Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" лютого 2016 р.Справа № 922/2591/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", м. Харків
про та зустрічним позовом до про зобов'язання повернути майно Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1, м. Полтава Приватного акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ", м. Київ про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився
відповідача - ОСОБА_2, дов. від 24.11.2015 року
третьої особи - не з*явився
Розглядається позов Закритого акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ" про зобов*язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" вчинити дії щодо повернення майна, переданого на відповідальне зберігання по договору відповідального зберігання № 13/11/13, а саме: озиму пшеницю 3-го класу у кількості 410,66 тонн; ячмінь фуражний у кількості 627,74 тонн; соняшник у кількості 844,8 тонн; горох у кількості 86,69 тонн; нут у кількості 138,98 тонн; овес у кількості 19,61 тонн та гречка (гречиха) у кількості 32 тонн. та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 про визнання договору відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року недійсним з моменту його вчинення (укладення).
Представник відповідача за первісним позовом у наданому клопотанні просить суд витребувати у позивача за первісним позовом додаткові докази.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає клопотання відповідача за первісним позовом про витребування у позивача за первісним позовом додаткових доказів необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.
Представник відповідача за первісним позовом просить долучити до матеріалів справи додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з*явився, у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задовоелнні позову.
Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні наполягає на задоволенні зустрічного позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалами суду документи не надав.
Представник відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з*явився, у відзиві на позов та у письмових поясненнях проти зустрічного позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), судом встановлено наступне.
13 листопада 2013 року між Приватним акціонерним товариством "УКРБУДТРАНСГАЗ" (попереднє найменування Закрите акціонерне товариство "УКРБУДТРАНСГАЗ") (поклажодавцем, позивачем за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" (зберігачем, відповідачем за первісним позовом) було укладено договір відповідального зберігання № 13/11/13, відповідно до якого відповідачу за первісним позовом було передано на відповідальне зберігання на період з 13 листопада 2013 року по 31 грудня 2014 року майно, а саме: озиму пшеницю 3-го класу у кількості 410,66 тонн; ячмінь фуражний у кількості 627,74 тонн; соняшник у кількості 844,8 тонн; горох у кількості 89,69 тонн; нут у кількості 138,98 тонн; овес у кількості 19,61 тонн та гречка (гречиха) у кількості 32 тонн.
Передача майна була здійснена 13 листопада 2013 року по акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання.
Договір відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року та акт приймання - передачі майна на відповідальне зберігання від 13 листопада 2013 року, підписані в місті Києві з боку поклажодавця - головою правління ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту, та з боку зберігача - ОСОБА_1 як директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", який діяв на підставі Статуту.
Перевіряючи факт вчинення господарської операції щодо передачі позивачем за первісним позовом майна на відповідальне зберігання відповідачу за первісним позовом, суд бере до уваги висновок судової економічної експертизи № 6885 від 27 листопада 2015 року, документи щодо зберігання зерна та кукурудзи у Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", висновки акту податкової перевірки № 3/20-16-22/30385932 від 16 січня 2015 року щодо взаємовідносин відповідача з контрагентами та обсягів господарських операцій у період, коли був підписаний договір відповідального зберігання та акт, установчі документи сторін та інші документи у матеріалах справи, і надає їм оцінку у сукупності.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" не має складів та виробничих потужностей у місті Києві чи Київській області.
Крім того, судом встановлено, що в акті приймання-передачі майна зазначено, що відповідач за первісним позовом прийняв майно за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, село Рунівщина, однак, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" вказане у Рівненській області Березнівський район, село Тишіця.
При цьому, витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", сформований на дату укладення договору, свідчить про те, що реєстраційна дія щодо зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" була вчинена 20 вересня 2013 року та станом на 13 листопада 2013 року була вже скасована.
Документів, які б підтверджували транспортування вказаного майна на склад за вказаною у акті адресою та його оприбуткування на складі позивачем за первісним позовом надано не було.
Згідно декларацій про обсяг зберігання власного зерна Товариством з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" станом на 01 вересня 2013 року, 01 жовтня 2013 року, 01 листопада 2013 року, 01 грудня 2013 року, 01 січня 2014 року, 01 лютого 2014 року на склад відповідача за первісним позовом озима пшениця 3-го класу у кількості 410,66 тонн; ячмінь фуражний у кількості 627,74 тонн; соняшник у кількості 844,8 тонн; горох у кількості 86,69 тонн; нут у кількості 138,98 тонн; овес у кількості 19,61 тонн та гречка (гречиха) у кількості 32 тонн, у листопаді 2013 року не надходили.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна.
Згідно статті 5 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", суб'єктами ринку зерна є: суб'єкти виробництва зерна, суб'єкти зберігання зерна.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна.
Згідно статті 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" є суб'єктом виробництва зерна, а отже є суб'єктом зберігання зерна. Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" не є та не може бути зерновим складом, оскільки створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю, не має відповідного сертифікату, не включене до переліку зернових складів тощо.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" має право зберігати у власних або орендованих приміщеннях власне зерно у порядку, передбаченому законом та Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року № 510, яким затверджено Порядок випуску бланків складських документів, їх передачі та продажу зерновим складам, з урахуванням того, що на виробників зерна не поширюються норми, які є обов'язковими для зернових складів.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку зерна шляхом: запровадження декларування зерна, що знаходиться на зберіганні на зернових складах, а також зерна, що зберігається суб'єктами виробництва зерна та іншими суб'єктами господарювання у власних або орендованих зерносховищах.
Згідно статті 19 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах. Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до закону.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", декларації подаються щомісяця: зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву); суб'єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.
На підставі зазначеного судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" не є зерновим складом, тому зберігання іншого зерна, ніж власного, у його складах на умовах зберігання, як власного є неможливим.
З висновку судової економічної експертизи № 6885 від 27 листопада 2015 року вбачається, що підтвердити господарську операцію з приймання - передачі на зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" від Закритого акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ" за актом приймання - передачі майна на відповідальне зберігання від 13 листопада 2013 року відповідно до договору відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року для зберігання зерна: озимої пшеницю 3-го класу у кількості 410,66 тонн; ячмінь фуражний у кількості 627,74 тонн; соняшник у кількості 844,8 тонн; горох у кількості 86,69 тонн; нут у кількості 138,98 тонн; овес у кількості 19,61 тонн та гречка (гречиха) у кількості 32 тонн, станом на 13 листопада 2013 року підтвердити не надається за можливе.
Також експертом встановлено, що відображення в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" господарської операції з прийняття на зберігання зерна за актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 13 листопада 2013 року відповідно до договору відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "УКРБУДТРАНСГАЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" документально не підтверджується.
Судом встановлено, що до предмету діяльності Закритого акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ", зазначеного у статті 4 статуту позивача за первісним позовом, дійсного на час укладання вказаного договору відповідального зберігання, Закрите акціонерне товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ" не здійснювало діяльність у сфері сільського господарства, у тому числі й з купівлі-продажу зерна або інших сільськогосподарських товарів.
Суд бере до уваги висновки, викладені в акті податкової перевірки №3/20-16-22/30385932 від 16 січня 2015 року, згідно яких Товариство з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" не мало господарських операцій з Закритим акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ" у період з 2013 по 2014 роки включно, Закрите акціонерне товариство "УКРБУДТРАНСГАЗ" відсутнє у переліку контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", з якими у вказаний період останнє мало взаємовідносини.
Також, суд зазначає про те, що позивачем за первісним позовом не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що передане на відповідальне зберігання майно належить Приватному акціонерному товариству "УКРБУДТРАНСГАЗ" на праві власності.
Позивачем за первісним позовом не доведено, що сторонами вчинювались будь-які дії на виконання умов договору відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року.
Щодо способу захисту, обраного позивачем за первісним позовом, суд зазначає про те, що позивач за первісним позовом просить повернути майно, передане на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року, однак, не вказує які саме дії має вчинити відповідач за первісним позовом щодо повернення майна, що здатні забезпечити відновлення його порушеного права.
При цьому, судом встановлено, що позивач за первісним позовом не звертався з вимогою до відповідача за первісним позовом про повернення переданого на зберігання майна за договором відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року.
На підставі зазначеного та у зв'язку із тим, що доводи позивача за первісним позовом не підтверджуються належними доказами, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року, суд встановив, що на договорі міститься відбиток печатки Закритого акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ", використання якої підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Також, на вказаному договорі та акті міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" із зображенням будівлі за пагорбом і трьох колосків.
10 вересня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" було опубліковано в газеті "Еко-Панорама" оголошення про втрату печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", яка має наступний вигляд: середина відбитку печатки окреслена колом, в якому у верхній його частині схематичне зображення одноповерхової будівлі зі складним дахом, що стоїть нібито за пагорбом та імітація горизонту декількома лініями; у лівій нижній частині міститься схематичне зображення трьох колосків, а з центру і праворуч відбитку міститься напис у чотири рядки: перший рядок - ТОВАРИСТВО, другий рядок - з ОБМЕЖЕНОЮ, третій рядок - ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, четвертий рядок - "РУНОВЩИНА" та зазначило, що вказану печатку слід вважати недійсною.
Таким чином, оголошення про недійсність печатки, відбиток якої міститься на договорі відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року та акті приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 13 листопада 2013 року оприлюднено 10 вересня 2013 року, тобто майже за два місяці до укладення договору відповідального зберігання від 13 листопада 2013 року.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 02 грудня 2013 року у справі №922/3916/13 були встановлені обставини, про те, що ОСОБА_1 був незаконно призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" 23 вересня 2013 року, не мав повноважень щодо укладання правочинів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" та не мав повноважень діяти в інтересах товариства у зв'язку із незаконністю його призначення. В свою чергу рішенням також встановлено, що Повне мале підприємство "Імпульс" незаконно стало учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", не мало права призначати на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" ОСОБА_1, не мало право приймати будь-які рішення на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", а отже рішення, що були прийняті за участю Повного малого підприємства "Імпульс" є незаконними.
Рішеннями судів у вказаній справі також встановлено, що вказана печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", яка міститься на спірному договорі №13/11/13 від 13 листопада 2013 року та акті від 13 листопада 2013 року, є недійсною.
Судом було зазначено про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 02 грудня 2013 рокуу справі №922/3916/13 встановлено, що єдина офіційна дійсна печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" без графічних зображень об'єктів, яка міститься на протоколі загальних зборів учасників товариства №0407 від 04 липня 2013 року, залишається дійсною та не скасованою.
Зважаючи на такі обставини, судом у рішенні по справі № 922/3916/13 було встановлено, що відбиток печатки на усіх документах, посвідчених печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" з зображенням будівлі за пагорбом та трьох колосків, є недійсним.
На час розгляду цієї справи вказане рішення суду у справі №922/3916/13 вже переглянуте в апеляційному та касаційному порядку, набрало законної сили, є чинним на теперішній час.
Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказаними рішеннями судів у господарській справі №922/3916/13 також були встановлені обставини, які виключають наявність у ОСОБА_1 повноважень на укладання правочинів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА".
Таким чином, вищенаведені обставини, що були встановлені у господарській справі №922/3916/13 не потребують доведенню у даній справі.
Тому суд не бере до уваги посилання позивача за первісним позовом на неможливість визнання недійсною печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" із зображенням будівлі за пагорбом та трьох колосків.
Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом були подані заяви до Зачепилівського РВ ГУМВС України, прокуратури Харківської області, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України з приводу рейдерського захоплення Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", незаконного розпорядження ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 майном товариства і укладання незаконних правочинів цими особами від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА".
23 вересня 2013 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення за вищезазначеними заявами було внесено до ЄРДР за №12013220290000244.
Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17 лютого 2016 року, винесеній за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроліум Ойл Юкрейн" на рішення господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/5000/15 зазначив про те, що численні судові спори та звернення до правоохоронних органів свідчать про оперативне вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" дій, спрямованих на захист його порушених прав.
У письмових поясненнях по справі та відзиві на зустрічну позовну заяву позивач за первісним позовом зазначає про те, що ОСОБА_1 як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" мав достатній обсяг повноважень на укладення договору відповідального зберігання, а Товариство з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" має нести всі обов'язки за таким договором.
Відповідно до пункту 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Пункт 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За статтею 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства та передбачає певні законодавчі обмеження: орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
В письмових поясненнях по справі Приватне акціонерне товариство "УКРБУДТРАНСГАЗ" посилається на пункти 2.17, 2.18 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" та пункт 42 Постанови Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до яких з урахуванням вимог частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України недійсність рішення загальних зборів про обрання керівника господарського товариства не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цим керівником від імені товариства.
Розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
З матеріалів справи вбачається, що договір відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року та акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 13 листопада 2013 року, були підписані у місті Київ з боку поклажодавця - головою правління ОСОБА_3, який діяв від імені Закритого акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ", та з боку зберігача - ОСОБА_1, як директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА".
Загальна вартість майна, що передається на зберігання становить 4 242 459 грн. 11 коп.
На момент укладення договору відповідального зберігання (13 листопада 2013 року) діяла редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" від 05 червня 2009 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованим на дату укладення договору.
Згідно абзаца 8 пункту 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року № 11 якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "УКРБУДТРАНСГАЗ" було обізнано про обмеження діючої на той час редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", а саме - про обмеження повноважень директора на укладення угод , що перевищують 1 000 000 (один мільйон) грн.
Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України).
Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Суд критично ставиться до твердження позивача за первісним позовом щодо того, що акт приймання - передачі є первинним документом та підтверджує факт здійснення господарської операції.
Згідно статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Відповідно до статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Згідно наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Наведена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові № 21-4266а15 від 15 грудня 2015 року.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи відсутність складських документів, суд встановив, що акт приймання - передачі не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не підтверджує фактичне здійснення господарської операції.
На підставі зазначеного, враховуючи те, що договір відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року був укладений представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" - ОСОБА_1 з перевищенням повноважень без подальшого схвалення його юридичною особою, суд приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" про визнання недійсним договору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача за первісним позовом та на відповідача за зустрічним позовом.
Крім того, також підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" на оплату судової економічної експертизи № 6885 у розмірі 11088,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У первісному позові відмовити повністю.
Зустрічний позов задовольнити повністю.
Визнати договір відповідального зберігання № 13/11/13 від 13 листопада 2013 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "УКРБУДТРАНСГАЗ" в особі голови правління ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" в особі директора ОСОБА_1 недійсним з моменту його вчинення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРБУДТРАНСГАЗ" (03061, м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 24937036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" (61082, м. Харків, пр-т. МосковськийАДРЕСА_1) 1218,00 грн. судового збору та 11088,00 грн. витрат по оплаті судової експертизи.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.02.2016 р.
Суддя ОСОБА_6