"25" лютого 2016 р. м. Київ К/800/21310/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов"язання провести перерахунок пенсії,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року,
встановив:
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмову відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу роботи, зобов'язання зарахувати в пільговому обчисленні (рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи з 23 квітня 1987 року по 01 грудня 1994 року як трудовий стаж, набутий в районах Крайньої Півночі, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу з урахуванням піьгового обчилення стажу роботи з дня призначення пенсії за віком.
Позов обґрунтував тим, що записами у трудовій книжці та уточнюючою довідкою підприємства підтверджується його трудовий стаж в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та отримання ним пільг, передбачених для працюючих в цих районах. У зв'язку з цим, вважав неправомірною відмову відповідача у пільговому обчисленні вказаного періоду.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за період з 29 серпня 2009 року по 01 серпня 2014 року залишено без розгляду.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними дії УПФУ в Богородчанському районі Івано-Франківської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_4 із зарахуванням до трудового стажу періоду його роботи в районах Крайньої Півночі з 23 квітня 1987 року по 01 грудня 1994 року на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік 6 місяців.
Зобовязано УПФУ в Богородчанському районі Івано-Франківської області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_4 період його роботи в районах Крайньої Півночі з 23 квітня 1987 року по 01 грудня 1994 року на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік 6 місяців, та здійснити перерахунок призначеної пенсії з 02 серпня 2014 року.
У касаційній скарзі УПФУ у Богородчанському районі Івано-Франківської області просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Вказує, що трудовий стаж позивача за час роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, не підтверджений належними документами, а саме письмовими договорами про роботу у зазначених районах, або ж іншими документами, які б засвідчували право позивача на передбачені законодавством пільги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вахтово-експедиційним методом з 23 квітня 1987 року по 01 грудня 1994 року в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).
У довідці Прикарпатського управління бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 13 листопада 2014 року № 10-1921 про вказаний період роботи позивача зазначено, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась у режимі 15 робочих днів на місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, по 12 годин за добу + К1, К2 (дні перельоту літаком на роботу і назад на відпочинок) і з таким же періодом відпочинку по місцю постійного проживання (прописки) з відпрацюванням норми робочого часу.
Із серпня 2009 року позивачу призначено пенсію за віком із зарахуванням спірного періоду роботи в одинарному розмірі.
У листопаді 2014 року позивач звернувся до УПФУ у Богородчанському районі Івано-Франківської області із заявою щодо перерахунку пенсії із застосуванням набутого стажу роботи в районах Крайньої Півночі.
Листом від 12 грудня 2014 року № 5800/03 відповідач повідомив про відсутність підстав для обчислення стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в півтора кратному розмірі (один рік за шість місяців), з підстав відсутності письмового трудового договору з роботодавцем за період роботи у зазначених місцевостях.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтора кратному розмірі за період його роботи з 23 квітня 1987 року по 01 грудня 1994 року, оскільки з наданих ним документів (копій трудової книжки та уточнюючої довідки ПАТ «Укрнафта») вбачається той факт, що працюючи в районі Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, він користувався пільгами, передбаченими Указом від 10 лютого 1960 року. При цьому суди вказали на неправомірність висновку відповідача про те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі у розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців є наявність трудового договору про роботу у вказаній місцевості.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (абзац 2 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац 3 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до статтей 1-4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.
Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.
Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року.
У той же час, надання таким працівникам пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, вказаною постановою не передбачено.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, не поширюються.
Про необхідність такого застосування вказаних норм матеріального права йдеться у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (справа № 338/357/15-а) та від 13 січня 2016 року (справа № 344/1423/15а).
Посилання судів попередніх інстанцій на положення Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року та Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, як на підставу для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вони не передбачають пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Законах України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях до 1 січня 1991 року, а також і після цієї дати.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, однак порушили норми матеріального права, то виходячи з приписів статті 229 КАС України, ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.
Скасувати постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.