03 березня 2016 року 810/4465/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до Управління житлово-комунального господарства «Біличі» про стягнення заборгованості,-
Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 2909394,18 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а також надав заяву, в якій просив розглядати справу у письмовому провадженні.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, на суму 2043848,75 грн., в іншій частині просив відмовити у задоволенні позову, а справу розглядати в порядку письмового провадження.
На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа 11.02.1997 за № 1 357 120 0000 001701, як платник податків та інших обов'язкових зборів взятий на облік в Ірпінською ОДПІ 14.06.2005 за № 25550.
Як зазначає позивач податкова заборгованість відповідача станом на 17.08.2015 складається з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість із вироблених в Україні (робіт, послуг) та становить 2 909394,18 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача податкову заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 570107,78 грн., яка виникла на підставі податкових декларацій від 11.12.2013 № 9087309048, від 25.02.2015 № 9090683263 та від 03.02.2015 № 9079843695, самостійно поданих відповідачем до Ірпінської ОДПІ.
Щодо заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.
Камеральними перевірками податкової звітності з податку на прибуток від 01.11.2013 та від 13.12.2013 встановлено, що відповідачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання. За результатами перевірок Ірпінською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 01.11.2013 № 0007451501 та від 26.12.2013 № 0008221501. Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були.
Так, заборгованість зі сплати податку на прибуток приватних підприємств становить 531 407,86 грн.
Представник відповідача у своїх письмових запереченнях зазначила, що відповідач не визнає податковий борг з податку на прибуток у сумі 205668, 76 грн., оскільки зменшення авансових платежів за звітний податковий рік у зв'язку зі збитком в цьому році не підпадає під порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби.
Відповідно до положень Податкового кодексу України якщо за підсумками І кварталу звітного року платники податків не отримали прибутку або отримали збиток, такі платники мають право подати податкову декларацію та фінансову звітність за І квартал і у II - IV кварталах звітного (податкового) року не здійснювати сплату авансових внесків.
Тобто за результатами податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, нараховані та несплачені авансові платежі на прогнозований прибуток в 2014 році підлягають зняттю, так як цей прибуток підприємством не був отриманий.
При цьому представник відповідача зазначив, що УЖКГ "Біличі" не скористалося правом подати податкову декларацію та фінансову звітність за І квартал і у II - IV кварталах звітного (податкового) року, а подало податкову декларацію за підсумками року.
Згідно з п. 14.1.175. ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом в строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України та відповідно вимог п. 49.16 ст. 49 цього Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання, яке самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Податковим Кодексом України.
Сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим Кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України).
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні (робіт, послуг) у сумі 1 807 878,54 грн., яка виникла на підставі податкових декларацій від 18.01.2013 № 9085143918, від 20.02.2012 № 9008307938, від 19.03.2013 № 9014311241, від 18.04.2013 № 9074188925, від 17.05.2013 №9028730956, від 20.06.2013 № 9036511868, від 17.07.2013 № 9042725437, від 19.08.2013 № 9051295083, від 19.09.2013 № 9058497209, від 17.10.2013 № 9065561138, від 19.11.2013 № 9074172985, від 19.12.2013 № 9081862527, від 19.02.2014 № 9008261813, від 19.03.2014 № 9014325492, від 22.04.2014 № 9022259023, від 19.05.2014 № 9028151061, від 18.06.2014 № 9034591204, від 18.97.2014 № 9041447818, від 19.08.2014 № 9048075969, від 16.09.2014 № 9053226780, від 18.02.2015 № 9017655403, від 19.03.2015 № 9043035518, від 16.04.2015 № 9070367576, від 18.05.2015 № 9098906960, від 18.06.2015 № 9127137534 та від 16.07.2015 № 9149296885.
Крім того, камеральною перевіркою податкової звітності з податку на додану вартість від 02.07.2014 встановлено, що відповідачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання. За результатами перевірки Ірпінською ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми «Ш» від 02.07.2014 № 0004441502.
Представник відповідача у письмових запереченнях на позов зазначила, що частина з цих штрафних санкцій була нарахована після проведення взаємозаліків по Договорам про організацію взаєморозрахунків: від 22.11.2012 року № 23/517; від 12.11.2012 року № 16/517; від 07.12.2012 року № 45/517; від 20.06.2013 року № 18/167; від 15.08.2013 року № 36/167; від 18.11 2013 року № 66/167.
Сума штрафних санкцій, з якими не погоджується відповідач, складає 659 876,65 грн.
При цьому відповідачем зазначено, що Управління житлово-комунального господарства "Біличі" перебуває в Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» .
Відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до Реєстру паливно-енергетичного комплексу Наказом Міністерства палива та енергетики України вносяться підприємства, які мають підтверджену заборгованість яка:
підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;
є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;
передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;
підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
Норми Закону ЗУ "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є спеціальними відносно норм Податкового кодексу України, тому на період дії процедури погашення заборгованості згідно з цим Законом для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до абзацу "а" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» на умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, у складі заборгованості по зобов'язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин зокрема, невиконання зобов'язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1.2. статті 1 згаданого Закону погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 9.2 статті 9 згаданого Закону при погашенні платниками податків заборгованості у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, суми такої заборгованості не включаються до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів, штрафні санкції не нараховуються.
Таким чином, відповідно до пункту 9.2 статті 9 згаданого Закону у разі погашення платником податку заборгованості (у тому числі шляхом застосування механізму взаєморозрахунків) на умовах, визначених цим Законом, та у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, накладення на Підприємство штрафу, передбаченому Податковим кодексом України є помилковим, оскільки суперечить зазначеній спеціальній нормі цього Закону.
Отже, в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні (робіт, послуг) позов підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 1148001, 89 грн.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління житлово-комунального господарства «Біличі» на користь Державного бюджету України податкову заборгованість у сумі 2249517 (два мільйона двісті сорок дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 53 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.