10 березня 2016 р. Справа № 876/9873/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент» про стягнення заборгованості,
УПФУ у Личаківському районі м. Львова 14.07.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ТзДВ «Львівфундамент», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списком №2 в сумі 50511,39 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто із Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент» на користь управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 у розмірі 50 511 (п'ятдесят тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 39 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзДВ «Львівфундамент» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з ТзДВ «Львівфундамент» витрат на виплату та доставку пенсій громадянину ОСОБА_1, а саме стягнути з ТзДВ «Львівфундамент» витрати на виплату та доставку пенсії громадянину ОСОБА_1 в розмірі, визначеному, виходячи з розміру його середньої заробітної плати у товаристві.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не вірно встановлено, а позивачем неправильно обраховано суму пенсій, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які підлягають стягненню з відповідача по гр. ОСОБА_1
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТзДВ «Львівфундамент» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як видно із матеріалів справи, працівникам ТзДВ «Львівфундамент» - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 призначені пенсії на пільгових умовах на підставі пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», свідченням чого є, зокрема, копії довідок про право на отримання пенсії за віком за списком №2, заяв про призначення/перерахунок пенсії, довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та протоколів про призначення останнім пільгових пенсій.
Склад витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача за списком №2 за січень-червень 2014 року становить 50 511,39 грн. та факт їх понесення управлінням Пенсійного фонду України підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом встановлено, що згідно картки особового рахунку відповідача, сума заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 за січень-червень 2014 року у розмірі 50 511,39 грн. відповідачем самостійно не сплачена.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявний обов'язок відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій згідно розрахунків, надісланих підприємству.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці сплачують до Пенсійного фонду суми, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах з особливо шкідливими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій та посад затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шах рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100 відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з додатком №6 до пункту 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, позивачем проведено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно вищезазначеної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем.
Підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються позивачу.
Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на адресу ТзДВ «Львівфундамент» за період з січня 2014 року по червень 2014 року направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій згідно Списку №2 призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, колегія суддів зазначає, що вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій товариством оскаржені не були, а відтак відповідач фактично погодився з ними, тобто з моменту отримання вони є узгодженими.
Таким чином, борг відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить 50511,39 грн.
Судом першої інстанції не здобуто доказів сплати вищевказаної заборгованості.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем доказів про сплату заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2014 року по червень 2014 року в сумі 50511,39 грн. не подано, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невірності калькуляцій УПФУ витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, призначеної працівнику Товариства - ОСОБА_1 за Списком № 2, оскільки предметом спору у даній справі є саме відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не встановлення факту правильності призначення пенсії на пільгових умовах особам, згідно розрахунків позивача.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Колегія зазначає, що всупереч ч.1 ст.71 КАС України апелянт не навів відповідні розрахунки відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_1
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в повному об»ємі.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі №813/4994/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук