Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51
Іменем України
"16" лютого 2016 р. Справа № 911/128/16
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі Девелопмент Холдінг», м. Вишневе
до Приватного акціонерного товариства «Вишнівське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління», м. Вишневе
про стягнення 116233,87 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1 - дов. від 01.12.2015
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі Девелопмент Холдінг» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Вишнівське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління» (далі - відповідач) про стягнення 116233,87 грн., з яких 80000 грн. основний борг, 33853,60 грн. інфляційні втрати, 2380,27 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зворотньої фінансової допомоги від 19.01.2013 № 19/02-ЗДФ щодо повернення зворотньої фінансової допомоги у строк визначений договором.
Від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на все майно належне відповідачу, в тому числі на нежилі будівлі - склад участка № 3 (літера «Г»), Прорабський участок № 3 (літера «Д»), гараж (літера «Е»), огородження (цифри « 2-12»), які належать відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 642846, виданого виконкомом Вишневої міської ради 24.12.2003.
Подана заява мотивована тим, що у позивача наявні обґрунтовані припущення щодо вчинення відповідачем дій з термінового продажу належного йому нерухомого майна, збитковості діяльності відповідача, відсутності в нього грошових коштів, а тому невжиття таких заходів може утруднити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6 результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір зворотньої фінансової допомоги від 19.01.2013 № 19/02-ЗДФ (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - позикодавець зобов'язався надати відповідачу - позичальнику тимчасову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язався повернути її у визначений даним договором строк (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору допомога позичальнику надається на безвідсотковій (безплатній) основі.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума допомоги за даним договором становить 80000 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору позикодавець надає допомогу протягом 110 банківських днів з дати підписання даного договору у розмірі, передбаченому ст. 2 даного договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що допомога надається шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривні, на рахунок позичальника, зазначений у цьому договорі.
Згідно п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди від 25.02.2013 № 1 до договору, надана позикодавцем допомога повертається позичальником в строк до 30.12.2014.
У відповідності до п. 5.1 договору допомога підлягає поверненню позичальником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривні, на рахунок позикодавця, зазначений у цьому договорі або іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України, за домовленістю сторін.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання (п. 11.4 договору).
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу зворотну фінансову допомогу на суму 80000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.02.2013 № 2 на суму 80000 грн., оригінал якого залучений до матеріалів справи.
Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення отриманої фінансової допомоги - позики, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 80000 грн. неповернутої суми позики. Доказів повернення зазначеної позики відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 80000 грн. заборгованості.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення зворотньої фінансової допомоги у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з січня 2015 року по листопад 2015 року включно складають 33853,60 грн., 3 % річних з простроченої суми за період прострочення за період з 31.12.2014 по 28.12.2015 складають 2380,27 грн.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначеного позивачем періоду нарахування інфляційних втрат, стягненню підлягають інфляційні втрати з простроченої суми в розмірі 33840 грн.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
01.01.2015 - 30.11.2015800001.42333840.00113840.00
В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 13,60 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 80000 грн. неповернутої суми позики, 33840 грн. інфляційних втрат, 2380,27 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє.
Розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно належне відповідачу, з мотивів того, що у позивача наявні обґрунтовані припущення щодо вчинення відповідачем дій з термінового продажу належного йому нерухомого майна, збитковості діяльності відповідача, відсутності в нього грошових коштів, а тому невжиття таких заходів може утруднити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Згідно із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16 (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно п. 3 цієї ж Постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що при розгляді справ предметом позовних вимог яких є стягнення грошових коштів вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно доцільне лише у разі відсутності у боржника грошових коштів.
З огляду на зазначене, такий захід до забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів та не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті і не забезпечує збалансованість інтересів сторін.
Крім того, заявляючи вимогу про вжиття такого заходу до забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача, позивач не зазначає та не подає доказів того, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише посилання в поданій ним заяві, що існує загроза того, що вразі прийняття рішення господарським судом про стягнення заборгованості, його виконання буде неможливим, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі Девелопмент Холдінг» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вишнівське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34, ідентифікаційний код 19405366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі Девелопмент Холдінг» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 26, ідентифікаційний код 37571448) 80000 (вісімдесят тисяч) грн. неповернутої суми позики, 33840 (тридцять три тисячі вісімсот сорок) грн. інфляційних витрат, 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн. 27 коп. 3% річних, 1743 (одну тисячу сімсот сорок три) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі Девелопмент Холдінг» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Ю.В. Подоляк
Дата підписання рішення 03.03.2016.