02.03.16р. Справа № 904/442/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжінірінг-Компані" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором № 3616 від 16.10.2013 у загальному розмірі 487 566 грн. 49 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 25.01.2016)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжінірінг-Компані" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 3616 від 16.10.2013 у загальному розмірі 487 566 грн. 49 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 319 806 грн. 14 коп. - основний борг;
- 152 169 грн. 25 коп. - інфляційні втрати;
- 15 591 грн. 10 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 3616 від 16.10.2013 в частині своєчасної та повної оплати поставленого та змонтованого в травні 2014 року та у січні 2015 року обладнання, виконаних у травні 2014 року та червні 2015 року будівельно-монтажних робіт, виконаних у травні 2014 року та червні 2015 року пусконалагоджувальних робіт, оплати поставленого у січні 2015 року обладнання. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з лютого 2015 року по грудень 2015 року у сумі 152 169 грн. 25 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 18.06.2014 по 26.01.2016 у сумі 15 591 грн. 10 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 17.02.2016.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 10032/16 від 17.02.2016), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу пакету документів, передбаченого пунктом 4.1. договору, крім того, видаткова накладна № 502 від 25.12.2013 оформлена не у відповідності до вимог пункту 4.1. договору, оскільки із неї неможливо встановити особу, яка підписала видаткову накладну з боку відповідача, а також відсутня відмітка КПП замовника. Враховуючи відсутність факту порушення своїх зобов'язань відповідачем, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованим та неправомірним.
У судове засідання 17.02.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 17.02.2016 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2016 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2016 просив суд надати йому час для надання додаткових доказів. Вказане клопотання було задоволено судом.
У зв'язку з викладеними обставинами, у судовому засіданні 17.02.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.03.2016.
Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.
У судове засідання 02.03.2016 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 02.03.2016 не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.02.2016 та розпискою (а.с.138-140).
При цьому, від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 12244/16 від 29.02.2016) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю його представника в іншому судовому процесі, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Заява відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-4 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника відповідачем не доведена.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.
Під час розгляду даної справи, судом було враховано, що відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу Українигосподарський суд створює необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Так, судом була надана учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, оскільки у судовому засіданні 17.02.2016 оголошувалась перерва до 02.03.2016.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.
Крім того, представник позивача у судовому засіданні 02.03.2016 заперечував проти задоволення клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що інфляційні процеси в економіці держави негативним чином відображаються на його фінансовому стані, а затягування моменту прийняття рішення, з урахуванням вказаних обставин, порушує його права. Крім того, позивач зазначає, що коло осіб, які можуть представляти інтереси відповідача у судовому процесі не є обмеженим, а отже посилання на неможливість прибути у судове засідання представника не може бути достатнім, належним доказом та обставиною для відкладення розгляду справи. Крім того, у судовому засіданні представник позивача наголошував на тому, що матеріали справи містять всі необхідні докази та матеріали для прийняття обґрунтованого рішення у справі, а дії відповідача свідчать про затягування процесу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом тривалого часу не погасив існуючу заборгованість, а клопотання відповідача, з урахуванням попереднього затягування погашення заборгованості у повному обсязі, можуть вважатися зловживанням своїми процесуальними правами, що в свою чергу, призводить до подальшого порушення прав позивача.
У судовому засіданні 02.03.2016 представник позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -
Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 16.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжінірінг-Компані" (далі - підрядник, позивач) було укладено договір № 3616 (далі - договір, а.с.18-30), відповідно до умов якого підрядник у межах договірної ціни здійснює постачання обладнання та виконує власними і залученими силами (по узгодженню з замовником), з використанням власних матеріалів монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті "ГД. ГТЦ. Система пожежогасіння автосамоскидів САТ-785С" у повному обсязі основних та супутніх робіт згідно із відомістю обсягів робіт (додаток № 2) (пункт 1 договору).
У пункті 18.3. договору сторони узгодили, що договір вступає в дію з 14.10.2013 і діє по 31.12.2014 або до належного виконання сторонами свої обов'язків по договору. В будь-якому випадку, в частині гарантії договір діє до завершення гарантійних строків. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, та від виконання тих обов'язків, що залишились невиконаними.
В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 22.09.2014 до договору, якою сторони, зокрема, виклали пункт 18.3. договору в новій редакції, а саме: "Даний договір вступає в дію з 14.10.2013 і діє до 30.04.2015 або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. В будь-якому випадку в частині гарантії договір діє до завершення гарантійних строків. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, та від виконання тих обов'язків, що залишились невиконаними." (а.с.41-42).
У додатковій угоді № 4 від 29.04.2015 до договору, сторони, зокрема, дійшли згоди виклали пункт 18.3. договору в новій редакції, а саме: "Даний договір вступає в дію з 14.10.2013 і діє по 31.12.2015 або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. В будь-якому випадку, в частині гарантії договір діє до завершення гарантійних строків. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце пі час дії договору, та від виконання тих обов'язків, що залишились невиконаними." (а.с.51).
Доказів визнання недійсним або розірвання договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який містить у собі ознаки договору підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України, та договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).
Так, у розділі 2 договору сторони визначили вартість договору, а саме:
- договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику, розрахована на рівні конкурсної пропозиції підрядника та є незмінною і складає 881 655 грн. 78 коп. з ПДВ (пункт 2.1. договору);
- договірна ціна включає придбання обладнання, всі основні й супутні роботи згідно із відомістю обсягів робіт (додаток № 2) з прийманням об'єкту в експлуатацію. Розрахунки визначення договірної ціни наведені в додатку № 3 до договору (пункт 2.2. договору).
Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до пункту 3.1. договору підрядник виконує повний обсяг робіт згідно відомості обсягу робіт та графіку виконання робіт. Підрядник зобов'язаний розпочати роботи за умови наявності передачі промислового майданчика замовником, та виконати їх у терміни, зазначені у графіку виконання робіт. У випадку прострочення передачі замовником підряднику фронту робіт, терміни виконання робіт можуть бути продовжені за погодженням сторін шляхом укладання додаткової угоди.
В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 22.09.2014 до договору, якою сторони, зокрема, виклали пункт 3.1. договору в новій редакції, а саме: "Підрядник виконує повний обсяг робіт згідно відомості обсягу робіт та графіку виконання робіт (додатки № 2, № 2.1, № 5, № 5.1.). Підрядник зобов'язується розпочати роботи за умови наявності передачі промислового майданчика замовником, та виконати їх у терміни, зазначені у графіку виконання робіт. У випадку прострочення передачі замовником підряднику фронту робіт, терміни виконання робіт можуть бути подовжені за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди." (а.с.41-42).
У відповідності до вищевказаних умов, сторонами були погоджені та підписані відповідні відомості обсягів робіт (а.с.32,45), специфікації вартості робіт (а.с.33,46), відомості обладнання поставки (а.с.34,47), графіки фінансування робіт (а.с.36,48,55) та графіки виконання робіт (а.с.35,49,54).
Крім того, між сторонами були підписані наступні специфікації:
- специфікація до договору (а.с.31);
- специфікація від 22.09.2014 (а.с.43);
- специфікація № 2 від 29.04.2015 (а.с.52).
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
На виконання умов договору, позивачем у травні 2014 року було поставлено відповідачу та змонтовано обладнання на загальну суму 821 025 грн. 78 коп., що підтверджується довідкою про вартість обладнання форми КБ-3 (а.с.58), актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2014 року № 01/05 від 28.05.2014 (а.с.59), а також реєстром виконаних підрядних робіт, специфікацією виконаних підрядних робіт, відомістю обладнання до акту, видатковою накладною № 502 від 25.12.2013, товарно-транспортною накладною від 25.12.2013, актом прийому-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 25.12.2013 (а.с.60-66). У зв'язку з чим позивачем було виставлено рахунок на оплату № 194 від 28.05.2014 (а.с.56) та зареєстровано податкову накладну (а.с.57).
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до умов пункту 4.1. договору оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником у розмірі 90% від його вартості протягом 20 календарних днів після передачі обладнання замовнику згідно акту прийому-здачі.
Вище вказане обладнання, прийнято у позивача без будь-яких зауважень, всі перелічені документи підписані представником відповідача та скріплені його печаткою.
Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості, якості, а також по строкам поставки та монтажу.
З огляду на зазначене, у відповідача виник обов'язок з оплати обладнання в порядку та строки, що погоджені сторонами у договорі.
Враховуючи вказані умови договору, обладнання на суму 821 025 грн. 78 коп. мало бути оплачене наступним чином: в сумі 738 923 грн. 20 коп. (90%) в строк по 17.06.2014 включно.
При цьому, відповідачем вказане обладнання було оплачено 10.07.2014, що підтверджується банківською випискою на 10.07.2014 (а.с.114), а отже, відповідач допустив прострочення з 18.06.2014 по 09.07.2014.
Крім того, на виконання умов договору, позивачем у травні 2014 року були виконані будівельно-монтажні роботи на суму 37 185 грн. 94 коп., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-3 (а.с.69), актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2014 року № 02/05 від 28.05.2014 (а.с.70), а також реєстром виконаних підрядних робіт, специфікацією приймання виконаних підрядних робіт, відомістю матеріалів до акту (а.с.71-73). У зв'язку з чим позивачем було виставлено рахунок на оплату № 195 від 28.05.2014 (а.с.67) та зареєстровано податкову накладну (а.с.68).
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо при передачі-прийманні робіт будуть виявлені істотні недоліки, що виникли з провини підрядника, замовник не підписує акт готовності об'єкта до експлуатації і не здійснює сплату робіт, виконаних із порушенням до їх усунення (пункт 9.5. договору).
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Так, у пункті 4.1. договору сторони визначили, що за виконані роботи замовник здійснює щомісяця проміжні перерахування грошових коштів протягом 30 календарних днів після підписання замовником повного пакету документів на оплату. Дана оплата здійснюється у розмірі 90 відсотків від фактичного виконання робіт на підставі довідки (форма КБ-3), затвердженої наказом Мінрегіонбуду № 554 від 04.12.2009 та засвідченої підписами уповноважених представників сторін. 10 відсотків від фактично виконаних робіт та поставленого підрядником обладнання замовник сплачує підряднику протягом 30-ти календарних днів після повного виконання обсягів робіт за договором та підписання акту готовності об'єкту до експлуатації. Акт виконаних робіт підрядник готує на підставі специфікації вартості робіт і передає для підпису уповноваженому представнику замовника. Остаточний термін передачі повного пакета документів (акти, податкова накладна, рахунок) - 20 число звітного місяця. Рахунок-фактура повинен містити юридичний номер договору, номер SAP специфікації, номер SAP замовлення на закупівлю, номер "Підрядника", під яким він зареєстрований в SAP. Підрядник повинен направити оригінал рахунку-фактури разом з податковою накладною до Відділу з обліку кредиторської заборгованості замовника за наступною адресою: ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Враховуючи вказані умови договору, будівельно-монтажні роботи на суму 37 185 грн. 94 коп. мали бути оплачені наступним чином: в сумі 33 467 грн. 35 коп. (90%) в строк по 27.06.2014 включно.
При цьому, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2014, що підтверджується банківською випискою за рахунками на 16.07.2014 (а.с.115), а отже, відповідач допустив прострочення з 28.06.2014 по 15.07.2014.
На виконання умов договору, позивачем у травні 2014 року також були виконані пусконалагоджувальні роботи на суму 22 605 грн. 74 коп., що підтверджується довідкою про вартість виконаних пусконалагоджувальних робіт форми КБ-3 (а.с.76), актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2014 року № 03/05 від 28.05.2014 (а.с.77), а також реєстром приймання виконаних підрядних робіт, специфікацією приймання виконаних підрядних робіт (а.с.78-79). У зв'язку з чим позивачем було виставлено рахунок на оплату № 196 від 28.05.2014 (а.с.74) та зареєстровано податкову накладну (а.с.75).
У пунктах 12.1. та 12.2. договору сторони погодили, що передача-приймання робіт після з проведення пусконалагоджувальних робіт встановленого обладнання підтверджується підписанням акта готовності об'єкту (сертифікатом) до експлуатації. З моменту підписання акта готовності об'єкту до експлуатації замовником відповідає за зберігання об'єкту. Якщо при передачі-прийманні робіт будуть виявлені істотні недоліки, що виникли з вини підрядника, замовник не підписує акт готовності об'єкта до експлуатації і затримує оплату робіт, виконаних із порушенням. Складається двосторонній акт дефектів в якому прописуються недоліки та терміни їх усунення.
Доказів складання акту дефектів до матеріалів справи сторонами не додано, будь-яких відомостей з цього приводу протягом розгляду справи не повідомлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем його обов'язки в частині виконання пусконалагоджувальних робіт були виконані належним чином.
Враховуючи вказані умови договору, пусконалагоджувальні роботи на суму 22 605 грн. 74 коп. мали бути оплачені наступним чином: в сумі 20 345 грн. 17 коп. (90%) в строк по 27.06.2014 включно.
При цьому, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2014, що підтверджується банківською випискою за рахунками на 16.07.2014 (а.с.115), а отже, відповідач допустив прострочення з 28.06.2014 по 15.07.2014.
В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 22.09.2014 до договору, якою сторони, зокрема, виклали пункт 4.1. договору в новій редакції, а саме: "Оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником в розмірі 90% від його вартості протягом 10 календарних днів після передачі обладнання замовнику згідно акту прийому-здачі та надання підрядником оригінала рахунку-фактури. Обладнання повинен супроводжувати наступний пакет документів:
- рахунок-фактура, який повинен містити юридичний номер договору, номер SAP специфікації, номер SAP замовлення на закупівлю, номер "Підрядника", під яким він зареєстрований в SAP;
- податкова накладна;
- видаткова накладна з відміткою КПП замовника;
За виконані роботи замовник здійснює оплату протягом 10 календарних днів після підписання замовником повного пакету документів на оплату. Дана оплата здійснюється у розмірі 90 відсотків від фактично виконаних робіт на підставі довідки (форма КБ-3) засвідченої підписами уповноважених представників сторін;
- 10 відсотків від фактично виконаних робіт та поставленого підрядником обладнання, замовник сплачує підряднику протягом 10-ти календарних днів після повного виконання обсягів робіт за договором та підписання акту готовності об'єкту до експлуатації." (а.с.41-42).
На виконання умов договору, позивачем у січні 2015 року було поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 3 042 631 грн. 20 коп., що підтверджується довідкою про вартість обладнання форми КБ-3 (а.с.82), договірною ціною (а.с.83), актом прийому-здачі постачання обладнання № 01/01 (а.с.84), відомістю устаткування (а.с.85), а також актом прийому-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 21.01.2015 (а.с.86). У зв'язку з чим позивачем було виставлено рахунок на оплату № 18 від 12.01.2015 (а.с.80) та зареєстровано податкову накладну (а.с.81).
У відповідності до умов пункту 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 22.09.2014) оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником у розмірі 90% від його вартості протягом 10 календарних днів після передачі обладнання замовнику згідно акту прийому-здачі та надання підрядником оригінала рахунку-фактури.
Вище вказане обладнання, прийнято у позивача без будь-яких зауважень, всі перелічені документи підписані представником відповідача та скріплені його печаткою.
Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості, якості, а також по строкам поставки вказаного обладнання.
З огляду на зазначене, у відповідача виник обов'язок з оплати обладнання в порядку та строки, що погоджені сторонами у договорі.
Враховуючи вказані умови договору, обладнання на суму 3 042 631 грн. 20 коп. мало бути оплачене наступним чином: в сумі 2 738 368 грн. 08 коп. (90%) в строк по 02.02.2015 включно, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (останній день для оплати припадає на вихідний день).
При цьому, відповідачем вказане обладнання було оплачено наступним чином:
- 05.03.2015 в сумі 1 138 368 грн. 08 коп., що підтверджується банківською випискою за рахунками (а.с.117);
- 13.03.2015 в сумі 1 600 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою за рахунками (а.с.118). Отже, відповідач допустив прострочення з 03.02.2015 по 12.03.2015.
Крім того, на виконання умов договору, позивачем у червні 2015 року були виконані будівельно-монтажні роботи на суму 96 655 грн. 34 коп., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-3 (а.с.90), актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2015 року № 02/06 (а.с.91), а також реєстром приймання виконаних підрядних робіт, специфікацією приймання виконаних підрядних робіт, відомістю матеріалів до акту (а.с.92-94). У зв'язку з чим позивачем було виставлено рахунок на оплату № 229 від 22.06.2015 (а.с.88) та зареєстровано податкову накладну (а.с.89).
У відповідності до умов пункту 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 22.09.2014) за виконані роботи замовник здійснює оплату протягом 10 календарних днів після підписання замовником повного пакету документів на оплату. Дана оплата здійснюється у розмірі 90% від фактично виконаних робіт на підставі довідки (форма КБ-3) засвідченої підписами уповноважених представників сторін.
Враховуючи вказані умови договору, будівельно-монтажні роботи на суму 96 655 грн. 34 коп. мали бути оплачені наступним чином: в сумі 86 989 грн. 81 коп. (90%) в строк по 02.07.2015 включно.
При цьому, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2015, що підтверджується банківською випискою за рахунками на 16.07.2015 (а.с.119), а отже, відповідач допустив прострочення з 03.07.2015 по 15.07.2015.
На виконання умов договору, позивачем у червні 2015 року також були виконані пусконалагоджувальні роботи на суму 58 774 грн. 94 коп., що підтверджується довідкою про вартість виконаних пусконалагоджувальних робіт форми КБ-3 (а.с.97), актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2015 року № 03/06 (а.с.98), а також реєстром приймання виконаних підрядних робіт, специфікацією приймання виконаних підрядних робіт (а.с.99-100). У зв'язку з чим позивачем було виставлено рахунок на оплату № 230 від 22.06.2015 (а.с.95) та зареєстровано податкову накладну (а.с.96).
Доказів складання акту дефектів до матеріалів справи сторонами не додано, будь-яких відомостей з цього приводу протягом розгляду справи не повідомлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем його обов'язки в частині виконання пусконалагоджувальних робіт були виконані належним чином.
Враховуючи умови пункту 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 22.09.2014), пусконалагоджувальні роботи на суму 58 774 грн. 94 коп. мали бути оплачені наступним чином: в сумі 52 897 грн. 45 коп. (90%) в строк по 03.07.2015 включно.
При цьому, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2015, що підтверджується банківською випискою за рахунками на 16.07.2015 (а.с.119), а отже, відповідач допустив прострочення з 04.07.2015 по 15.07.2015.
Крім того, позивач посилається на те, що акти прийому в експлуатацію системи комбінованого пожежогасіння автоматичної "СКП-А" змонтовану на автосамоскиді САТ-785 (у кількості 13 штук) було підписано обома сторонами 10.06.2015.
Так в матеріалах справи наявні наступні акти прийому в експлуатацію системи комбінованого пожежогасіння автоматичної "СКП-А" змонтовану на автосамоскиді САТ-785:
- № 05/15-421 від 10.06.2015 (а.с.101);
- № 05/15-424 від 10.06.2015 (а.с.102);
- № 05/15-425 від 10.06.2015 (а.с.103);
- № 05/15-426 від 10.06.2015 (а.с.104);
- № 05/15-427 від 10.06.2015 (а.с.105);
- № 05/15-428 від 10.06.2015 (а.с.106);
- № 05/15-429 від 10.06.2015 (а.с.107);
- № 05/15-430 від 10.06.2015 (а.с.108);
- № 05/15-431 від 10.06.2015 (а.с.109);
- № 05/15-432 від 10.06.2015 (а.с.110);
- № 05/15-433 від 10.06.2015 (а.с.111);
- № 05/15-435 від 10.06.2015 (а.с.112);
- № 05/15-436 від 10.06.2015 (а.с.113).
Отже, з урахуванням умов пункту 4.1. договору оплаті підлягають наступні суми:
- 304 263 грн. 12 коп. - 10% від поставленого обладнання згідно акту № 01/01 за січень 2015 року;
- 9 665 грн. 53 коп. - 10% від виконаних будівельно-монтажних робіт згідно акту № 02/06 за червень 2015 року;
- 5 877 грн. 49 коп. - 10% від виконаних пусконалагоджувальних робіт згідно акту № 03/06 за червень 2015 року.
Порушення відповідачем термінів оплати вказаної вище заборгованості і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В порушення умов договору та вказаних приписів законодавства, відповідач оплатив поставлене та змонтоване у травні 2014 року та у січні 2015 року обладнання , виконані у травні 2014 року та червні 2015 року будівельно-монтажні роботи, а також виконані у травні 2014 року та червні 2015 року пусконалагоджувальні роботи, а також поставлене у січні 2015 року обладнання із порушенням строків, визначених умовами договору.
Крім того, відповідач не оплатив залишкову частину у 10% вартості поставленого у січні 2015 року обладнання, а також залишок у 10% від вартості виконаних у червні 2015 року будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 319 806 грн. 14 коп. (304 263,12 + 9 665,53 + 5 877,49).
Так, враховуючи визначені контрагентами порядок та строк оплати поставленого обладнання, а також виконаних будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, господарський суд встановив, що строк їх оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України настав - 22.06.2015, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 319 806 грн. 14 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Щодо заперечень відповідача у відзиві на позов щодо ненадання позивачем повного пакету товаросупровідних документів разом із товаром, а також невідповідність складеної накладної умовам договору, суд зазначає наступне.
Так, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
При цьому, позивач у судових засіданнях пояснював, що разом із обладнанням ним надавався відповідачу повний пакет документів, як це передбачено умовами договору.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:
- звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;
- відмови відповідача від договору №3616 від 16.10.2013;
- доказів повного повернення отриманого обладнання чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору.
Отже, відповідач з часу отримання обладнання не скористався наданим йому нормами статті 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар. Так, відповідач у період з часу отримання обладнання не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від нього через відсутність будь-яких документів, що його стосуються, водночас і не вимагав від позивача надання цих документів.
Крім того, ненадання зазначеного відповідачем пакету документів не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити передане йому обладнання.
Щодо ненадання рахунку, з чим відповідач пов'язує відсутність прострочення виконання грошового зобов'язання з його боку, суд також зазначає наступне.
Відсутність рахунків не спростовує наявності у замовника обов'язку з оплати отриманого товару, який у розумінні статті 692 Цивільного кодексу України виникає на підставі самого факту його прийняття.
Вказана правова позиція викладена також в Постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013 по справі № 923/38/13-г.
При цьому, проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а, отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар (Постанова Верховного Суду України від 29.09.2009 по справі № 37/405).
З приводу невідповідності видаткової накладної всім вимогам, визначеним договором, суд зазначає, що обладнання, яке за нею було поставлено, оплачене відповідачем на 90%, а отже, вказаними діями відповідач підтвердив належність виконання своїх обов'язків позивачем, крім того, вказана невідповідність виникли із дій представників самого відповідача.
Так, доказів повної оплати поставленого обладнання, а також виконаних будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 319 806 грн. 14 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував. Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2015, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 319 806 грн. 14 коп. (а.с. 121).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором встановлений судом, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 319 806 грн. 14 коп. обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати поставленого та змонтованого в травні 2014 року та у січні 2015 року обладнання, виконаних у травні 2014 року та червні 2015 року будівельно-монтажних робіт, виконаних у травні 2014 року та червні 2015 року пусконалагоджувальних робіт, оплати поставленого у січні 2015 року обладнання, у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період з лютого 2015 року по грудень 2015 року в сумі 152 169 грн. 25 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 18.06.2014 по 26.01.2016 в сумі 15 591 грн. 10 коп.
За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.
Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 по справі № 917/1667/14.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).
Суд також зауважує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, а саме: до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений розрахунок, а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць, крім того, позивачем не були враховані положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (коли останній день для оплати припадає на вихідний день).
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, враховуючи положення вищевказаних Постанов Пленуму, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом було встановлено наступне:
- поставлене та змонтоване у травні 2014 року обладнання на суму 821 025 грн. 78 коп. мало бути оплачене в сумі 738 923 грн. 20 коп. (90%) в строк по 17.06.2014 включно; фактично, відповідачем вказане обладнання було оплачено 10.07.2014, отже, відповідач допустив прострочення з 18.06.2014 по 09.07.2014. При цьому, заборгованість як у червні так і в липні 2014 року існувала не повний місяць, а отже, інфляційні втрати за вказані місяці не нараховуються;
- виконані у травні 2014 року будівельно-монтажні роботи на суму 37 185 грн. 94 коп. мали бути оплачені в сумі 33 467 грн. 35 коп. (90%) в строк по 27.06.2014 включно; фактично відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2014, а отже, відповідач допустив прострочення з 28.06.2014 по 15.07.2014. При цьому, заборгованість як у червні так і в липні 2014 року існувала не повний місяць, а отже, інфляційні втрати за вказані місяці не нараховуються;
- виконані у травні 2014 року пусконалагоджувальні роботи на суму 22 605 грн. 74 коп. мали бути оплачені в сумі 20 345 грн. 17 коп. (90%) в строк по 27.06.2014 включно; фактично, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2014, а отже, відповідач допустив прострочення з 28.06.2014 по 15.07.2014. При цьому, заборгованість як у червні так і в липні 2014 року існувала не повний місяць, а отже, інфляційні втрати за вказані місяці не нараховуються;
- поставлене у січні 2015 року обладнання на суму 3 042 631 грн. 20 коп. мало бути оплачене, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (останній день для оплати припадає на вихідний день), в сумі 2 738 368 грн. 08 коп. (90%) в строк по 02.02.2015 включно; фактично, відповідачем вказане обладнання було частково оплачено 05.03.2015 в сумі 1 138 368 грн. 08 коп., а залишок сплачено 13.03.2015 в сумі 1 600 000 грн. 00 коп., отже, відповідач допустив прострочення з 03.02.2015 по 12.03.2015. При цьому, заборгованість як у лютому так і в березні 2015 року існувала не повний місяць, а отже, інфляційні втрати за вказані місяці не нараховуються;
- виконані у червні 2015 року будівельно-монтажні роботи на суму 96 655 грн. 34 коп. мали бути оплачені в сумі 86 989 грн. 81 коп. (90%) в строк по 02.07.2015 включно; фактично, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2015, а отже, відповідач допустив прострочення з 03.07.2015 по 15.07.2015. При цьому, заборгованість в липні 2015 року існувала не повний місяць, а отже, інфляційні втрати за вказаний місяць не нараховуються;
- виконані у червні 2015 року пусконалагоджувальні роботи на суму 58 774 грн. 94 коп. мали бути оплачені в сумі 52 897 грн. 45 коп. (90%) в строк по 03.07.2015 включно; фактично, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2015, а отже, відповідач допустив прострочення з 04.07.2015 по 15.07.2015. При цьому, заборгованість в липні 2015 року існувала не повний місяць, а отже, інфляційні втрати за вказаний місяць не нараховуються;
- залишкову частину у 10% вартості поставленого у січні 2015 року обладнання, а також у 10% від вартості виконаних у червні 2015 року будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт в сумі загальній сумі 319 806 грн. 14 коп. (304 263,12 + 9 665,53 + 5 877,49) відповідач мав оплатити, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (останній день для оплати припадає на вихідний день) - в строк по 22.06.2015 включно; вказаний борг є непогашеним, отже відповідач допустив прострочення з 23.06.2015 по 26.01.2016, а інфляційні втрати за період з липня 2015 року по грудень 2015 року складають 5 922 грн. 61 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 5 922 грн. 61 коп.
Господарським судом здійснено також перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано наступне:
- позивачем не було враховано, що останній день строку для оплати поставленого у січні 2015 року обладнання, а також оплати залишкової частини у 10% вартості поставленого у січні 2015 року обладнання, 10% від вартості виконаних у червні 2015 року будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, припадає на вихідний день, а отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, у даному випадку - 02.02.2015 та 22.06.2015, відповідно.
Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом було встановлено наступне:
- поставлене та змонтоване у травні 2014 року обладнання на суму 821 025 грн. 78 коп. мало бути оплачене в сумі 738 923 грн. 20 коп. (90%) в строк по 17.06.2014 включно; фактично, відповідачем вказане обладнання було оплачено 10.07.2014, отже, відповідач допустив прострочення з 18.06.2014 по 09.07.2014, а 3% річних в цей період складають 1 336 грн. 14 коп.;
- виконані у травні 2014 року будівельно-монтажні роботи на суму 37 185 грн. 94 коп. мали бути оплачені в сумі 33 467 грн. 35 коп. (90%) в строк по 27.06.2014 включно; фактично відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2014, а отже, відповідач допустив прострочення з 28.06.2014 по 15.07.2014, а 3% річних в цей період складають 49 грн. 51 коп.;
- виконані у травні 2014 року пусконалагоджувальні роботи на суму 22 605 грн. 74 коп. мали бути оплачені в сумі 20 345 грн. 17 коп. (90%) в строк по 27.06.2014 включно; фактично, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2014, а отже, відповідач допустив прострочення з 28.06.2014 по 15.07.2014, а 3% річних в цей період складають 30 грн. 10 коп.;
- поставлене у січні 2015 року обладнання на суму 3 042 631 грн. 20 коп. мало бути оплачене, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (останній день для оплати припадає на вихідний день), в сумі 2 738 368 грн. 08 коп. (90%) в строк по 02.02.2015 включно; фактично, відповідачем вказане обладнання було частково оплачено 05.03.2015 в сумі 1 138 368 грн. 08 коп., а залишок сплачено 13.03.2015 в сумі 1 600 000 грн. 00 коп., отже, відповідач допустив прострочення з 03.02.2015 по 12.03.2015, а 3% річних в період з 03.02.2015 по 04.03.2015 на суму 2 738 368 грн. 08 коп. складають 6 752 грн. 14 коп., а в період з 05.03.2015 по 12.03.2015 на суму 1 600 000 грн. 00 коп. складають 1 052 грн. 06 коп.;
- виконані у червні 2015 року будівельно-монтажні роботи на суму 96 655 грн. 34 коп. мали бути оплачені в сумі 86 989 грн. 81 коп. (90%) в строк по 02.07.2015 включно; фактично, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2015, а отже, відповідач допустив прострочення з 03.07.2015 по 15.07.2015, а 3% річних в цей період складають 92 грн. 95 коп.;
- виконані у червні 2015 року пусконалагоджувальні роботи на суму 58 774 грн. 94 коп. мали бути оплачені в сумі 52 897 грн. 45 коп. (90%) в строк по 03.07.2015 включно; фактично, відповідачем вказані роботи були оплачені 16.07.2015, а отже, відповідач допустив прострочення з 04.07.2015 по 15.07.2015, а 3% річних в цей період складають 52 грн. 17 коп.;
- залишкову частину у 10% вартості поставленого у січні 2015 року обладнання, а також у 10% від вартості виконаних у червні 2015 року будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт в сумі загальній сумі 319 806 грн. 14 коп. (304 263,12 + 9 665,53 + 5 877,49) відповідач мав оплатити, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (останній день для оплати припадає на вихідний день) - в строк по 22.06.2015 включно; вказаний борг є непогашеним, отже відповідач допустив прострочення з 23.06.2015 по 26.01.2016, а 3% річних в цей період складають 5 728 грн. 36 коп. Всього 3% річних складають 15 093 грн. 43 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 15 093 грн. 43 коп.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Орджонікідзе, будинок 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжінірінг-Компані" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Костенка, будинок 11, приміщення 25; ідентифікаційний код 34063173) - 319 806 грн. 14 коп. - основного боргу, 5 922 грн. 61 - інфляційних втрат, 15 093 грн. 43 коп. - 3% річних, 5 112 грн. 33 коп. частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя ОСОБА_2