Справа № 593/1338/15-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/64/16 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст. 156КК України
24 лютого 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_5 ;
захисника-адвоката - ОСОБА_6 ;
обвинуваченого - ОСОБА_7 ;
при секретарі - ОСОБА_8 ,
із застосуванням технічного комплексу “Оберіг”,
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та представника потерпілої малолітньої ОСОБА_9 на вирок Бережанського районного суду від 01 грудня 2015 року, яким визнано винним та призначено покарання:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бережани, Тернопільської області, гр. України, освіта середня спеціальна, розлученому, має одного неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_1 , не працюючому, раніше не судимому,
за ч.2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років;
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 11 серпня 2015 року, біля 16 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ванній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , побачивши малолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаючи про її малолітній вік, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, скориставшись відсутністю батьків малолітньої, підійшов до останньої та утримуючи її силою, умисно, вчинив розпусні дії сексуального характеру щодо малолітньої потерпілої у виді фізичних розпусних дій, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті.
Внаслідок злочинних дій, які знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями інтимного життя та спілкування людей, ОСОБА_7 посягнув на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків, оскільки, вчиняючи розпусні дії щодо малолітньої ОСОБА_10 він створив загрозу деформації її моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми та нормальному моральному та фізичному становленню, а також формуванню у неї антиморальних поглядів.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України, а саме вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вирок в частині обрання міри покарання скасувати, призначивши ОСОБА_7 більш м'яке покарання, застосувавши до обраної міри покарання ст. 75 та 76 КК України.
Даний вирок вважає надто суворим, виходячи із наступного. ОСОБА_7 свою вину у інкримінованому злочині визнав повністю та щиро розкаявся, сприяв активно у розкритті злочину, раніше не судимий, характеризується позитивно, на утримання має одного неповнолітнього сина 2007 року народження, проживає з батьками пенсійного віку, інвалідами, має постійне місце проживання, як особа не є суспільно небезпечним, що являється пом'якшуючими його вину обставинами. Обтяжуючих вину обставин не встановлено.
Представник потерпілої малолітньої ОСОБА_10 - ОСОБА_9 у судовому засіданні просила суд суворо не карати, та щоб міра покарання не була пов'язана з реальним відбуттям покарання в місцях позбавлення волі та без ізоляції від суспільства. Вказане мотивує тим, що в результаті злочинних дій ОСОБА_7 наслідків для її малолітньої дочки ОСОБА_10 не наступило, вона забула про те що трапилось, почувається добре, спокійна та проживає у нормальному дитячому ритмі життя.
В апеляційній скарзі законний представник потерпілої малолітньої ОСОБА_10 - ОСОБА_9 просить вирок в частині обрання міри покарання скасувати, та обрати більш м'яку міру покарання із звільненням від відбування покарання та встановити йому випробувальний термін в межах чинного законодавства.
По провадженні була подана апеляційна скарга прокурора, яка відкликана.
Заслухавши суддю-доповідача, в дебатах: міркування прокурора; захисника обвинуваченого та обвинуваченого, які вважають що вирок суду першої інстанції слід скасувати, дослідивши матеріали та доводи апеляції, колегія вважає наступне.
У відповідності до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод “Право на справедливий судовий розгляд”, рішення Європейського суду у справі “Н. і Й. проти України” від 21 квітня 2011р. - рішення національних суддів мають бути аргументованими, а також кожен при вирішенні питання про встановлення обгрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як встановлено, висновок суду про винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України за вказаних у вироку обставин, відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення, належно аргументований і ніким не оспорюється, тобто відповідає вимогам вищенаведених міжнародних нормативних актів та нормам чинного законодавства.
Посилання захисника та представника потерпілої на суворість міри покарання не відповідає відомостям про особу і матеріалам кримінального провадження.
Як встановлено, міра покарання призначена ОСОБА_7 у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, в частині належної аргументації прийнятого рішення та статей 65-67 КК України із врахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом'якшують його покарання, в тому числі і тих, на які посилаються апелянти - захисник та представник потерпілої, та які враховані судом, а саме : визнання вини, сприяння слідству, раніше не судимий, на утримані має неповнолітню дитину, в зв'язку з чим і було призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією статті 156 ч. 2 КК України (санкція передбачає покарання від 5 до 8 років позбавлення волі). Крім того, судом також враховано і обтяжуючу покарання обставину - скоєння злочину в нетверезому стані. Підстав, які б давали можливість застосування ст. 75 та 69 КК України, колегією не встановлено.
Тому, апеляції захисника та представника потерпілої не підлягають до задоволення.
Таким чином, вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КПК України, в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838 VIII “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання” який вступив в силу 24 грудня 2015 року, у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення зарахування строку попереднього ув'язнення проводиться в розрахунку один день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
На час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 перебував під попереднім ув'язненням 195 днів (з 14.08.2015 року по 24.02.2016 року, в серпні 18, вересні 30, жовтні 31, листопаді 30, грудні 31, січні 31, лютому 24) і в строк відбування покарання йому слід зарахувати 390 днів (195х2).
З урахуванням наведеного, керуючись ч.5 ст.72, ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А.
Провадження за апеляційною скаргою прокурора Бережанського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_11 - закрити.
Апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та представника потерпілої малолітньої ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Бережанського районного суду від 01 грудня 2015 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - без змін.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання його знаходження під вартою з 14.08.2015 р. по 24.02.2016 р.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення - 390 дні.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2