03 березня 2016 року Справа № 876/661/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці №1193-к від 07.09.2012 року, поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Краківець» з 08.09.2012 року та стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.09.2012 року по 16.11.2012 року в розмірі 2644,82 грн.
На виконання зазначеного судового рішення наказом відповідача від 29.09.2014 року №1107-о скасовано наказ Львівської митниці від 07.09.2012 року №1193-к «Про звільнення ОСОБА_3.» та поновлено його на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Краківець» з 08.09.2012 року.
Питання виплати ОСОБА_3 заробітної плати з 08.09.2012 року по 16.11.2012 року за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням вирішено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року.
Оскільки залишився неоплаченим період вимушеного прогулу після постановлення судом рішення до реального його виконання відповідачем, тобто з 17.11.2012 року по 28.09.2014 року, позивач 14.10.2014 року подав заяву про стягнення оплати за вимушений прогул при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року задоволено заяву ОСОБА_3 Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду №2а-8878/1370 від 16.11.2012 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді за період з 17.11.2012 року по 29.09.2014 року в сумі 24 398,55 грн. з урахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржила Львівська митниця ДФС, подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновки суду першої інстанції в частині того, що відповідач допустив протиправну затримку виконання судового рішення, чим порушив охоронювані права позивача, є протиправними, оскільки вини відповідача у затримці виконання рішення суду немає і таке рішення виконано згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні заяви відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника ОСОБА_3, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, тому затримка виконання такого рішення з боку відповідача є протиправною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує наступне.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень щодо того, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, з будь-яких підстав, втому числі у зв'язку із зміною сторони виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Враховуючи те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року в частині поновлення ОСОБА_3 на державній службі шляхом прийняття наказу виконана лише 29.09.2014 року , колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Покликання апелянта на те, що в процесі виконання рішення, неодноразово відбувалася заміна сторони виконавчого провадження, що унеможливлювало з незалежних від апелянта причин виконати постанову суду, є безпідставними з огляду на наведене вище.
Апелянтом не надано обґрунтованих доказів, чому рішення суду не виконано у спосіб передбачений ч.2 статті 257 КАС України.
Більше того, обов'язок апелянта негайно виконати рішення суду не пов'язаний з пред'явленням стороною виконавчого листа до виконання, оскільки, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Наведені вище висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 23.06.2015 року ( р.н. в ЄДРСР 46047528).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявника є законними, в зв'язку з чим на його користь підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, а саме, з 17.11.2012 р. по 29.09.2014 р., тобто 465 днів.
Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Середньоденний заробіток ОСОБА_3 на дату звільнення становив 52,47 грн., що підтверджується довідкою Львівської митниці від 30.10.2012 р. №6/13-672.
Таким чином, середній заробіток з врахуванням всіх обов'язкових платежів за період з 17.11.2012 р. по 29.09.2014 р. становить 24 398,55 грн. (465 робочих днів х 52,47 грн.).
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної інстанції висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року у справі №2а-8878/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М. Старунський