ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 березня 2016 р.
Справа № 909/1381/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Спецодяг-2010", вул. Михайлівська, 17, м. Житомир,10014
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", вул. Б.Хмельницького, 68, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300
про стягнення 15390,33 грн.
Представники сторін не з'явилися.
товариство з обмеженою відповідальністю "Спецодяг-2010" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" про стягнення 15390,33 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки продукції №273 від 04.12.14 в частині оплати отриманої продукції.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в судовому засіданні 18.02.16, в якому позовні вимоги підтримував та просив суд позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою від 18.02.16 (вих.№1362 від 19.02.16), направленою відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отриманою останнім 22.02.16, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
В судовому засіданні 09.02.16 представник відповідача проти позову заперечував, проте відзиву суду не надав.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.
На час винесення судом рішення, заяв та клопотань від сторін не надходило.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
04.12.14 між сторонами даного спору укладено договір поставки продукції № 273, відповідно до якого позивач (постачальник) зобов"язався поставляти з передачею у власність відповідачу (покупцю) за окремими замовленнями останнього продукцію, а саме: рукавички робочі, спецодяг, взуття робоче, засоби індивідуального захисту, а покупець зобов"язався прийняти замовлену ним продукцію та своєчасно сплачувати її вартість постачальнику згідно умов цього договору (п.1.1.договору).
Ціна за продукцію по цьому договору встановлюється за попередньою домовленістю сторін та вказується у рахунках - фактурах і видаткових накладних, які є невід"ємними частинами договору. Загальна сума договору складає вартість товару, отриманого за всіма накладними (Розділ 3 договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору поставки продукції № 273 від 04.12.14 та протоколу розбіжностей до даного договору, розрахунок за отриману продукцію здійснюється покупцем у розмірі 100 (сто) % від суми отриманої партії продукції протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної сторонами. Підставою для здійснення платежу є рахунок фактура.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов спірного договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 42334,50 грн., що підтверджується рахунками - фактурами, видатковими та податковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками товариств, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Фактичне здійснення господарської операції фіксується в низці первинних документів, та повинно відображатися в бухгалтерському обліку, на підставі якого складається податкова, фінансова та інші види звітності.
Для встановлення факту чи мали місце господарські операції та на яку суму їх здійснено, судом досліджено та оцінено у сукупності дані бухгалтерського та податкового обліку сторін та встановлено, що отримання відповідачем товару відбулося на підставі договору поставки продукції № 273 від 04.12.14.
В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію провів частково в сумі 30044,81 грн.
Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем заборгованість відповідача перед ТзОВ "Спецодяг 2010" за отриманий товар становить 12289,69 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 12289,69 грн. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п. 7.1 договору поставки продукції № 273 від 04.12.14 сторони погодили, що у разі прострочення оплати вартості продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за який нараховується пеня.
На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період з 05.06.15 по 21.10.15 нарахував відповідачу пеню в сумі 2591,27 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 2585,89 грн. В решті суми нарахованої пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період липень - вересень 2015 року відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 369,29 грн. та 3% річних за період 05.06.15 по 21.10.15 в сумі 140,08 грн.
Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 139,40 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 57,37грн. В решті суми нарахованих 3% та інфляційних втрат слід відмовити.
За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 15072,35 грн., з яких 12289,69 грн. - основного боргу, 139,40 грн. - 3% річних, 57,37 грн. - інфляційних нарахувань та 2585,89 грн. - пені.
Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 ЦК України, ст. 173, 216, 230, 265 ГК України, керуючись ст. 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецодяг-2010" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" про стягнення 15390,33 грн. задовольнити частково.
Cтягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", вул. Б.Хмельницького, 68, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300 (код 37690038) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецодяг-2010", вул. Михайлівська, 17, м. Житомир, 10014 (код 37072222) - 12289,69 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дев"ять копійок) - основного боргу, 2585,89 (дві тисячі п"ятсот вісімдесят п"ять гривень вісімдесят дев"ять копійок ) - пені, 139,40 (сто тридцять дев"ять гривень сорок копійок) - 3% річних та 57,37 (п"ятдесят сім гривень тридцять сім копійок) - інфляційних втрат, а також 1192,83 (одну тисячу сто дев"яносто дві гривні вісімдесят три копійки) - судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 5,38 (п"яти гривень тридцяти восьми копійок) - пені, 0,68 (шістдесяти восьми копійок) - 3 % річних та 311,92 (триста одинадцяти гривень п"ятдесяти однієї копійки) - інфляційних втрат відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.03.16
Суддя Максимів Т. В.