"22" грудня 2015 р.
справа 804/19737/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)
судді Малиш Н.І. Ясенова Т.І.
при секретарі Троянові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс квінс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Транс квінс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення
Приватне підприємство «Транс квінс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006542203 від 20.11.2014.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПП «Транс квінс» просить постанову суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. Посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами податкової інспекції про недоведеність реальності господарських операцій з контрагентами.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Згідно акту №4032/2203/33517256 від 31.10.2014 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Транс квінс», проведеної Лівобережною ОДПІ, не підтверджується факт отримання послуг по взаємовідносинах з ТОВ «Пром біз», ТОВ «Український центр послуг», ТОВ «Регіон кепітал» на загальну суму 345983гр31коп.
Лівобережною ОДПІ 20.11.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0006542203, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 345983гр31коп, штрафні санкції 86495гр83коп, а всього 432479гр14коп.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, необхідною умовою для формування податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів в процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктами 1.2, .2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (в натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
При цьому, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Між ПП «Транс квінс» та ТОВ «Пром біз» укладений договір №206 від 02.06.2014 про надання консультаційних послуг. Позивачем надані податкові накладні та акти прийому-передачі виконаних робіт.
Між ПП «Транс квінс» та TOB «Український центр послуг» укладений договір №0514 від 30.04.2014 про надання агентських та консультаційних послуг. Позивачем надані податкові накладні та акт прийому-передачі виконаних послуг.
Між ПП «Транс квінс» та TOB «Регіон кепітал» укладений договір №107 від 01.07.2014 транспортного експедирування. Позивачем надані податкові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу, що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт, складені на підтвердження фактичного надання послуг переліченими вище контрагентами, містять лише загальне найменування виконаних робіт (послуг) згідно укладених договорів. В актах прийому-передачі виконаних робіт відсутні конкретний зміст та обсяги господарської операції, а саме: не деталізовано послуги, які було надано, окрім загального опису послуг. Також, вказані акти не містять відомостей, які б давали змогу ідентифікувати осіб, які підписували документи.
Отже складені позивачем та його контрагентами акти прийому-передачі виконаних робіт не є достатніми для підтвердження факту здійснення позивачем відповідної господарської операції, і як наслідок, для внесення відповідних даних до бухгалтерського обліку і податкового обліку.
Враховуючи непідтвердження фактичного надання позивачу послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність віднесення податку на додану вартість по даних операціях до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах, отже прийняте податкове повідомлення-рішення №0006542203 від 20.11.2014 є правомірним.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс квінс» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: Т.І. Ясенова