36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.02.2016р. Справа № 917/95/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,38753
до Фермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка, с. Миколаївка, вул. Степова, 1,Полтавська область, Полтавський р-н,38715; поштова адреса: вул. Пушкіна, 2-А, с. Миколаївка, Полтавський р-н, 38715
про стягнення 814151,35 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2-дов.в матеріалах справи
від відповідача: не з"явився
В судовому засіданні 25.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення в порядку ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з Фермерського благодійного господарства «Васюта» міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка в сумі 814 151,35 гривень.
Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, причин неявки не повідомив.
Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
03 листопада 2014 року між Фермерським благодійним господарством «Васюта» міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (код ЄДРПОУ 21061371) (далі - Відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач), було укладено Договір (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник (Відповідач) доручає за грошову винагороду, а Виконавець (Позивач) зобов'язується надати багаторічний комплекс послуг та виконати роботи із обробітку ґрунту, вирощування, збирання, переробки і реалізації урожаю овочевих та садових сільськогосподарських культур на умовах цього договору.
Згідно із пунктом 2.1. Договору, об'єктом обробітку являється земельна ділянка площею 93,4 га, право постійного користування оформлено земельним актом серія ПЛ № 19-00141 від 27.01.1997 року, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 2.3. Договору, виконавець (Позивач), серед іншого, зобов'язаний:
- дотримуватися сівозміни, безпечних правил використання технічних засобів обробітку ґрунту, внесення мінеральних та органічних добрив, хімікатів санітарних і протипожежних норм при проведенні робіт та надання послуг, дотримуватися та виконувати земельне та екологічне законодавство України;
- отримати по акту та зберігати передані земельні знаки;
- за власний кошт організувати та забезпечити належний технічно справний стан технічних засобів обробітку ґрунту, перевезення та зберігання урожаю при наданні договірних послуг та виконання комплексу договірних робіт;
- за власний кошт закуповує паливно мастильні матеріали, здійснює ремонт техніки, організовує набір, оформлення та організовує роботу працівників, персоналу по найму на цивільно правових умовах, та веде із ними передбачені розрахунки;
- забезпечує вчасне внесення та закупівлю мінеральних та органічних добрив;
- забезпечує купівлю посівного матеріалу та садженців, вчасний посів та посадження посівного матеріалу та садженців, повне їх зберігання, догляд та збереження і збір урожаю;
- надавти в будь-який передбачений законом спосіб замовникові (ФБГ «Васюта») акти наданих послуг та виконаних робіт в триденний термін від дня завершення виконання робіт та послуг;
- забезпечити необхідний для вирощування урожаю щорічний та щосезонний обробіток земельної ділянки 93,4 га, право постійного користування замовника (Відповідача) оформлено земельним актом серія ПЛ № 19-00141 від 27.01.1997 року;
- здійснює збір та збереження урожаю;
- виконує письмові організаційні розпорядження замовника (Відповідача) по організації сівозміни, контролю за обробітком земель, строків збору урожаю.
За умовами Договору Виконавець має право:
- визначає вид посівного матеріалу, садженців, право на отримання по передоплаті урожаю в рахунок наданих послуг та виконаних робіт, відшкодування за рахунок урожаю вартості ремонту задіяного транспорту.
До зобов"язань Замовника належать:
- передати згідно акту для виконання договірних зобов'язань зазначену в договорі земельну ділянку, межові знаки, не перешкоджати виконавцю та не втручатися у виконанні ним договірних зобов'язань;
- в триденний термін з дня оформлення актів виконавцем (Позивача) перевірити та підписати їх ;
- сприяти виконавцю (Позивачу) у виконані ним договірних зобов'язань;
- вчасно здійснювати розрахунки за умовами договору.
Відповідно до наданого Позивачем Акту приймання-передачі від 03 листопада 2014 року: Замовник (Відповідач) передав Виконавцю (Позивачу) земельну ділянку площею 93,4 га, в т.ч. і межові знаки у кількості 47 штук, яка відображена в державному акті на право постійного користування землею ПЛ № 19-00141.
Виконуючи взяті на себе за умовами договору зобов'язання Позивач в період з 04.11.2014 по 27.05.2015 здійснив комплекс польових робіт із обробітку ґрунту, закупівлі та внесенню добрив, гербіцидів, посівного матеріалу соняшнику, обрізки та комплексне підживлення та догляд саду на загальну суму 814 149 (вісімсот чотирнадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 35 копійок, що складається з: засоби ЗЗР 375 424,35 грн.; мінеральні добрива 238 000,00 грн.; посівний матеріал 101 378,00 грн.; ремонт техніки 19 300,00 грн.; обрізка саду та обслуговування території 46 000,00 грн.; роботи механізовані по посіву та догляду соняшника та саду 29 047,00 грн.; придбання інвентаря 5 000,00 грн., про що було складено відповідний Акт та виписано рахунок на оплату збоку замовника (Відповідача).
Викладені вище обставини також підтверджені рішенням господарського суду Полтавської області від 20.10.2015 року у справі № 917/2083/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до 1. Фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про звільнення з-під арешту майна та визнання права власності.
Вказане рішення у справі № 917/2083/15 сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили, а, отже, має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За викладеного факт існування між сторонами договору від 03.11.2014, як і факт невиконання його умов з боку відповідача встановлений рішенням суду, що набрало законної сили.
При винесенні рішення суд виходить з наступного:
Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із пунктом 3.2. Договору, загальна вартість договору складається із усіх сум, зазначених в укладених сторонами актах про обсяг наданих та прийняти х послуг та робіт із зазначенням суми наданих послуг та виконаних робіт.
Разом із тим, після отримання від ФОП ОСОБА_1 для підписання Акту виконаних робіт та наданих послуг, а також Рахунку на оплату в сумі 814 149,35 грн., Замовник (Відповідач) почав всіляким чином уникати зустрічей із Виконавцем (Позивачем) та навпаки, почав висувати вимоги щодо надання відповідних доказів на підтвердження придбання ЗЗР, добрив, запчастин тощо, а також фактичного виконання робіт на вказаній вище земельній ділянці, які були зафіксовані у відповідному листі ФБГ «Васюта» від 04 червня 2015 року за вих. № 9 та яким Відповідачем підтверджено отримання Акту виконаних робіт та наданих послуг, а також Рахунку на оплату.
Крім того, Відповідач листом від 04 червня 2015 року за вих. № 10 повідомив Позивача про відмову від Договору від 03 листопада 2014 року з 05 липня 2015 року, а також висловлено заборону здійснення будь-яких дій, пов'язаних із обробітком, вирощуванням, збором, зберіганням, переробкою і реалізацією урожаю на земельній ділянці, яка була визначена в Договорі.
Одним із видів припинення зобов'язання є його розірвання з боку однієї із сторін, яке проявляється в активній формі із конкретно визначеною метою.
За загальним правилом, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 651 ЦК України). Це свідчить про заборону односторонньої відмови від договору з боку сторони, за винятками, які можуть бути встановлені або договором або законом.
Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку, на підставах, встановлених ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін. Тобто одностороння відмова від договору може відбуватися у трьох випадках: на підставах, встановлених ЦК України; на підставах встановлених іншими законами; за домовленістю сторін.
Стаття 615 ЦК передбачає правила односторонньої відмови від зобов'язання: 1) у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; 2) одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання; 3) внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Проте, дана норма ЦК України не поширюється на відносини, врегульовані ст. 907 ЦК України, оскільки вона стосується односторонньої відмови від договору, яка не пов'язана із порушенням умов договору з боку іншої сторони.
Відмова є можливою як до початку надання послуги, так і будь-який час її надання. Інститут односторонньої відмови від виконання договору про надання послуг є його важливою рисою і відображає сутність відносин, які опосередковуються цим правочином, даючи можливість замовнику його розірвати у разі потреби.
Єдиною умовою односторонньої відмови від договору про надання послуг є обов'язок замовника відшкодувати виконавцеві понесені ним фактичні затрати. При цьому необхідно враховувати, що при відмові замовника від виконання договору до початку надання послуги, він зобов'язаний відшкодувати виконавцеві його фактичні витрати, понесені в цілях виконання договору до початку відмови. У випадку відмови від виконання договору в процесі надання послуги, замовник відшкодовує виконавцю його фактичні затрати, яких він зазнав до цього моменту в цілях виконання тієї частини договору, від якої замовник відмовився.
Тобто у будь-якому випадку Відповідач повинен компенсувати Позивачу всі понесені останнім витрати, а такі становлять суму в розмірі 814 149 (вісімсот чотирнадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 35 (тридцять п'ять) копійок.
Вказані вище витрати в частині виконання зобов'язань за умовами Договору з боку виконавця (Позивача) підтверджуються відповідними правочинами (Договорами), а також відповідні бухгалтерські документи в розумінні статей 8 та 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що додані до цієї позовної заяви.
При цьому, Позивач повідомляє, що не приймав відмову Відповідача від Договору та продовжує здійснювати господарську діяльність на визначеній земельній ділянці та виконує в повному обсязі в'язі на себе зобов'язання за умовами Договору.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані Відповідачу 3% річних за період з 05.06.2015 р. по 02.06.2015 р. в сумі 1 гривня та втрати від інфляції в сумі 1 гривня за аналогічний період.
Отже, загальна заборгованість Першого відповідача перед Позивачем становить 814 151,35 гривень.
Згідно із принципами та висновками, зробленими Європейським судом з прав людини, учасники процесу мають право надавати зауваження, які вони вважають тими, що відносяться до справи. Це право може бути ефективним лише тоді, якщо ці зауваження були почуті, тобто належним чином розглянуті в суді першої інстанції і суд повинен провести належну оцінку заяв, доводів та доказів, наданих сторонами (справа Краска проти Швейцарії (Kraska v. Switzerland), пункт 30; Ван де Хурк проти Нідерландів (Van de Hurk v. the Netherlands), пункт 59; Перез проти Франції (Perez v. France), пункт 80).
Крім того, факт того, чи був судовий розгляд справедливим, визначається шляхом його аналізу в цілому (справа Анкерл проти Швейцарії (Ankerl v. Switzerland), пункт 38; Чентро Еуропа 7 С.Р.Л. і Ді Стефано проти Італії (Cento Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy), пункт 197).
Таким чином, повнота дослідження всіх доказів у справі, є запорукою прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 6), рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно із положеннями Постанови Пленуму ВГСУ № 6, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Верховним Судом України встановлений у розумінні положень ч. 2 ст. 82, ч.ч. 1, 2 ст. 11128 ГПК України обов'язковий для всіх судів України висновок у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 6-20гс14, висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, за I півріччя 2014 р. про те, що згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка є частиною національного законодавства України, рішення суду має містити мотиви вирішення доводів та аргументів представників сторін стосовно суті спору, в тому числі й щодо застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З метою досудового врегулювання спору Позивачем Відповідачу направлялась Досудова вимога № 7 від 12.06.2015, проте Відповідач виниклу заборгованість не оплатив.
Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до приписів статей 32-34, 36, 38 ГПК України у встановленому порядку подано належні докази, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 4 ,4-3, 4-5, 4-7,21, 22,24, 28,30 32 - 34, 36, 38, 43, 44, 49, 69,75,77, 81-1, 82, 82-1 , 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд,-
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (код ЄДРПОУ 21061371; юридична адреса: вул. Степова, 1, с. Миколаївка, Полтавський район, Полтавська область, 38715; поштова адреса: вул. Пушкіна, 2-А, с. Миколаївка, Полтавський район, Полтавська область, 38715) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_2, 38753) заборгованість в сумі 814 149, 35 гривень, пеню в сумі 1 гривня та 3% річних в сумі 1 гривня, а загалом 814 151,35 гривень.
3.Стягнути з Фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (код ЄДРПОУ 21061371; юридична адреса: вул. Степова, 1, с. Миколаївка, Полтавський район, Полтавська область, 38715; поштова адреса: вул. Пушкіна, 2-А, с. Миколаївка, Полтавський район, Полтавська область, 38715) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_2, 38753) витрати по сплаті судового збору в сумі 12 212,30 гривень.
4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 03.03.2016р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.