Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"29" лютого 2016 р. Справа № 911/5389/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “Київобленерго”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Шагаба Огли
про стягнення 25479,97 грн.
секретар судового засідання (ст. секретар): Мамчур А.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довір. № 404 від 29.12.2015 р.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство “Київобленерго” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Шагаба Огли (далі - відповідач) про стягнення 25479,97 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 03.02.2010 року з ФОП ОСОБА_1 Шагабом Огли договору про постачання електричної енергії № 220039903, згідно якого ПАТ “Київобленерго” зобов'язувалося постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно оплачувати її.
Згідно умов договору позивач постачав електричну енергію відповідачеві, яка споживачем не була оплачена належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 20041,33 грн. основного боргу, 4814,31 грн. пені, 263,58 грн. 3% річних, 360,75 грн. інфляційних втрат, а також 1218,00 грн. судового збору.
Розгляд справи відкладався.
25.01.2016 р. до господарського суду Київської області ПАТ “Київобленерго” було подано пояснення б/н від 25.01.2016 р. щодо утворення у відповідача заборгованості за використану електричну енергію станом на листопад 2015 р.
Крім того, у судовому засіданні 25.01.2016 р. представником позивача було подано клопотання б/н від 25.01.2016 р. про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2016 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.
У судових засіданнях 04.01.2016 р., 08.02.2016 р. та 22.02.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання не з'явився, представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач не надав.
Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 29.02.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
03.02.2010 р. між Закритим акціонерним товариством “А.Е.С. Київобленерго” (правонаступник - Публічне акціонерне товариство “Київобленерго”) (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Шагаб Огли (споживач) було укладено договір № 220039903 про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 30,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.
Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 “Порядок розрахунків за активну електроенергію” та додатку № 6 до договору “Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку”.
У відповідності з пп. 2.3.4 п. 2.3 договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з умовами додатку № 5(5а) до договору “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.
Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за внесення платежів, передбачених пп. 2.3.3 та пп. 2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Пунктом 1.1 додатку № 4 до договору № 220039903 від 03.02.2010 р. розрахунковий період встановлено споживачу з 10 числа календарного місяця до 09 числа наступного місяця.
Згідно з п. 1.2 додатку № 4 до договору № 220039903 від 03.02.2010 р. обсяг спожитої електричної енергії за період між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів. Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як відповідний їм обсяг електричної енергії.
У відповідності з п. 2.1 додатку № 4 до договору № 220039903 від 03.02.2010 р. оплата за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду: 70% до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок - не пізніше перших п'яти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.
З метою визначення обсягу електричної енергії, яку споживатиме відповідач, ФОП ОСОБА_1 Шагабу Огли було встановлено розрахунковий прилад обліку - електролічильник типу СА4Е-5030 № 0052480, місце установки приладів обліку РУ-0,4 кВ, з дозволеною приєднаною потужністю 30 кВт, що підтверджується додатком № 6 до договору «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».
Згідно з п. 7 додатку № 6 до договору № 220039903 від 03.02.2010 р. споживач зобов'язаний знімати показання на дату закінчення розрахункового періоду та довести їх значення електропостачальникові за встановленою формою за адресою: Київська область, м. Макарів, пров. Заводський, 1-А.
Як слідує з позову, відповідачем не було надано за установленою формою (форма звіту споживача про покази приладів обліку) до електропостачальної організації показання розрахункових приладів обліку електричної енергії.
У разі неподання споживачем даних про покази лічильників, обсяги спожитої електроенергії розраховуються за показами, знятими постачальником (п. 8 додатку № 6 до договору).
Представниками позивача 03.08.2013 р. було здійснено контрольний огляд електроустановок відповідача, що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Ферма, вул. Комарова, 1, та зафіксовано покази лічильника - 25011 кВт, що підтверджується актом контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 03.08.2013 р.
Згідно акту зняття показників від 15.04.2015 р., за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Ферма, вул. Комарова, 1, представником позивача було зафіксовано покази лічильника відповідача - 36931 кВт.
У зв'язку із зазначеним, з метою визначення обсягу спожитої відповідачем електроенергії позивачем було здійснено розрахунок обсягу із визначенням різниці кіловат-годин, яка склала 11920 кВт (36931 кВт - 25011 кВт = 11 920 кВт).
Згідно додатку до рахунку за електроенергію № НОМЕР_1 за травень 2015 р. відповідачеві було нараховано до сплати за використану електричну енергію 20041,33 грн. (11920 кВт * 1,4011 грн./кВт + 3340,22 грн. ПДВ = 20041,33 грн).
Крім того, згідно протоколу засідання центральної комісії по розгляду спірних питань щодо нарахування за перевищення споживачами граничних величин електричної енергії або потужності № 122 від 30.09.2015 р. з відповідача було знято нарахування за перевищення граничних рівнів споживання електричної енергії, яке було здійснено на підставі п. 4.2.2 договору в сумі 40082,66 грн.
На підставі вказаного протоколу позивачем було проведено відповідне сторнування нарахованих сум, що підтверджується рахунком-фактурою № НОМЕР_2 від 06.10.2015 р.
У зв'язку з несплатою заборгованості та планового платежу, відповідно до п. 7.5 Правил користування електричною енергією та договору, позивачем 06.10.2015 р. було здійснено відключення відповідача від електропостачання.
Відповідач не розрахувався належним чином за отриману електроенергію, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 20041,33 грн., що і призвело до звернення ПАТ “Київобленерго” з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки електричної енергії.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Згідно з п. 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Як передбачено підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати за договором № 220039903 про постачання електричної енергії від 03.02.2010 р. в сумі 20041,33 грн. суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 220039903 про постачання електричної енергії від 03.02.2010 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 20041,33 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 4814,31 грн. пені, керуючись пп. 4.2.1 п. 4.2 договору.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначалося вище, згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за внесення платежів, передбачених пп. 2.3.3 та пп. 2.3.4 п. 2.3 договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 4814,31 грн. за період з 15.05.2015 р. до 10.11.2015 р. за кожним розрахунковим місяцем окремо (травень 2015 р. - листопад 2015 р.). Зазначений розмір пені є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 263,58 грн. за період з 15.05.2015 р. до 10.06.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 360,75 грн. за період з 15.05.2015 р. до 10.06.2015 р.
Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом, і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.
Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
З урахуванням викладеного, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, інфляційні втрати підлягають стягнення з відповідача в сумі 340,70 грн.:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
15.05.2015 - 10.11.201520041.331.017340.7020382.03
За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Київобленерго”.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Шагаба Огли (08012, Київська обл., Макарівський район, село Ферма (Королівська с/р), вул. Комарова, 1, ідент. номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства “Київобленерго” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) - 20041 (двадцять тисяч сорок одну) грн. 33 коп. основного боргу, 4814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 31 коп. пені, 263 (двісті шістдесят три) грн. 58 коп. 3% річних, 340 (триста сорок) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 1217 (одну тисячу двісті сімнадцять) грн. 04 коп. судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 09.03.2016 р.
Суддя В.М. Бабкіна