22 лютого 2016 року м. Київ К/800/13397/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представника відповідача Старійчука А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (правонаступника Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби)
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2012
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013
у справі №2а-4872/10/1770
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області
про скасування податкового повідомлення - рішення,-
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000402353 від 03.08.2010 винесене Дубенською ОДПІ Рівненської області ДПС.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено додатковий акт від 21.07.2010 № 127/17-39/НОМЕР_1.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, а саме, здійснення позивачем у 2-4 кварталах 2008 року розрахункових операцій в готівковій формі при заготівлі та реалізації худоби у населення на загальну суму 2068939,06 грн. без проведення даних розрахункових операцій на повну суму покупки, наданні послуг через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 03.08.2010 №0000402353 про застосування штрафних санкцій на суму 10344695,30 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2007 - 2009 р.р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку. Згідно з реєстраційними даними - основними видами господарської діяльності позивача є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами.
Відповідач обумовлює виникнення у позивача обов?язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій, перевищенням граничного обсягу виручки, встановленого у ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума грошових коштів, яка віднесена відповідачем до складу виручки від реалізації товарів, одержана позивачем у межах здійснення діяльності із закупівлі у товаровиробників великої рогатої худоби згідно з договорами доручення на заготівлю худоби від товаровиробників усіх форм власності, укладеними між позивачем та ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД», ТОВ «Дубноагротрейд». За цими договорами позивач (повірений) взяв на себе зобов'язання від імені та за рахунок ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» (довірителя), ТОВ «Дубноагротрейд» здійснювати заготівлю худоби у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, в т.ч. у власників підсобних господарств (населення). Довіритель для цього видає повіреному узгоджену суму коштів для виконання ним своїх зобов'язань та виплачує повіреному винагороду за надані послуги.
За позицією відповідача вся сума коштів, яка надійшла від довірителя на розрахунковий рахунок позивача (повіреного), в т.ч. на закупівлю великої рогатої худоби, на виплати дотацій населенню у повному обсязі має зараховуватися до складу виручки.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що такі грошові кошти не є виручкою від реалізації продукції в розумінні положень Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.
Зі статті 3 Указу № 727/98 об'єктом оподаткування єдиним податком є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно з ч. 3 ст. 1 Указу № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Операції з отримання позивачем як повіреним від довірителя грошових коштів для передачі цих коштів продавцям великої рогатої худоби в якості оплати за такий товар та в якості дотацій населенню та операції з придбання позивачем від імені довірителя цього товару не є операціями з реалізації позивачем товару, внаслідок яких отримується виручка.
Отже, обсяг виручки підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди, яка за період, що перевірявся, не перевищила визначеного Указом № 727/98 граничного розміру.
Викладена судом касаційної інстанції позиція відповідає правовій позиції, наведеній Верховним Судом України у постанові від 13.06.2013 у справі № 21-176а13 за позовом фізичної особи - підприємця до Жмеринської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В свою чергу, при дотриманні платником єдиного податку граничного розміру виручки у останнього не виникає обов'язку переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, при якій такий суб'єкт позбавляється права застосовувати положення п.6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та ст. 6 Указу № 727/98 при здійсненні розрахункових операцій у сфері торгівлі.
Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що застосовані на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» санкції підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю, у зв'язку з чим її застосування має відбуватися із дотриманням строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб?єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб?єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун