Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/570/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач Головань А. М.
Іменем України
02.03.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Голованя А.М.
суддів: Карпенка О.Л., Гайсюка О.В.
за участю секретаря: Діманової Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 січня 2016 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України про визнання дійсним договору, визнання права власності та зобов'язання повернути автомобіль і
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_3 та Кіровоградської митниці Міністерства доходів і зборів України, обґрунтовуючи його тим, що в березні 2014 року він обміняв належний йому автомобіль марки RENAULT Megane 1.4, 1997 року виготовлення на автомобіль марки FORD FOCUS, 1999 року виготовлення, який належав ОСОБА_3
12.06.2014 року при перевірці, здійсненою працівниками міліції, було встановлено, що номер кузова автомобіля FORD FOCUS не співпадає з національною базою даних, в зв'язку з чим автомобіль у нього було вилучено.
З Кіровоградського РВ УМВС України в Кіровоградській області вказаний автомобіль було вилучено посадовими особами Кіровоградської митниці згідно з протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та складено відносно нього протокол про порушення митних правил.
Проте, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності було закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Після цього, 13.02.2015 року він звернувся до Кіровоградської митниці з письмовою заявою про повернення автомобіля FORD FOCUS, на яку листом від 23.02.2015 року надано відповідь про відмову повернути автомобіль.
Враховуючи, що Кіровоградською митницею порушено його право володіти та користуватися автомобілем FORD FOCUS, який належить йому на підставі договору міни, просить задовольнити позов та повернути належне йому майно.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2015 року до участі у справі залучено як співвідповідача Кіровоградську митницю Державної фіскальної служби України. (а.с. 64)
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 грудня 2015 року позовну заяву в частині вимог до Кіровоградської митниці Міністерства доходів і зборів України залишено без розгляду. (а.с. 186)
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений ним позов.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, які підтримали доводи скарги, заперечення представника Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_5, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав про визнання дійсним договору міни автомобіля марки FORD FOCUS, 1999 року, визнання права власності на нього та повернення його ОСОБА_2
У відповідності з ч. 3 ст. 10 та ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи убачається, що автомобіль марки FORD FOCUS, 1999 року виготовлення, (VIN) № WFOAXXGCDAXP68954, об'єм двигуна 1,6 см. куб., бензин, чорного кольору) ввезений на митну територію України невстановленою особою поза митним контролем, що свідчить про те, що митне оформлення зазначеного товару не здійснювалося та відповідно не сплачувалися передбачені законодавством митні платежі.
Крім того, не встановлено особу, яка його ввезла на митну територію України, а технічний паспорт на вказаний автомобіль, виданий на ОСОБА_6 є підробленим (а.с. 116)
Зазначені обставини визнані в судовому засіданні сторонами у справі й підтверджуються постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2014 року, яка набрала законної сили, ухваленою за результатом розгляду адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 484 Митного кодексу України та матеріалами адміністративної справи, листом Кіровоградської митниці від 23.02.2015 року. (а.с. 6 -16).
12 червня 2014 року зазначений вище автомобіль, яким керував ОСОБА_2, було затримано працівниками ВДАІ УМВС в Кіровоградській області у зв'язку з підозрою на те, що він незаконно перебуває на митній території України.
26 червня 2014 року працівниками Кіровоградської митниці міністерства доходів і зборів України вказаний автомобіль було вилучено та передано на склад Кіровоградської митниці Міндоходів № 37 від 25.06.2014 року (а.с. 36, 39).
В поданому позові ОСОБА_2 просить визнати дійсним договір міни автомобіля марки FORD FOCUS, 1999 року виготовлення та автомобіля марки RENAULT Megane 1.4, 1997 року виготовлення, що був укладений у березні 2014 року між ним та ОСОБА_3
Статтею 715 ЦК України визначено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.
Чинним законодавством не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі продажу автомобілів.
За правилами ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може такий договір визнати дійсним.
Таким чином, згадана правова норма застосовується лише у випадках недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про визнання договору міни дійсним.
Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 390 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч.1 ст. 334 ЦК України)
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо, а також у втраті ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, набуття права власності регулюється окремими нормами, а оскільки позивач не набув право власності на спірний автомобіль у передбачений законом спосіб, то правові підстави для визнання за ним права власності на нього, як правильно вирішив суд першої інстанції, відсутні.
За правилами ст. 391 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, як на правову підставу повернення йому автомобіля, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування на розпорядження своїм майном.
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 20 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч.1, ч.2 ст. 238 Митного кодексу України визначено, що обов'язковій передачі для зберігання органу доходів та зборів підлягають товари, які ввезені на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, у випадку якщо такі платежі не були сплачені.
Отже, зважаючи на те, що автомобіль правомірно вилучено для зберігання органами митниці, тому повернутим він може бути лише його власнику (користувачу) за умови проведення його митного оформлення та сплати митних платежів.
Доводи апеляційної скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: