23 лютого 2016 року м. Київ К/800/51884/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Перемишлянської районної державної адміністрації, Управління агропромислового розвитку Перемишлянської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року, -
У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Перемишлянської районної державної адміністрації, Управління агропромислового розвитку Перемишлянської районної державної адміністрації в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також в рівних частинах з кожного з відповідачів 614,95 гривень в рахунок відшкодування витрат на підготовку до судових засідань та звернень до органів влади і 10000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що був звільнений з порушенням вимог законодавства, а тому просив задовольнити позов.
Справа розглядалась судами неодноразово і постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ відповідача про звільнення ОСОБА_4 з займаної ним посади та поновлено позивача на роботі, в решті позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу.
Оскаржуваною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року, апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі абзацу 1 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача, суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що така подана після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України і підстави, вказані скаржником, визнані неповажними.
Так, апеляційним судом встановлено, що вступна та резолютивна частини постанови суду першої інстанції, про перегляд якої ставив питання позивач у своїй скарзі, проголошені 23 вересня 2015 року, а її повний текст виготовлений 28 вересня 2015 року.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
При цьому, за правилами частини 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції отримано позивачем 1 жовтня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, наявного в матеріалах справи та дослідженого апеляційним судом.
Таким чином, з урахуванням приписів наведених норм процесуального права та обставин справи, строк оскарження вищевказаного рішення суду першої інстанції закінчився 11 жовтня 2015 року.
Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, скарга була подана позивачем лише 11 листопада 2015 року, що давало суду підстави для висновку про те, що така подана після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до абзацу 1 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, залишаючи скаргу ОСОБА_4 без руху, не порушив норми процесуального права.
З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало