Справа № 462/843/16-ц
23 лютого 2016 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
при секретарі Обертас Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про припинення договорів іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою, в якій просить визнати припиненими договори іпотеки від 16.05.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського МНО ОСОБА_2 за реєстраційним номером 1583, і від 12.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського МНО ОСОБА_2 за реєстраційним номером 4214, та зняти заборону відчуження нерухомого майна - будинку на вул.ОСОБА_3, 14 у м.Львові. З метою забезпечення позову ОСОБА_1 подав також заяву, в якій просить накласти арешт на будинок на вул.ОСОБА_3, 14 у м.Львові, який належить йому на праві власності і переданий в іпотеку згідно оскаржуваних договорів, посилаючись на те, що іпотекодержатель може здійснювати неправомірні спроби задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та надані докази, перевіривши матеріали справи суд приходить до висновку, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається із роз'яснень, даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із роз'яснень, даних в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, відповідно до частини першої статті 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. У зв'язку з цим вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні попереднього судового засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення такої ухвали.
Зі змісту ч.1 ст.152 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Як вбачається із заяви, в обгрунтування такої позивач покликається на те, що ТзОВ «Кей-Колект» може здійснювати неправомірні спроби задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, оскільки вже зверталося до суду про скасування постанов в частині накладення арешту на будинок на вул.ОСОБА_3, 14 у м.Львові.
Разом з тим, такі доводи позивача слід оцінювати критично, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Крім цього, звернення ТзОВ «Кей-Колект» до суду з відповідним позовом не можна вважати неправомірною спробою товариства задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, оскільки законом гарантується, що кожна особа має право в порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а також презюмується, зокрема ст.213 ЦПК України, законність судового рішення.
Таким чином, як видно із заяви про забезпечення позову, доданих до такої матеріалів, а також матеріалів цивільної справи, позивачем не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок, обгрунтованих причин і належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що заява позивача про забезпечення позову є безпідставною, не грунтується на законі, а тому в задоволенні такої слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, -
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: Колодяжний С.Ю.