ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.03.2016Справа № 910/31771/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ "Національний депозитарій України"
про стягнення 463 221 568, 98 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Мосійчук Я.І. (довіреність № 010-01/2344 від 11.04.2014)
від відповідача: Олексін С.С. (довіреність № 8 від 25.01.2016)
від третьої особи: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (відповідач) 312590836,82 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виплати відсоткового доходу за Проспектом емісії облігацій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/31771/15, розгляд справи призначено на 12.01.2016.
12.01.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вих. № 2 від 12.01.2016).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи № 910/31771/15 на 26.01.2016.
20.01.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
26.01.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової експертизи у справі.
Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2016 надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, надав щодо неї пояснення та просив суд прийняти її до розгляду.
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 402 778 970,88 грн. заборгованості за відсотковим доходом по облігаціям, 49 773 386,12 грн. пені за прострочення зобов'язань по виплаті відсоткового доходу по облігаціям, 7 511 485,56 грн. - інфляційних втрат, 3 157 726,42 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям.
Вказана заява про збільшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи № 910/31771/15 на 11.02.2016.
05.02.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання про призначення експертизи та пояснення щодо здійснення розрахунку.
11.02.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
В судове засідання 11.02.2016 з'явились представники позивача та відповідача, заяв та клопотань суду не надали, в зв'язку з чим, судом вирішено розпочати розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 11.02.2016 вирішувалось питання щодо доцільності залучення до участі у справі ПАТ "Національний депозитарій України", як третьої особи.
Також, представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2016 надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору, надав пояснення щодо необхідності продовження строку та просив суд його задовольнити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 продовжено строк вирішення спору, залучено до участі у справі № 910/31771/15 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України", розгляд справи відкладено на 03.03.2016.
26.02.2016 та 29.02.2016 від позивача надійшли письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду.
02.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні суд розглянув клопотання відповідача про призначення судової експертизи та дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, відповідач клопотання про призначення судової експертизи мотивує тим, що розрахунок, доданий позивачем до позовної заяви є складним.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
З огляду на вищенаведене, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та розрахунки, суд дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі, встановлення дійсного розміру заборгованості, у суду відсутня потреба у спеціальних знаннях, а відтак, підстави для призначення у справі № 910/31771/15 відсутні, у зв'язку із чим, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 03.03.2016 представник відповідача підтримав подане через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив.
В судовому засіданні 03.03.2016, суд, розглянувши матеріали справи та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", дійшов висновку про зупинення провадження у справі №910/31771/15, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" своїх зобов'язань щодо виплати відсоткового доходу відповідно до Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення стягнути з відповідача 402 778 970,88 грн. заборгованості за відсотковим доходом по облігаціям, 49 773 386,12 грн. пені за прострочення зобов'язань по виплаті відсоткового доходу по облігаціям, 7 511 485,56 грн. - інфляційних втрат, 3 157 726,42 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям .
При цьому, вимоги про стягнення пені за прострочення виплати відсоткового доходу відповідно до Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" позивач обґрунтовує положеннями п. 3.3 договорів купівлі-продажу цінних паперів № 455-ДД/2013 від 24.04.2013, № 456-ДД/2013 від 24.04.2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013 від 24.04.2013, № 459-ДД/2013 від 24.04.2013, № 460-ДД/2013 від 24.04.2013, № 461-ДД/2013 від 24.04.2013.
Звертаючись до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, відповідач зазначив, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2016 порушено провадження у справі № 910/2747/16 про визнання недійсними пунктів 3.3 вищезазначених договорів купівлі-продажу цінних паперів.
Суд зазначає, що в даному випадку справи є пов'язаними, оскільки предметом розгляду справи 910/2747/16 є визнання пунктів 3.3 договорів купівлі-продажу цінних паперів недійсними, а предметом розгляду справи № 910/31771/15 є, крім іншого, стягнення пені у розмірі 49 773 386,12 грн. на підставі п. 3.3 вищезазначених договорів № 455-ДД/2013 від 24.04.2013, № 456-ДД/2013 від 24.04.2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013 від 24.04.2013, № 459-ДД/2013 від 24.04.2013, № 460-ДД/2013 від 24.04.2013, № 461-ДД/2013 від 24.04.2013.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обставини, які будуть встановлені у справі № 910/2747/16, мають значення для розгляду даної справи.
При цьому, має місце певна черговість розгляду вимог, оскільки первісно необхідно встановити наявність чи відсутність підстав для визнання пунктів 3.3 договорів № 455-ДД/2013 від 24.04.2013, № 456-ДД/2013 від 24.04.2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013 від 24.04.2013, № 459-ДД/2013 від 24.04.2013, № 460-ДД/2013 від 24.04.2013, № 461-ДД/2013 від 24.04.2013 недійсними, а потім - розглядати вимоги про стягнення пені на підставі цих пунктів договорів.
Тобто, у результаті вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/2747/16 про визнання недійсними пунктів 3.3 договорів № 455-ДД/2013 від 24.04.2013, № 456-ДД/2013 від 24.04.2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013 від 24.04.2013, № 459-ДД/2013 від 24.04.2013, № 460-ДД/2013 від 24.04.2013, № 461-ДД/2013 від 24.04.2013 буде підтверджено або спростовано наявність підстав для визнання їх недійсними, а відтак і підстав для стягнення/не стягнення пені у даній справі, розмір якої є значним - 49 773 386,12 грн.
Крім того, суд зазначає, що неможливість розгляду даної справи № 910/31771/15 до вирішення справи № 910/2747/16 обґрунтована здійсненням судового розгляду в межах заявлених позовних вимог, які, по суті, містять самостійні предмет та підставу позову, тоді як позовні вимоги, заявлені у справі № 910/2747/16, містять окремі предмет і підставу позову. Таким чином, судовий розгляд не може одночасно здійснюватись з приводу одних і тих самих підстав і предмету позову (встановлення наявності підстав недійсності договору) у двох різних судових провадженнях.
Разом з тим, за приписами підпункту 2.17 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий Господарський суд України у постановах від 13.10.2015 року у справі № 914/1249/15, від 23.04.2014 року у справі № 905/5683/13, від 17.08.2015 року у справі № 910/25058/14.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити те, що в силу вимог ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Водночас, суд позбавлений права розглядати вимоги, які є предметом розгляду у іншому спорі. Відтак, твердження позивача про те, що суд міг би самостійно встановити дійсність п. п. 3.3 договорів купівлі-продажу цінних паперів, які є предметом розгляду у справі №910/2747/16 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 03.02.2015 у справі № 904/7367/14, від 01.12.2015 року у справі № 910/14115/15.
Також суд зазначає, що зупинення провадження по справі є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, які є підставою для зупинення провадження.
Враховуючи викладене вище, дослідивши матеріали справи, з огляду на пов'язаність справ №910/31771/15 та №910/2747/16, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/2747/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними пунктів договорів.
Керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Зупинити провадження у справі №910/31771/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про стягнення 463 221 568, 98 грн. до вирішення справи №910/2747/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними пунктів договорів та набрання відповідним рішенням законної сили.
2.Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
Суддя С.О. Турчин