11 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1551/15
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Шеметенко Л.П., Єщенка О.В.
за участю секретаря - Жукової Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації,
Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на відсутність у митного органу підстав у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту та витребування додаткових документів щодо: бухгалтерських документів стосовно оплати складових митної вартості; висновків про вартісні характеристики товарів; договорів з третіми особами, просив суд: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №504000006/2015/000003/1 від 12 березня 2015; визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00026 від 12 березня 2015.
За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 06 липня 2015 ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову. Суд визнав протиправним і скасував рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - Митниця) №504000006/2015/000003/1 від 12 березня 2015 та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00026 від 12 березня 2015.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Митниця мала в своєму розпорядженні всі дані, які дозволяли їй перевірити числові складові митної вартості товарів, що були задекларовані позивачем. Посилання відповідача на те, що надання знижки у 40 доларів США не передбачена умовами контракту і надання такої знижки не притаманно ринку оцінюваних товарів та позивач не довів їх обґрунтованості - пов'язані з невірним тлумаченням працівниками митниці умов контракту.
В апеляційній скарзі Митниця, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач послався на те, що: декларантом не надано повні відомості щодо страхування; умови контракту не відповідають формулі визначення вартості товару, оскільки в даному випадку відбулось саме СРТ перевезення, а формула, яка була взята за основу та відповідно до якої була розрахована вартість товару, а відповідно, і сплачені митні платежі - FOB MED; судом не надано належної оцінки тій обставині, що декларантом не надано витребуваний митницею договір (угода, контракт) із третіми особами; Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (надалі - Товариство) не надано прас-листи, каталоги або специфікації, що унеможливило оцінити митницею комерційну пропозицію виробника товару.
В письмових запереченнях Товариство спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
У зв'язку з відсутністю сторін, згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВАТ „Единая торговая компанія" РФ 01 квітня 2013 року був укладений зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M, відповідно до якого, з урахуванням Додатку № 24 (Специфікація № 24) від 21 жовтня 2015 року ВАТ „Единая торговая компанія" зобов'язувалося здійснити поставку позивачу товару - натрій їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 7500,00т. за ціною 270,00 доларів США за тонну на загальну суму 2025000,00 доларів США.
Для здійснення митного оформлення поставленого товару, Товариство надало Митниці митну декларацію № 504010000/2015/000642, в якій митна вартість товару визначена за ціною Контракту, тобто за основним методом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України та склала - 270,00 доларів США за тонну (загальна сума 2025000,00 доларів США). На підтвердження митної вартості товару позивачем надано: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013, Специфікація № 25 від 24 лютого 2015, інвойс № SK-17 від 03 березня 2015, накладні СМГС, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару RUUA 5006001402 від 03 березня 2015, паспорта якості.
У зв'язку з виникненням сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, на етапі перевірки митної вартості товару, відповідачем було відмовлено позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи не містять усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості та було витребувано у Товариства додаткові документи, а саме:
1) бухгалтерську інформацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс; щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 дол. США відповідно до контракту № RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року,
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із Контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
На вимогу митниці позивачем надані запитувані документи: біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №25 від 23 січня 2015, 30 січня 2015, 06 лютого 2015, 13 лютого 2015, 20 лютого 2015. Відносно платіжних документів було повідомлено, що оплата за товар буде здійснена після його митного оформлення у відповідності з постановою НБУ №124 від 23 лютого 2015 року «Про особливості здійснення деяких валютних операцій». Також, було повідомлено, що товар не страхувався, інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару не укладалося, а тому ці документи не можуть бути надані.
За результатами розгляду поданих підприємством документів, 12 березня 2015 року Митницею прийняте рішення №504000006/2015/000003/1 про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, передбаченим ст. 64 Митного кодексу України, за ціною 518 дол.40 центів США за тонну гідроксиду натрію. В рішенні також зазначено, що метод за ціною договору не (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи
Після цього, з метою здійснення митного оформлення товарів, позивачем була подана нова митна декларація, у якій ціна ввезеного товару була визначена відповідно до прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів №504000000/2015/000003/1 від 12 березня 2015 року.
На підставі вказаної декларації митним органом було здійснене митне оформлення товарів та випущено їх у вільний обіг.
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
З аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вказувалося вище, при зверненні позивача до Митниці для митного оформлення товарів, товариством були надані наступні документи: контракт № RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013, Специфікація № 25 від 24 лютого 2015, інвойс SK-17 від 03 березня 2015, накладні СМГС АЦ1143714, АЦ143715, АЦ143790, АЦ143791, АЦ143792 від 04 березня 2014, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару RUUA 5006001402 від 03 березня 2015, паспорта якості.
В свою чергу, вимагаючи у Товариства надання додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості, митним органом не зазначено, які саме розбіжності, ознаки підробки містять надані документи, або яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять, тобто не зазначено, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Також відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак виключають визначення митної вартості товару за першим методом.
Що стосується не надання позивачем на вимогу митного органу копій договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р., а також документів щодо страхування, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 11.11.2013р. за вих. №504/101-10 позивач звернувся до ВАТ „ЄТК" з проханням направити належним чином оформлені копії договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаний з контрактом № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р., рахунки щодо здійснення розрахунків з третіми особами, страхові документи на відвантажену товару, а також документи, які містять відомості щодо вартості товару.
У відповідь, листом №240/5262 від 14.11.2013р. контрагент позивача зазначив, що надати вищевказані документи не є можливим, оскільки вони містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню. Також в листі зазначено, що страхові документи на відвантажений товар неможливо надати, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах CPT (Incoterms 2010).
Таким чином, в даному випадку ненадання позивачем копій договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом, укладеним в даному випадку позивачем, пов'язано з об'єктивною неможливістю, через ненадання вказаних документів контрагентом позивача - ВАТ „ЄТК".
Суд апеляційної інстанції визнає безпідставними посилання митного органу на той факт, що відправник, перевізник та одержувач зобов'язані були здійснити в установленому законом порядку страхування відповідальності, а вказана сума мала входити до митної вартості товару.
Згідно п.8 ч.2 ст.53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалось.
З матеріалів справи вбачається, що поставка товару відбувалася на умовах СРТ. Відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.
Таким чином, коли страхування не здійснювалося, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів.
Згідно контракту № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р. ціна товару визначається на умовах CPT ст. Жовтнева, Одеської залізниці у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. Ціна на товар за 1 тону у перерахунку на 100 % основної речовини розраховується за формулою: FOB MED LOW мінус 40 доларів США, де FOB MED LOW - середня котировка FOB MED LOW, яка публікується агентством ICIS, розрахована на підставі pricing Caustic Soda (Europe, Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вищевказаним чином ціна вказується у Специфікації, що підписується сторонами до 25 числа місяця, який передує місяцю відвантаження.
У наданих поясненнях позивач зазначив, що надання знижки на 40 доларів США це результат комерційних переговорів. Цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Загалом - це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов'язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем були надані митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). При цьому, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Тому, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою резервного методу є протиправним.
З огляду на все вищевикладене, суд апеляційної інстанції визнає, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана їм правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.
Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: