ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 березня 2016 року № 826/28280/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Качура І.А. Данилишин В.М. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІЛЬНІ ФІШКИ"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві Головного управління ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2015
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобільні фішки» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, ГУ ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2014 № 0003842208, від 14.12.2015 № 0006782208, № 0006792208, визнання протиправним та скасування частково рішення від 17.09.1015 № 14404/10/2615-10-05-35, від 29.10.2015 № 16364/10/26-15-10-05-35, від 25.11.2015 № 25125/6/99-99-10-01-01-25.
Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 22.06.2015 № 3172/26-58-22-02-17/37816686 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Мобільні фішки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами, що вказує на безпідставність та протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень та рішень за результатом розгляду скарг позивача.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мобільні фішки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 22.06.2015 № 3172/26-58-22-02-17/37816686 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем:
пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 ст. 14, п. 135.1 пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 4 156 124 грн,
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 052 946 грн., та завищення від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) всього в сумі 10 145 грн.
п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 200 та «Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49 щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку за 4 кв. 2013 року та за 3, 4 кв. 2014 року.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015:
- №0003822208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5 066 183 грн (за основним платежем 4 052 946 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 013 237 грн),
- №0003842208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) на суму 10 145 грн,
- № 0003832208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 195 154 грн (за основним платежем 4 156 123 грн, за штрафним (фінансовими) санкціями 1 039 031 грн.).
За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 17.09.2015 № 14404/10/2615, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0003842208, № 0003822208 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0003832208 в частині збільшення податку на прибуток у розмірі 24 909 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 6227,50грн.
На підставі акту перевірки та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.09.2015 № 14404/10/2615 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 № 0005712208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 164 018 грн. (за основним платежем 4 131 214 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 032 804 грн.).
За результатом адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень ДФС України прийнято рішення від 25.11.2015 № 25125/6/99-99-10-01-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0003842208 та скасовано в частині податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0003822208, від 02.10.2015 № 0005712208.
На підставі акту перевірки та рішення від 25.11.2015 № 25125/6/99-99-10-01-01-25 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2015:
- № 0006792208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 987 839 грн. (за основним платежем 3 988 671 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями 997 168 грн),
- № 0006782208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 5 079 656 грн. (за основним платежем 4 063 725 грн, за штрафними (фінансовим) санкціями 1 015 931 грн.).
З матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ПП «Оптова компанія «Ельбрус», ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «Меланіт-С», ТОВ «Торговий дім «Антарес», ПП «Адамант», ТОВ «Нюаж», ТОВ «Трініті», ТОВ «Дробак Анлімітед Ко»
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:
- актом ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Києві від 15.08.2012 № 542/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Медіа Меджик» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями встановлено ознаки фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарських операцій зазначеним товариством, а саме: місцезнаходження не встановлено, кількість працюючих - одна особа.
- висновком експертизи від 21.06.2012 № 274 проведеної сектором техніко-економічного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Медіа Меджик» ймовірно виконано іншою особою.
- Під час розслідування кримінального провадження № 32014100000000036 від 05.03.2014 встановлено, що ПП «ОК «Ельбрус» (нова назва ПП «Делавар ЛТД») створено з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема протоколом допиту засновника названого товариства ОСОБА_1 встановлено, що остання непричетна до діяльності товариства.
- Актами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.07.2014, від 03.07.2014 не підтверджено ТОВ «Сетмаркет» задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за січень 2014 року; право чини укладені з контрагентами порушують публічний порядок та є нікчемними; у товариства відсутні трудові ресурси, основні засоби, автомобільний чи інший транспорт.
- Податковою інформацією встановлено безтоварність операцій ТОВ «Меланіт-С», ТОВ «Торговий дім «Антарес» з контрагентами-постачальниками, що на думку податкового органу вказує на безтоварність господарських операцій ТОВ «Меланіт-С» з позивачем.
- Податковою інформацією встановлено відсутність складських приміщень ПП «Адамант», не встановлено факту передачі товару товариством контрагентам - покупцям.
- В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100000000036 від 05.03.2014 за ч. 3 ст. 212 КК України встановлено реєстрацію ТОВ «Нюаж» невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності.
- Висновком експерта від 29.04.2014 № 146 встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Нюаж» виконано іншою особою.
Щодо посилання податкового органу на матеріали кримінальних проваджень та висновки експертизи, суд зазначає наступне.
Обставини щодо виконання спірних господарських операцій не були предметом дослідження у вказаному кримінальному провадженні. А відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва цими товариствами вказаним вище особами, установлена у названих кримінальних справах, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не є беззаперечним доказом безтоварності спірних господарських операцій.
Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірного контрагенту невстановленою особою, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання рекламних послуг та матеріалів у спірних постачальників.
Крім того, податковим органом не надано суду доказів наявності судових рішень у кримінальних провадженнях, які в силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для адміністративного суду, якій розглядає справу про правові наслідки дій обвинувачених осіб.
Вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.
Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.
Тому, невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.
Формальні недоліки податкових накладних, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.
При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.
Щодо посилання податкового органу на акти перевірок та податкову інформацію щодо контрагентів позивача, суд зазначає наступне.
Чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. В даному випадку, суд звертає увагу, що в зазначених вище актах предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит та валові витрати, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.
Також суд зауважує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.
З матеріалів справи вбачається. що між позивачем та ТОВ «Медіа Медик» укладено договір поставки оптових партій товарів від 03.05.2012 № 01/05-12, предметом якого є постачання стартових пакетів та скетч-карток, електронних ваучерів поповнення мобільного зв'язку без активації послуг зв'язку. Розгорнутий асортимент товару визначається у рахунках-фактури на кожну партію товару, які містять повну інформацію про асортимент та загальну кількість товару. Поставка товару здійснюється на умовах EWX Інкотермс 2010: само вивіз товару покупцем зі складу постачальника своїм транспортом та за свій рахунок.
На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних (т. 1 а.с. 228-241).
Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Оптова компанія «Ельбрус» укладено договір про надання послуг від 02.07.2012 № 6/07-12, предметом якого є надання маркетингових послуг по популяризації Товарів та послуг Замовника (позивача), інформуванню споживачів про товари та послуги, просуванню товарів в порядку, строки та на умовах визначених у цьому договорі. Факт виконання сторонами зобов'язань встановлюється письмовим посвідченням сторін у формі акту прийому-передачі послуг.
На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надано суду копії актів прийому передачі наданих послуг (т. 1 а.с. 250,т. 2 а.с. 1-58, 131-), податкових накладних (т. 2 а.с. 59-125), наказу про призначення експедитора та розрахунків винагороди (т. 2 а.с. 126-130, 132-149).
Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Адамант» укладено договір про надання послуг від 14.02.2014 № 1701/2014-2, предметом якого є надання маркетингових послуг по популяризації Товарів та послуг Замовника (позивача), інформуванню споживачів про товари та послуги, просуванню товарів в порядку, строки та на умовах визначених у цьому договорі. Факт виконання сторонами зобов'язань встановлюється письмовим посвідченням сторін у формі акту прийому-передачі послуг.
На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: актів прийому передачі наданих послуг та податкових накладних, розрахунок винагороди (т. 3 а.с. 68-76).
Крім того, між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Антарес» укладено договір про надання послуг з маркетингового дослідження ринку мобільних телефонів від 04.05.2012 № 06/05-12, предметом якого є надання позивачу маркетингового аналізу та/або рекомендацій і/або звіту про виконану роботу.
На підтвердження факту виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано суду копії: актів прийняття-здачі робіт, податкових накладних (т. 3 а.с. 87-102).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Меланіт -С» укладено договір поставки від 25.10.2012 № П-149.
На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: видаткових та податкових накладних (т. 3а.с. 114-126).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Нюаж» укладено договір від 18.06.2012 № 03/05-12 на виконання ремонтно-відновлювальних робіт за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, офісні приміщення 1012-1013. З матеріалів справи вбачається, що зазначене приміщення передано позивачу у користування на підставі договору від 16.11.2011 № 1/11-11.
В ході виконання умов зазначеного договору сторонами складено: акт надання послуг, податкову накладну та акт приймання підрядних робіт (т.3 а.с. 103-107).
Судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ «Сетмаркет» на підставі рахунку-фактури від 10.06.2013 № 1228.
Факт оплати отриманих послуг та товарів відповідно до вказаних вище договорів підтверджується копіями виписок по банківському рахунку позивача (т. 4 а.с. 170-234, 246-250) та копіями платіжних доручень (т. 4 а.с. 237-245, т. 5 а.с. 1-20).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договори з ПрАТ «МТС Україна», ПрАТ «Київстар», ТОВ «Астеліти», ТОВ «Інтертелеком», копії яких долучено до матеріалів справи та якими передбачено, що позивач має право залучати виконання послуг з реалізації товару вказаних операторів (скетч-картки поповнення рахунку, стартові пакети, модеми) та виплатити винагороди за надання супутніх послуг субкомпанії.
З огляду на викладене укладання позивачем вказаних вище спірних договорів вчинено з метою виконання договорів з ПрАТ «МТС Україна», ПрАТ «Київстар», ТОВ «Астеліти», ТОВ «Інтертелеком», тобто наявна «ділова мета».
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.
Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання робіт ат послуг та податкових накладних, юридичні особи контрагентів позивача не були припинені.
З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних вказаними контрагентами податкових накладних за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 №0003842208, від 14.12.2015 № 0006792208 є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 ст. 14, п. 135.1 пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2015 № 0006782208.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування частково рішення від 17.09.1015 № 14404/10/2615-10-05-35, від 29.10.2015 № 16364/10/26-15-10-05-35, від 25.11.2015 № 25125/6/99-99-10-01-01-25, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, на підставі акту перевірки та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.09.2015 № 14404/10/2615 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 № 0005712208.
Також, на підставі акту перевірки та рішення від 25.11.2015 № 25125/6/99-99-10-01-01-25 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2015 № 0006792208, № 0006782208.
Відповідно до п. 56.1, 56.2 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З огляду на зазначене, платник податків має право оскаржити податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, яким збільшено/зменшено суму грошового зобов'язання платника податків у суді незалежно від того чи проводиться процедура адміністративного оскарження такого податкового повідомлення-рішення або рішення контролюючого органу.
Отже, з моменту прийняття податковим органом на підставі рішення за результатом розгляду скарги платника податків податкового повідомлення-рішення, таке рішення не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке порушує права та інтереси позивача, рішення податкового органу за результатом розгляду скарги а є різновидом податкової інформації.
Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Безпосередній вплив на права та обов'язки позивача мають саме податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі рішень за результатами розгляду скарг позивача, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є саме скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі оскаржуваних рішень, отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільні фішки " підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2014 № 0003842208, від 14.12.2015 № 0006782208, № 0006792208. В решті позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2014 № 0003842208, від 14.12.2015 № 0006782208, № 0006792208 прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя В.І. Келеберда
Судді І.А. Качур
В.М. Данилишин