Справа № 815/7142/15
12 год. 18 хв.
29 лютого 2016 року м. Одеса
У залі судових засідань № 25
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л. І.
при секретарі судового засідання - Селезньовій А. В.
за участю сторін:
представника позивача - Кокарєва А. В. (по довіреності)
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, скасування акту, -
До суду звернулося ТОВ «Колос» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2015 року №0000692200 та скасування акту Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про результати позапланової виїзної перевірки від 23.09.2015 року №1315/22/24775415.
Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених позовних вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки, здійснення господарських операцій між позивачем та ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі», ТОВ «Агрозахист Південь» та ПП НВФ «Стім» підтверджується документально, відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, списання посівів с/г культур (сорго) на 21 га здійснено правомірно, враховуючи що зазначена земельна ділянка була засіяна озимою пшеницею і неповторювані витрати, понесені на вирощування сорго, були віднесені до собівартості пшениці, а тому податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню. Позовна вимога про скасування акту перевірки обґрунтована її неправомірними висновками та не врученням керівнику підприємства наказу про проведення перевірки, про її продовження та направлень на перевірку.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно відповідно до приписів ч. 8 ст. 35 КАС України, а тому справу розглянуто за його відсутності. В матеріалах справи містяться заперечення представника відповідача на позов, в яких він просить відмовити у задоволенні адміністративного позову (аркуші справи 72-75), оскільки, під час перевірки ТОВ «Колос» не надані товарно-транспортні накладні, які свідчать про транспортування товару зі складу постачальника до покупця, а тому висновки в акті про результати позапланової виїзної перевірки від 23.07.2015 року №1315/22/24775415 є обґрунтованими та податкове повідомлення-рішення від 20.10.2015 року №0000692200 винесено правомірно.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» знаходиться на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області та є платником податку на додану вартість.
Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області з 08.09.2015 року по 16.09.2015 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Колос» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт перевірки №1315/22/24775415 від 23.09.2015 року (аркуші справи 9-37).
З врахуванням результатів адміністративного оскарження висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.5 ст. 198, п. 209.2, п. 209.7 ст. 209, п. п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань в сумі 46950 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 51187,92 грн. (аркуші справи 40-43, 49-56).
На підставі виявлених порушень ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2015 року №0000692200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 72547 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36287 грн. (аркуш справи 38).
Позивач не погодився з висновками акту перевірки, нарахованими податковими зобов'язаннями і штрафними санкціями та оскаржив податкове повідомлення-рішення та акт перевірки в судовому порядку, проте доводи позивача суд вважає не обґрунтованими, рішення податкового органу правомірним та таким, що скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із положеннями п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, в разі знищення (загибелі) врожаю, позивач повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит, а також, у податковому періоді, в якому здійснено таке списання, здійснити перерахунок податкового кредиту шляхом нарахування податкових зобов'язань, оскільки такі товари/послуги не можуть бути використані в оподатковуваних операціях.
ТОВ «Колос» були списані посіви сільськогосподарських культур внаслідок несприятливих погодних умов, що підтверджується актом списання посівів, затвердженим управлінням агропромислового розвитку Біляївської райдержадміністрації від 17.09.2014 року та зазначені обставини сторонами не заперечуються, однак, в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України податкові зобов'язання позивачем не були нараховані в вересні 2014 року на суму 46950 грн.
Відповідно до положень п. 209.2, 209.7, 209.15 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку поширюється дія спеціального режиму оподаткування, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, можуть бути товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції та послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається безпосередньо платником податку.
При цьому, відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами.
Згідно із ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Між ТОВ «Колос» та ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі» 07.05.2014 року укладений договір купівлі-продажу №633-П, за яким ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі» зобов'язується передати, а ТОВ «Колос» зобов'язується прийняти засоби захисту рослин та сплатити кошти за цей товар (аркуші справи 157-158). Відповідно до п. 1.2, 2.2, 3.3, 3.4, 4.6, 4.7 зазначеного договору асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на кожну партію товару продавець надає сертифікати якості, умови поставки - склад продавця, якщо умови інші це повинно бути зазначено в специфікаціях, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову та видаткову накладну, сертифікат якості, на вимогу покупця - товарно-транспортну накладну, покупець зобов'язаний надати доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Позивачем надані до суду специфікація №1 від 15.05.2014 року до договору купівлі-продажу №633-П з переліком засобів захисту рослин, яки мають бути поставлені позивачу, рахунок на оплату коштів за цей товар, платіжне доручення №19 від 15.05.2014 року щодо сплати коштів за товар, видаткова накладна 160510 від 16.05.2014 року за якою місце відвантаження товару - склад №64 Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойковка, умови поставки - самовивіз, із зазначенням через кого: №61/2 від 16.05.2014 року на ОСОБА_2 та видаткова накладна 160509 від 16.05.2014 року за якою місце відвантаження товару - склад №526 ПП «Агріском», Одеська область, Біляєвський район, с. Маяки, умови поставки - самовивіз, із зазначенням через кого: №61/2 від 16.05.2014 року на ОСОБА_2, податкова накладна №124 від 15.05.2014 року (аркуші справи 159-164).
На підтвердження списання отриманих товарно-матеріальних цінностей позивачем наданий акт списання №14110102 від 01.11.2014 року та картка рахунку №208 щодо отримання та списання товарно-матеріальних цінностей (аркуші справи 165-166).
Суд критично ставиться до наданих доказів, оскільки, позивачем не надані до суду будь-які документи щодо перевезення зазначеного товару власними транспортними засобами або залученими від інших юридичних чи фізичних осіб, не надані будь-які пояснення стосовно способу перевезення цього товару, осіб, які його перевозили, транспортних засобів, тощо, не надані сертифікати якості на товар, довіреності, за якими цей товар отриманий, наявність яких передбачена договором, не надані докази наявності місць зберігання товару, враховуючи його використання тільки в листопаді 2014 року, наявності виноградників, в обробленні яких засіб захисту рослин використаний, не надані докази взаємовідносин позивача з ОСОБА_2, відомості про якого зазначені в видаткових накладних, тощо.
Таким чином, суд вважає не доведеним позивачем факт здійснення господарської операції з ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі», факт отримання товару від цього контрагента, тощо, що не дає можливості позивачу формувати податковий кредит за виписаною ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі» податковою накладною.
Між ТОВ «Колос» та ТОВ «Агрозахист Південь» 05.05.2014 року укладений договір поставки №144, за яким ТОВ «Агрозахист Південь» зобов'язується передати, а ТОВ «Колос» прийняти продукцію виробничо-технічного призначення та сплатити за неї грошові кошти (аркуші справи 131-132). Відповідно до п. 2.1, 2.3, 3.2, 5.1, 6.1 зазначеного договору асортимент, кількість, ціна зазначаються в Додатках та/або видаткових накладних та/або рахунках фактурах, які є невід'ємною частиною договору, видаткова накладна підписується від покупця особою, яка уповноважена довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, сторонами підписується «Протокол погодження оплати», копії сертифікатів якості надаються продавцем на вимогу покупця, умови поставки визначаються в додатках до договору.
Позивачем надані до суду рахунок на оплату товару №501 від 05.05.2014 року, платіжне доручення №367 від 05.05.2014 року, видаткова накладна №505 від 07.05.2014 року, податкова накладна №17 від 05.05.2014 року, в яких зазначений товар - «Експрес 75 в. г.» та «Євро-Лайтінг», в видатковій накладній зазначено місце складання: м. Одеса, умови поставки не зазначені (аркуші справи 133-136). На підтвердження списання отриманих товарно-матеріальних цінностей позивачем наданий акт списання №14110105 від 01.11.2014 року (аркуш справи 137).
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що позивачем не надані будь-які документи щодо перевезення зазначеного товару власними транспортними засобами або залученими від інших юридичних чи фізичних осіб, не надані будь-які пояснення стосовно способу перевезення цього товару, осіб, які його перевозили, транспортних засобів, тощо, не надані сертифікати якості на товар, довіреності, за якими цей товар отриманий, протоколи погодження оплати, наявність яких передбачена договором, не надані докази наявності місць зберігання товару, враховуючи його використання тільки в листопаді 2014 року, тобто, позивачем не доведений факт здійснення господарської операції з ТОВ «Агрозахист Південь», факт отримання товару від цього контрагента, тощо, що не дає можливості позивачу формувати податковий кредит за виписаною ТОВ «Агрозахист Південь» податковою накладною.
Між ТОВ «Колос» та ПП НВФ «Стім» 02.07.2014 року укладений договір поставки №14/07/02-2, за яким ПП НВФ «Стім» зобов'язується продати, а ТОВ «Колос» зобов'язується купити продукцію промислово-технічного призначення - фунгіцид контактної дії «Купросил» (аркуші справи 138-139). Відповідно до п. 2.4, 3.2, 3.4, 4.5 зазначеного договору ціна і об'єм партії товару зазначається в накладній, товар постачається транспортом постачальника, постачальник надає покупцю договір на поставку продукції, рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну, аналітичний паспорт, який підтверджує якість товару.
Позивачем надані до суду рахунки-фактури №154 від 02.07.2014, №269 від 14.11.2014 року, платіжні доручення №862 від 03.09.2014 року, №1341 від 10.12.2014 року, видаткові накладні №154 від 02.07.2014 року, №316 від 10.12.2014 року, податкові накладні №154 від 02.07.2014 року, №316 від 10.12.2014 року, за якими позивачу проданий товар - фунгіцид контактної дії «Купросил», Страйк, Ореол Максі (аркуші справи 140-147). На підтвердження списання отриманих товарно-матеріальних цінностей позивачем надані акти списання та картка рахунку №208 щодо отримання та списання товарно-матеріальних цінностей (аркуш справи 148-156).
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що позивачем не надані будь-які документи щодо перевезення зазначеного товару, не надані аналітичні паспорти на товар, наявність яких передбачена договором, довіреності, за якими цей товар отриманий, не надані докази наявності місць зберігання товару, за договором №14/07/02-2 від 02.07.2014 року передбачена поставка тільки фунгіциду контактної дії «Купросил», проте поставлений товар - Страйк та Ореол Максі, даних про укладення додаткових угод до суду не надано, тобто, позивачем не доведений факт здійснення господарської операції з ПП НВФ «Стім», факт отримання товару від цього контрагента, тощо, що не дає можливості позивачу формувати податковий кредит за виписаними ПП НВФ «Стім» податковими накладними.
Таким чином, висновки акту перевірки є обґрунтованими, позивачем зазначені висновки не спростовані, а тому відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000692200 від 20.10.2015 року та воно скасуванню не підлягає.
При цьому, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання обґрунтовано повторним визначенням контролюючим органом грошового зобов'язання протягом 1095 днів в силу приписів п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, оскільки, позивачу нараховувалися податкові зобов'язання податковим повідомленням-рішенням №0000162200 від 04.02.2014 року за результатами перевірки, проведеної за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.
Щодо позовних вимог по скасування акту перевірки, вони задоволенню не підлягають, оскільки, акт перевірки не є рішенням в розумінні норм КАС України, є носієм доказової бази, на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення, а тому акт перевірки не може бути скасований. Посилання позивача на не вручення керівнику підприємства наказу про проведення перевірки, про продовження перевірки, направлень про проведення перевірки, суд не приймає до уваги, оскільки, в матеріалах справи містяться зазначені документи, на яких наявний підпис головного бухгалтера підприємства та податковий орган був допущений до перевірки без будь-яких зауважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Колос» не обґрунтовані та не підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати розподіляються відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2015 року №0000692200 та скасування акту Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про результати позапланової виїзної перевірки від 23.07.2015 року №1315/22/24775415- відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 09.03.2016 року.
Суддя Л.І. Свида
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2015 року №0000692200 та скасування акту Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про результати позапланової виїзної перевірки від 23.07.2015 року №1315/22/24775415- відмовити повністю.
09 березня 2016 року.