25 лютого 2016 року м. Київ К/800/33261/15
25 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позивом ОСОБА_2 до Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області про визнання дій незаконними, проведення нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у якому просила визнати дії Гряківської сільської ради щодо невиплати їй у встановлений статтею 116 КЗпП України строк заробітної плати, що належала їй при звільненні з роботи незаконними, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2007 року по день фактичного розрахунку 09 березня 2011 року в розмірі 45898,56 грн.
Постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано дії Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_2 в установлений статтею 116 КЗпП України строк заробітної плати, що належала їй при звільненні з роботи, незаконними. В задоволенні позову в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2007 року по день фактичного розрахунку 09 березня 2011 року відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2007 року по день фактичного розрахунку 09 березня 2011 року скасовано та прийнято у цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції позивачка звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та поновити їй строк звернення до суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судами встановлено, що розпорядженням голови Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області №25 від 20 вересня 2007 року позивачку звільнено з посади спеціаліста з бухгалтерського обліку сільської ради з проведенням повного розрахунку станом на 30 вересня 2007 року.
У зв'язку з тим, що при звільненні з посади позивачці не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 01 червня 2006 року по 31 травня 2007 року, у жовтні 2007 року вона звернулась до відповідача з приводу виплати вказаної виплати.
В грудні 2007 року відповідач нарахував та, відповідно до платіжного доручення № 527 від 21 грудня 2007 року, перерахував позивачці компенсацію в розмірі 282 грн. 57 коп. зазначену суму позивачка отримала лише у 2011 року, у зв'язку з чим просила здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про незаконність дій відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати заробітної плати при звільненні з роботи, однак у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом про стягнення вказаних коштів на користь позивачки у задоволенні позову відмовлено.
Частково скасовуючи судове рушення першої інстанції у частині зобов'язання здійснити нарахування та виплату заробітної плати, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що позивачкою порушено строки звернення до суду та вказав на необхідність застосування вимог статті 100 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
За змістом статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Конституційним Судом України за наслідками розгляду конституційного звернення громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу зроблено висновок про те, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).
Вирішуючи питання про дотримання позивачкою строку для звернення з позовом судами встановлено, що початок перебігу цього строку почався у березні 2011 року, коли відповідачем здійснено повний розрахунок. З позовною заявою до суду позивачка звернулася у листопаді 2011 року, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України трьохмісячного строку.
В той же час, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на необхідність змінити в рішенні суду першої інстанції наслідки порушення строку звернення до суду застосувавши положення статті 100 КАС України та позовні вимоги у частині зобов'язання Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та залишив їх без розгляду.
Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ним повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідє вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позивом ОСОБА_2 до Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області про визнання дій незаконними, проведення нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
Ю.К. Черпак