення, зокрема, вимоги ст. 149 КЗпП України, оскільки від позивача не отримано письмових пояснень з приводу порушення трудової дисципліни.
Так, суд не врахував, що з 12 березня 2015 року ОСОБА_1 не з'являвся за місцем роботи, на телефонні дзвінки не відповідав, від отримання трудової книжки та ознайомлення із наказами про звільнення ухилявся. Лист, який було надіслано за місцем його проживання повернувся із відміткою, що за вказаною адресою він не проживає. А тому, відповідач був позбавлений можливості відібрати у ОСОБА_1 письмові пояснення щодо порушення ним трудової дисципліни.
Звільнення ОСОБА_1 відбулось з підстав передбачених вимогами трудового законодавства та з дотриманням процедури встановленої КЗпП України, зокрема ст. 43, відповідно до вимог якої відділ культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області попередньо отримав згоду районної профспілкової організації працівників культури.
Апелянт вважає, що критично слід оцінювати пояснення ОСОБА_1 про те, що ознайомившись 11 березня 2015 року із наказом начальника відділу культури та туризму від 19 січня 2015 року № 2/ос «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників», він дійшов висновків, що його звільнено із двох займаних посад у зв'язку із скороченням, а тому починаючи із 12 березня 2015 року він не ходив на роботу, оскільки текст наказу не містить жодної інформації про його звільнення з посади майстра кіновідеомережі.
На думку апелянта, позивач самовільно прийняв рішення про припинення трудових відносин із роботодавцем та умисно здійснив порушення трудової дисципліни.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені. Апеляційну скаргу відповідача не визнав, посилаючись на те, що він звільнений незаконно.
Представник відповідача Рудик В.М. у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що контракт з останнім, як з кіномеханіком закінчився 28 лютого 2015 року. А тому, його було законно звільнено після виходу з лікарняного на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 12 березня 2015 року. Що стосується звільнення ОСОБА_1 з посади майстра кіновідеомережі, то у зв'язку з допущеними ним прогулами, він також відповідно до вимог закону був звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Апеляційну скаргу відділу культури та туризму у зв'язку з цим підтримав. Підтвердив, що позивач на засідання профкому не викликався.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги позивача та зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнутих на користь останнього коштів. Що стосується апеляційної скарги відповідача, то така підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 26.10.2007 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до начальника відділу культури і туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про переведення його на посаду кіномеханіка с. Залісся-1 по контракту з 1 листопада 2007 року (а.с. 68).
1 листопада 2007 року начальником вказаного відділу було винесено наказ № 35 «Про переведення працівників культури на контрактну основу», відповідно до якого ОСОБА_1 переведено на посаду кіномеханіка 1 категорії с. Залісся-2 на контрактну основу з 2-місячним випробувальним терміном з 1 листопада по 31 грудня 2007 року (а.с. 69).
У подальшому, 1 січня 2008 року між відділом культури і туризму та позивачем був укладений контракт до 31 грудня 2008 року, відповідно до якого його було прийнято на роботу на посаду кіномеханіка 1 категорії с. Залісся-1 на 0,5 ставки (а.с. 71).
Трудові контракти з позивачем на підставі його заяв укладались кожного року. 26 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника відділу культури з заявою про продовження терміну контракту перебування його на посаді кіномеханіка с. Залісся-1 з 1 січня 2015 року (а.с. 9).
1 грудня 2014 року начальником відділу культури було винесено наказ № 33/ос «Про продовження терміну дії контракту з ОСОБА_1», яким вказаний контракт продовжено на 2 місяці з 1 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року з окладом 0,5 ставки заробітної плати (а.с. 131).
1 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та відділом культури Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області було укладено строковий трудовий контракт, відповідно до якого останній призначений на посаду кіномеханіка кіноустановки с. Залісся-1. Строк дії контракту з 1 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року.
У зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному до 11 березня 2015 року включно (а.с. 15), останній був звільнений з посади кіномеханіка кіноустановки с. Залісся-1 у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 12 березня 2015 року, що підтверджується даними наказу № 13/ос від 12.03.2015 року (а.с. 38).
Частиною 3 ст. 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про законність звільнення ОСОБА_1 з посадикіномеханіка кіноустановки с. Залісся-1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки закінчився строк дії трудового контракту, укладеного між ним та позивачем. Отже, обґрунтовано відмовив останньому в поновленні на роботі на вказаній посаді.
Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.07.2007 року (а.с. 101), останнього згідно наказу начальника відділу культури і туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 22 від 17.07.2007 року було призначено на посаду майстра кіновідеомережі по сумісництву з 17 липня 2007 року з оплатою 0,25 % ставки заробітної плати (а.с. 102).
Наказом № 38/од від 8 серпня 2011 року, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, для майстра кіновідеомережі з окладом 0,25 ставки встановлено такий розпорядок робочого дня: вівторок з 9.00 до 12.00 год., п'ятниця з 9.00 до 15.00 год., перерва на обід з 12.00 до 13.00 год. (а.с. 13).
11 березня 2015 року був останній день перебування позивача на лікарняному (а.с. 15).
Отже, 13 березня 2015 року (відповідно до календаря - п'ятниця) ОСОБА_1 зобов'язаний був приступити до виконання роботи.
Однак, відповідно до табелю виходу на роботу за березень 2015 року та копій актів, наявних у матеріалах справи, складених комісією, 13 березня 2015 року (у п'ятницю) з 9.00 до 15.00 год., 17 березня 2015 року (у вівторок) з 9.00 до 12.00 год., 20 березня 2015 року (у п'ятницю) з 9.00 до 15.00 год., 24 березня 2015 року (у вівторок) з 9.00 до 12.00 год. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці (а.с. 8 зворот, 27, 49, 112).
Оскільки позивач є членом районної організації профспілки працівників культури та з його заробітної плати здійснюється відрахування відповідних внесків, 24 березня 2015 року начальник відділу культури звернувся до Голови профспілкового комітету з поданням про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1, оскільки він вчинив прогул (а.с. 36).
Цієї ж дати профспілка дала згоду на звільнення працівника, про що повідомила відповідача (а.с. 113).
Наказом за № 15/ос від 24 березня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади майстра кіновідеомережі з 24 березня 2015 року за здійснені 13, 17, 20, та 24 березня 2015 року прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 91).
Відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
На засідання профспілкового комітету ОСОБА_1 не запрошувався, питання про його звільнення вирішувалось у його відсутність, письмової згоди на це він не давав. Вказане підтверджується як даними протоколу засідання комітету від 24.03.2015 року, так і поясненнями сторін.
У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).
Зважаючи на вищевказані обставини справи та вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність законної підстави для звільнення ОСОБА_1, оскільки була порушена процедура звільнення останнього, зокрема, процедура проведення засідання профспілкового комітету, що потягло за собою порушення гарантованих Кодексом законів про працю України прав позивача щодо його безпосередньої участі у засіданні профспілкового комітету, наданні особистих пояснень, або така участь через представника, в тому числі і адвоката. Натомість, не виключається можливість прийняття профспілковим комітетом іншого рішення у випадку дотримання ним вимог ч. 3 ст. 43 КЗпП України.
Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то в цій частині рішення підлягає зміні у зв'язку з тим, що розмір коштів, який визначений судом до стягнення, встановлений з порушенням норм матеріального права через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Так, визначаючи розмір коштів до стягнення, суд виходив з довідки № 603/01-22 від 30.12.2015 року, виданої відповідачем, відповідно до якої середній заробіток ОСОБА_1 за 2014 рік на посаді майстра кінематографії становить 275 грн. Окрім того, суд вважав, що період затримки становить 79 робочих днів. А отже, до стягнення підлягає 2559 грн. 60 коп. ((275,40 х 2) : (8+9) = 32,40 х 79).
Проте, з таким висновком погодитись неможливо.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Правила обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачені Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Відповідно до абз. 3 п. 2, абз. 3 п. 3, п.п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2014 року позивач був у відпустці (а.с. 163). З 28 січня 2015 року по 11 березня 2015 року включно ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 14, 15). 24 березня 2015 року останнього звільнено з посади майстра. Отже, протягом останніх трьох календарних місяців перед звільненням працівник працював неповні місяці.
Враховуючи вказане, середню заробітну плату слід обчислювати виходячи з виплат за попередні повні два місяці роботи, тобто за жовтень та листопад 2014 року.
Відповідно до даних довідки від 19.02.2016 року за № 84/01-22, виданої відповідачем, розмір заробітної плати ОСОБА_1 становив: у жовтні 2014 року - 313 грн. 25 коп., у листопаді 2014 року - 313 грн. 25 коп. (а.с. 163).
Згідно з календарем у жовтні 2014 року у позивача було 9 робочих днів, у листопаді - 8 робочих днів (вівторків та п'ятниць), а всього у двох місяцях - 17 днів.
З урахування вказаного, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 36 грн. 85 коп. (313,25 грн. х 2 : 17 днів).
За період з 24 березня 2015 року по день ухвалення рішення 30 грудня 2015 року згідно календаря позивач перебував у вимушеному прогулі 80 днів (вівторків та п'ятниць), з урахуванням святкових днів.
Отже, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу буде становити 2948 грн. (36,85 грн. х 80 днів).
Відповідно до довідок, наявних у матеріалах справи, у зв'язку із звільненням позивача, йому були у квітні 2015 року виплачені розрахункові за період роботи з 17.07.2012 року по 17.07.2013 року та з 17.07.2014 року по 24.03.2015 року у розмірі 607 грн. 70 коп. (а.с. 46).
Враховуючи, що позивача поновлено на роботі, вказані розрахункові фактично підлягають поверненню, а тому від суми, визначеної як середня заробітна плата за вимушений прогул, слід відняти 670 грн. 70 коп. У зв'язку з цим, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2340 грн. 30 коп. (2948 грн. - 670 грн. 70 коп.).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що з 12 березня 2015 року ОСОБА_1 не з'являвся за місцем роботи, на телефонні дзвінки не відповідав, від отримання трудової книжки та ознайомлення із наказами про звільнення ухилявся, а отже вимоги ст. 149 КЗпП України при звільненні останнього порушені не були не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 КЗпП України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували повідомлення ОСОБА_1 про засідання профспілкового комітету 24 березня 2015 року. Представник відповідача підтвердив та не заперечив той факт, що останній у встановленому законом порядку про вказане засідання взагалі не повідомлявся.
Отже, ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати особисті пояснення щодо причин допущених ним прогулів. Разом з тим, у випадку відібрання таких пояснень та надання їм оцінки, рішення комітету могло бути іншим, що в свою чергу могло призвести до залишення позивача на роботі.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
В іншій частині рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області відхилити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2015 року та додаткове рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2016 року в частині стягнення з відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 компенсації за вимушений прогул в сумі 2509 грн. 20 коп. змінити.
Стягнути з відділу культури та туризму Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 компенсацію за вимушений прогул в сумі 2340 грн. 30 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова