Вищий спеціалізований суд україни з розгляду цивільних і кримінальних справ
17 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючогоГвоздика П.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,
Мартинюка В.І., СитнікО.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Комунальне підприємство «Соснівська СУБ», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2015 року,
У грудні 2014 року Черкаська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Комунальне підприємство «Соснівська СУБ» (далі - КП «Соснівська СУБ»), про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
На обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що згідно із ордером від 01 липня 2004 року наймачем кімнати АДРЕСА_1 були ОСОБА_7 та члени його сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які 24 грудня 2008 року знялися з реєстрації та виїхали із спірного житлового приміщення.
Також зауважила, що у вищевказаній кімнаті гуртожитку зареєстровані піднаймачі ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5
Посилаючись на те, що відповідачі тривалий час не проживають у кімнаті АДРЕСА_1, а також з посиланням на ст. 99 ЖК України Черкаська міська рада просила визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2015 року, у позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2015 року, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають у кімнаті АДРЕСА_1, тому не втратили право на користування нею.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що оскільки договір найму припинився, тому відповідачі, які є піднаймачами та тимчасовими мешканцями спірного житлового приміщення підлягають виселенню.
Проте, погодитися з такими висновками судів не можна.
Судами встановлено, що згідно із ордером від 01 липня 2004 року, наймачем кімнати АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 та члени його сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_9
22 грудня 2008 року ОСОБА_10 було надано ордер на вищевказане житлове приміщенні, а відповідачка зазначена як член її сім'ї.
22 грудня 2010 року ОСОБА_10 була знята з реєстрації в кімнаті АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 65 ЖК Українинаймач вправі в установленому порядку вселити в займане ним жиле приміщення інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами та наймачем не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 роз'яснив, що при вирішенні спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювалося угодою між цими особами і наймачем певний порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 ЖК України, наймач вправі здати жиле приміщення в піднайом або поселити в нього тимчасових жильців на умовах і в порядку, передбачених статтями 91-99 цього Кодексу.
За змістом ст. 91 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Договір піднайму укладається в письмової формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.
Частиною 1 ст. 98 ЖК України визначено, що наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.
Згідно із ст. 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку.
Однак, переглядаючи рішення місцевого суду, всупереч вимогам ст. ст. 303, 309 ЦПК України, апеляційний суд, зазначені положення закону до уваги не взяв і не врахував, що підтвердження укладення із відповідачами договору піднайму жилого приміщення відсутні, а саме по собі зазначення їх піднаймачами у поквартирній карточці та довідці КП «Соснівська СУБ» не визначає такого їх статусу користувачів спірного житлового приміщення, не врахував надані ОСОБА_10 пояснення про те, що відповідачка вселилася до спірного житлового приміщення як член її сім'ї, заяву ОСОБА_7 в якій останній просив зареєструвати ОСОБА_4 у кімнаті АДРЕСА_1 як свою родичку, залишив поза увагою те, що між ними не було угод щодо тривалості часу, чи про інші умови проживання, у зв'язку із чим, дійшов помилкового висновку про вселення ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_5 в квартиру наймачів ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на умовах піднайму і відсутності підстав для визнання їх членами сім'ї наймачів.
При цьому, суд апеляційної інстанції, одночасно вказуючи про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є піднаймачами і тимчасовими жильцями, не врахував, що це є різні категорії користувачів житлового приміщенням, які мають як неоднаковий правовий статус, так і підстави для вселення та користування жилим приміщенням.
Крім цього, зазначаючи у своєму рішенні про припинення дії договору найму кімнати АДРЕСА_1, апеляційний суд, всупереч ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог і, тим самим, вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, зокрема, наймачів ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо їх права на спірне житлове приміщення, при цьому остання у своїй заяві від 13 березня 2015 року вказувала, що хоч і не проживає за вказаною адресою, однак виконує свої обов'язки наймача, оплачує комунальні послуги, у кімнаті зберігаються її речі.
Також, виселяючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції, не врахував, що Черкаська міська рада таких вимог взагалі не заявляла.
При цьому, не може також залишатися в силі й рішення суду першої інстанції, так як із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги, як на підставі ст. 71 ЖК України, так і ст. 99 ЖК України, однак зазначеними нормами передбачені різні правові підстави для втрати особами права користування житлом, у зв'язку із чим, місцевий суд, не уточнив підстави заявленого позову, не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них.
Також, вказуючи про те, що відповідачі мають право користування спірним житловим приміщенням, суду першої інстанції, не врахував положень ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України і ст. 65 ЖК України та не встановив на якій правовій підставі та умовах відповідачі вселилися та користуються спірним жилим приміщення, не з'ясовував, чи дотримано встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2015 року та рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
І.М. Завгородня
В.І. Мартинюк
О.М. Ситнік