18 лютого 2016 року м. Київ К/800/34056/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю " Дієса " звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/700044/2 від 11.06.2013, картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/40522, зобов'язання визначити митну вартість за ціною договору, стягнення з державного бюджету надмірно сплачених кошів в загальній сумі 22167,99 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування, що призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді надмірно сплачених митних платежів у сумі 22167,99 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2013 №100270000/2013/700044/2 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/40522 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.
У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" та ДЕУ Електронікс ДЕМЕ ФЗКО (попередня назва - ДЕУ Електронікс ДЕМЕ ФЗЕ) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів від 06.10.2010 №D06102010.
З метою митного оформлення вантажу, який надійшов на адресу позивача на виконання умов контракту від 06.10.2010 №D06102010, Київській міжрегіональній митниці Міндоходів 06.06.2013 подано митну декларацію №100270000/2013/201200, згідно з якою задекларовано імпорт товару: печі мікрохвильові побутові, торгової марки DAEWOO, нові, з живленням від мережі 220В моделі: KOR-6L1BW у кількості 677шт., характеристики 30,5*41*53,5см, потужність 700Вт, Об'єм -20л, без грилю, електронне управління; KOG-6L35 у кількості 677шт., характеристики 30*21*29,5см, потужність 700Вт, з грилем, потужність грилю 1050Вт Об'єм - 20л, механічне управління.
Згідно з графою 44 митної декларації від 06.06.2013 №100270000/2013/201200 позивачем під час митного оформлення разом з митною декларацією відповідачеві надано: зовнішньоекономічний договір (контракт), додаткові угоди до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 31.08.2011, від 12.05.2011, декларацію про відповідність, лист від Деу Електронікс Корпорація з перекладом, комерційний інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження товару загальної форми, коносамент (Bill of Lading), екологічну декларацію, міжнародну автомобільну накладну (CMR) №052072, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.10.2011, лист від 06.06.2013 №916про страхування, Non-negotiable морський транспортний документ, прайс-лист, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, виписку з бухгалтерської документації, договір про надання послуг митного брокера, акт про проведення огляду товарів, внутрішній транспортний документ.
Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
У зв'язку з виникненням у Київської міжрегіональної митниці Міндоходів сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості товару, відповідачем від декларанта витребувано: каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару.
У зв'язку з ненаданням декларантом запитуваних документів, Київською міжрегіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2013 №100270000/2013/700044/2, згідно з яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу.
Визначена митна вартість імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за митними деклараціями від 20.03.2013 №100250000/2013/50777, від 18.04.2013 №500040001/2013/9678.
Також відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/40522.
Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2013 №100270000/2013/700044/2, протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/40522, товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернулось до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за відсутністю факту доведення з боку митного органу наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що мають значення для визначення митної вартості, а також за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у якості причини неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості товару відповідачем вказано на те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять неповні відомості.
Так, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів зазначено, що згідно з пунктом 2.3 контракту від 06.10.2010 №D06102010 «ціни на товар включають в себе вартість упаковки, маркування, вартість завантаження, вартість експортних митних процедур», у той час як в інвойсі та специфікації, що надані декларантом, такі складові митної вартості товарів відсутні. Також відповідачем в обґрунтування наявності сумніву щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості зазначено, що в прайс-листі продавця оговорено комерційні умови поставки, що суперечить самій суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця, що розповсюджується на необмежену кількість потенційних покупців.
Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо безпідставності вказаних посилань органу доходів і зборів як на підставу для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що поставка товарів від постачальника до позивача здійснювалась на умовах CIF ILLYCHEVSK.
Вартість товару, яка оплачена позивачем на даних умовах поставки, включає в себе: вартість упаковки, маркування, вартість завантаження, вартість експортних митних процедур.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позиції відповідача щодо необхідності додаткового зазначення вказаних складових митної вартості в інвойсі та специфікації.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що наданий декларантом прайс-лист містить в собі назву компанії, що здійснює продаж товарів, моделі товару, вартість товару, мінімальне замовлення товару, країну виробництва, строк дії прайс-листа, умови поставки товару, умови оплати товару тощо. У той же час, чинним законодавством не передбачено чіткого переліку реквізитів, які має містити прайс-лист.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання відповідача на невідповідність змісту інформації, що міститься у прайс-листі, його суті.
Крім того, колегія суддів зазначає, що прайс-лист згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України не є документом, який обов'язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Наявності ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Київською міжрегіональною митницею не обґрунтовано.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що органом доходів і зборів під час судового розгляду справи не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також не обґрунтовано, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом є неповними та/або недостовірними, та не доведено наявності підстав для витребування у декларанта будь-яких додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2013 №100270000/2013/700044/2 та винесеної на підставі неї картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/40522.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: