"25" лютого 2016 р. м. Київ К/800/22191/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
секретаря Горбатюка В.С.,
за участю позивача, його представника і представника управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом та просив: визнати протиправним і скасувати наказ управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області ( далі Управління) по особовому складу від 12 січня 2015 року №1 о/с-пр у частині його звільнення згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу); скасувати запис начальника відділу діловодства по роботі з персоналом від 12 січня 2015 року, здійснений на підставі наказу про звільнення №1 о/с-пр від 12 січня 2015 року в трудовій книжці НОМЕР_1; поновити ОСОБА_4 на посаді інспектора відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області; стягнути із слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області на його користь грошове забезпечення за січень 2015 року по 19 січня 2015 року включно, грошове забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення по день фактичного розрахунку та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нове про задоволення його позовних вимог. Посилається на порушення судами норм процесуального права (статті 71, 79, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), матеріального права, зокрема, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач (Управління) вважає її доводи необґрунтованими, просить залишити оскаржені судові рішення без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 1 липня 2013 року проходив службу в органах Державної пенітенціарної служби України, займав посаду інспектора відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області у званні лейтенанта внутрішньої служби.
26 грудня 2014 року у Головному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» сталася втеча з-під варти ув'язненого ОСОБА_5, охорону якого здійснювали чотири працівники Київського слідчого ізолятору, у тому числі ОСОБА_4 На виконання вимоги прокуратури міста Києва від 26 грудня 2014 року №316-768 Управлінням було організовано службове розслідування, за результатами проведення якого складено висновок, затверджений начальником Управління, з пропозицією притягнути винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.
12 січня 2015 року позивача звільнено з посади інспектора відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області на підставі наказу по особовому складу від 12 січня 2015 року №1 о/с-пр.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що наведені фактичні дані, встановлені ними в зазначеному обсязі, свідчать про законність звільнення, оскільки втеча ув'язненого з-під варти, охорону якого здійснював також позивач, є безумовним фактом грубого порушення службової дисципліни та недбалого ставлення до своїх посадових обов'язків, який негативно вплинув на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань, що за своїм характером принижує в очах громадськості гідність та авторитет працівника системи органів Державної пенітенціарної служби України та дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржені судові рішення не відповідають зазначеним критеріям, оскільки суди обох інстанцій не встановили фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, та не дали їм відповідної правової оцінки.
Зокрема, судами не з'ясовано та не зазначено в їх рішеннях, якими наказами позивача звільнено зі служби і на якій підставі, за які конкретно дії чи бездіяльність, як вони кваліфіковані в акті службового розслідування та в наказах про звільнення, якими доказами підтверджуються.
Відповідно до частини першою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).
Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.К.Черпак
С.В.Головчук
Д.В.Ліпський