"25" лютого 2016 р. м. Київ К/800/42815/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року,
встановив:
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 12 травня 2015 року № 1498/к «Про звільнення ОСОБА_4.»; поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 травня 2015 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що її звільнення з посади заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області у зв'язку із скороченням посади є незаконним, оскільки крім перейменування Головного управління юстиції у Черкаській області в Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області у діяльності даного управління юстиції жодних змін не відбулось, натомість мало місце збільшення структурних підрозділів (посад). Зазначає, що відповідачем всупереч статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) з моменту попередження про звільнення до дня звільнення не було запропоновану рівноцінну роботу та не враховано попередню роботу позивача.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, неправильної оцінки судами обставин у справі, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. Зазначає, що її було звільнено у зв'язку із скороченням займаної посади, в той час як у діяльності Головного управління юстиції у Черкаській області реорганізації не проводилось, а лише було запроваджено нову структуру та штатну чисельність управління. Також вказує, що попередження про її звільнення відбулось без затвердженого штатного розпису Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, а Кадрова комісія, яка приймала рішення щодо подальшого працевлаштування позивача, такими повноваженнями не наділена. Крім того, посилається на те, що при звільненні у відповідача були вакантними керівні посади, при цьому, навіть при необхідності проходження конкурсу на заміщення таких посад, у позивача такий обов'язок не виникав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 28 травня 2013 року № 592/к ОСОБА_4 призначена на посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 100/26545, наказу Міністерства юстиції України від 02 лютого 2015 року № 139/5 «Про затвердження переліку головних територіальних управлінь юстиції» відбулось впровадження нової структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, у зв'язку з чим, ГТУЮ у Черкаській області набуло більшого обсягу повноважень і функцій, ніж ГУЮ у Черкаській області.
07 лютого 2015 року у Міністерстві юстиції України проведено засідання Кадрової комісії Міністерства юстиції України з питань підведення підсумків добровільного тестування та вивчення професійних, ділових якостей керівних працівників головних управлінь юстиції в областях та м. Києві для зайняття посад в головних територіальних управліннях юстиції.
За наслідками співбесіди з ОСОБА_4, що відбулась 07 лютого 2015 року, Кадрова комісія попередила позивача про скорочення займаної нею посади заступника начальника ГУЮ у Черкаській області.
На підставі рекомендацій Кадрової комісії, відповідно до статті 49-2 КЗпП України, 08 лютого 2015 року позивача попереджено про наступне вивільнення та запропоновано зайняти посаду головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документування та контролю ГТУЮ юстиції у Черкаській області.
Від зазначеної посади ОСОБА_4 відмовилась, про що складено акт про відмову в написанні заяви на зайняття запропонованої посади від 12 травня 2015 року.
Наказом від 12 травня 2015 року № 1498/к за підписом заступника Міністра юстиції України позивача звільнено з роботи у зв'язку із скороченням посади за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди встановили факт реорганізації ГУЮ у Черкаській області у зв'язку із впровадженням нової структури, штатної чисельності та збільшення обсягу функцій управління юстиції шляхом приєднання до реєстраційної служби та виконавчої служби.
Суди дійшли висновку, що відповідачем було дотримано положення статті 49-2 КЗпП України та запропоновано позивачу перед звільненням посаду, яку вона могла обіймати, однак позивач від неї відмовилась. Встановивши наявність вакантних посад керівного складу управління ГТУЮ у Черкаській області, суди вказали про можливість їх заміщення лише за рішенням Міністра юстиції України за результатами проведення конкурсу на їх заміщення.
Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Спірні правовідносини виникли з приводу скорочення посади заступника начальника управління юстиції у Черкаській області.
Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За правилами статей 42, 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації враховуються інші чинники, зазначені в частині 2 статті 42 КЗпП. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Отже, попередження про наступне вивільнення і пропозиція іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації пов'язується з фактом змін в організації виробництва і праці, а в спірних правовідносинах - зі скороченням посади заступника начальника управління юстиції у Черкаській області.
Частиною 6 статті 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що структуру територіальних органів міністерства затверджує міністр. Штатний розпис та кошторис територіальних органів міністерства затверджує заступник міністра - керівник апарату.
При вирішенні спору суди виходили з того, що позивача було попереджено про скорочення займаної нею посади та наступне вивільнення 08 лютого 2015 року, у той час як зведений штатний розпис ГТУЮ у Черкаській області затверджено заступником Міністра юстиції України 11 лютого 2015 року.
У зв'язку з цим, суди мали дати певну правову оцінку наведеним обставинам з точки зору того, чи можна вважати попередження ОСОБА_4 про скорочення її посади до затвердження штатного розпису ГТУЮ у Черкаській області належним, тобто таким, що відповідає статті 49-2 КЗпП, та з якого часу у відповідача виник обов'язок пропонувати позивачу вакантні посади.
Відповідно до службової записки начальника відділу кадрової роботи та державної служби, станом на 08 лютого 2015 року всі штатні посади ГТУЮ у Черкаській області були вакантними, у той час як ОСОБА_4 було запропоновано одну посаду.
Наявність інших вакантних посад, зокрема, заступника начальника управління державної виконавчої служби, начальника відділу примусового виконання рішень УДВС, заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС, начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень УДВС, заступника начальника управління з питань державної реєстрації, начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану, суди встановили станом на день звільнення позивача, тоді як згідно зі статтею 49-2 КЗпП інша робота пропонується в день попередження про звільнення.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» заступники керівників територіальних органів міністерства призначаються на посади та звільняються з посад міністром. Інші державні службовці територіальних органів міністерства призначаються на посади та звільняються з посад керівниками територіальних органів міністерства.
Ця правова норма відтворена в пункті 10 наказу Міністерства юстиції України «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України» № 115\5 від 30 січня 2015 року, згідно з яким, перший заступник начальника головного територіального управління юстиції, заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальник Управління державної реєстрації, заступник начальника з питань виконавчої служби - начальник Управління державної виконавчої служби, призначаються на посади та звільняються з посад Міністром юстиції України.
Далі в пункті 10 вказаного наказу йдеться про те, що якщо призначення осіб на посади начальника головного територіального управління юстиції, першого заступника та заступника начальника головного територіального управління юстиції здійснюється за результатами конкурсного відбору, Міністр юстиції України призначає таких осіб за рекомендацією кадрової комісії в установленому порядку.
Суди вважали, що посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації та з питань виконавчої служби не могли бути запропоновані позивачу, оскільки ці посади особи призначаються Міністром юстиції України на конкурсних засадах.
У зв'язку з цим, необхідно було встановити, чи на момент належного попередження позивача про наступне звільнення було запроваджено конкурсний відбір на зазначені посади та чи оголошено про такий конкурс.
Зазначаючи, що конкурсний відбір проходив відповідно до вимог чинного законодавства, судами не з'ясовано, коли саме проведено конкурс на заміщення зазначених керівних посад у ГТУЮ у Черкаській області.
Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 р. у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про дотримання відповідачем порядку звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП, та не встановили всіх обставин, з якими законодавство пов'язує припинення публічної служби з цієї підстави.
Відповідно до частини першою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).
Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді: Черпак Ю.К.
Головчук С.В
Ліпський Д.В.